Російський президент Путін 19 жовтня відвідає Берлін для розмови з деякими лідерами ЄС про шляхи вирішення кризи в Україні. Планувалося, що того ж дня Владімір Владімірович завітає до Парижа.
Але президент Франції Франсуа Олланд спочатку заявив, що може і не зустрітися з Путіним, а пізніше уточнив, що зустріч можлива, але розмова буде тiльки про дії Росії в Сирії та Україні.
Також візит Путіна до Парижа матиме статус робочого, а не офіційного.
Велетенське его «маленького зеленого чоловічка» з Кремля вже не могло переварити такого, тому було оголошено, що візит Путіна до Парижа відмінено.
Українські ЗМІ, разом з Українським радіо, повідомили слідом за російськими, що під час візиту до Парижа Путін мав узяти участь у відкритті там Російського культурного центру. Без словосполучення «так званого»... Ось, виходить, яке страшне французьке керівництво — заважає культурному обміну.
В атмосфері скандалів
То що ж за «духовно-культурний центр» збирався освячувати у Парижі Путін?
Французький депутат Європарламенту Яннік Жадо сказав 10 жовтня в інтерв’ю Міжнародному французькому радіо: «Володимир Путін приїде на відкриття православного культурного центру. Ви уявляєте собі цю картинку: Володимир Путін, кат Алепо, який у глибині душі заперечує будь-яку гуманність у Сирії, приїде на відкриття культурного центру? Гуманність і культура — це одне і те саме. І це те, що постійно руйнує Володимир Путін». Якщо навіть глянути ширше, то чи був Путін взагалі будь-коли дотичним до культури і духовності, наприклад, чи хоч раз був помічений у котромусь iз російських храмів культури?
Майбутній духовно-культурний центр, а по суті — храм російської церкви, обріс скандалами ще до завершення його будівництва. У 2010 році був оголошений конкурс на проект руської православної церкви.
Причому комплекс мав складатися не лише з кафедрального храму, а й культурного та духовного центру, адміністративних приміщень для єпархії, багатопрофільних залів та аудиторії для семінарії, гуртожитку для семінаристів та бібліотеки. Така собі «мала Москва» у центрі Парижа.
При цьому весь комплекс мав гармонійно вписатися в оточуючий міський пейзаж. А варто зазначити, що придбане росіянами місце раніше отримало статус об’єкта культурної спадщини ЮНЕСКО.
Домовленість про будівництво була підтверджена президентами двох країн: Дмитром Медведєвим та Ніколя Саркозі. 18 листопада Володимир Путін, який на той час тимчасово пересів у крісло прем’єра, оголосив, що роботи з будівництва храму розпочнуться у січні 2012 року і будуть здійснюватися французькою компанією Bouygues.
Гроші на реалізацію проекту виділили з бюджету Росії, а не РПЦ, як варто було б очікувати. Тобто це державний, а не релігійний проект.
Але надалі на проект очікувала низка складнощів, пов’язаних iз його технічною реалізацією, а також негативним висновком французьких служб, які відповідають за захист культурної спадщини. Проект фактично спотворював історичне обличчя французької столиці. Безпосередньо перед президентськими виборами навесні 2012 року тема будівництва російського центру вилилася в скандал.
Тодішній мер Парижа Бертран Деланое заявив, що проект йому ніколи не подобався і не подобається, оскільки псує зовнішній вигляд набережної Сени і жодним чином не вписується в антураж району.
Російська сторона змушена була відкликати проект та віддала його на доопрацювання французькому архітектору Жан-Мішелю Вільмотту. На цьому етапі до обговорення проекту вже долучалися представники мерії Парижа.
Одночасно архітектор Вільмотт узгоджував деталі проекту з очільником РПЦ Кирилом. 25 грудня 2013 року префект Парижа і регіону Іль-де-Франс Жан Добіньї дав згоду на будівництво. Автор проекту оцінив витрати на спорудження в 100 млн. євро. А 14 квітня 2015 року вже й наріжний камінь у фундамент соборного храму на честь Пресвятої Трійці заклали.
Російські бурлаки на Сені
Будівництво тривало півтора року, і впродовж цього часу інколи здавалося, що воно ніколи так і не буде завершене. Влітку 2015 року на земельну ділянку під будівництво був накладений арешт.
Це було зроблено за запитом колишніх акціонерів концерну ЮКОС, які 2014 року виграли справу в Міжнародному суді в Гаазі про компенсацію їм урядом Росії 50 млрд. доларів збитків за знищення ним концерну, який належав опальному мільярдеру-опозиціонеру Михайлу Ходорковському.
Незважаючи на арешт ділянки, будівництво тривало. А у лютому цього року і РПЦ, і посольство Росії у Парижі взагалі спростували факт арешту ділянки.
Насправді суд Парижа визнав за цим об’єктом дипломатичний імунітет, оскільки він фінансувався урядом Росії, і відмовився блокувати проект, вартість якого на той момент становила вже 160 млн. євро.
І ось будівництво російського центру разом iз церквою святої Трійці у Парижі завершено. Три окремі будівлі комплексу мають висоту 18 метрів, а сам храм височіє на 35 метрів.
Головний із п’яти його золотих куполів був установлений ще 19 березня у присутності російських офіційних осіб та французьких політиків-русофілів. Чотири інші встановили 24 серпня. Для виготовлення всіх п’яти куполів знадобилося 90 тис. листів сусального золота. Внутрішнє оформлення Свято-Троїцького собору триватиме ще приблизно два роки.
Методами «Ісламської держави»
Комісія у закордонних справах Європарламенту 11 жовтня заслухала і затвердила звіт щодо російської пропаганди. У цьому документі дії російської ідеологічно-пропагандистської машини порівнюють iз діями радикальних джихадистів «Ісламської держави».
Автор звіту, євродепутат від Польщі Анна Фотига, колишній глава МЗС цієї країни вказує, що Москва постійно шукає нових методів впливу на західні суспільні та політичні інституції.
«Вона діє через неурядові інституції, окремі політичні партії, шляхом безпосереднього фінансування, і навіть організації релігійного характеру», — підсумувала Анна Фотига.
У часи СРСР більшість духовенства РПЦ були агентами КДБ, у наші часи — значна частина його є агентурою ФСБ та російських розвідок.
Путін збирався відкрити 19 жовтня новий російський агентурний центр, через який надалі буде вестися пропаганда «русского міра», вербування французьких та інших зарубіжних політиків, формування у мешканців Заходу позитивного іміджу імперіалістичної Росії.
Фокус із в’їздом Путіна до Парижа на білому коні через «офіційні» ворота не вдався, а через «робочі» він не побажав. А яке ж відкриття «агентурного кубла» без «царя»!
Тож російський духовно-культурний центр у Парижі розпочне свою роботу без офіційного відкриття, повідомила 12 жовтня агенція «Інтерфакс»...
ДОВІДКА «УМ»
Ідею будівництва в Парижі нового кафедрального собору Російської православної церкви (РПЦ) обговорювали давно. Після закінчення «холодної війни» та падіння «залізної завіси» Париж накрила хвиля нової російської еміграції, як із числа шукачів кращого життя на Заході, так і новобагатьків, які встигли накрасти в Росії і вирішили мешкати в оспіваному Парижі, а не в занюханій «матушкє-отчізнє».
І перші, і другі, звичайно ж, залишилися істинними православними та великими російськими патріотами. Відкритий ще 1931 року представниками «білої еміграції» храм Трьох Святителів уже не вміщав усіх бажаючих.
2007 року патріарх РПЦ Алексій ІІ відвідав з офіційним візитом Францію та озвучив пропозицію, мовляв, Росії потрібен у французькій столиці просторіший храм. Підтримку проекту пообіцяли президенти Володимир Путін та Ніколя Саркозі, русофільські настрої якого ні для кого не є таємницею.
У лютому 2010 року відбувся офіційний тендер, на якому Росія перемогла Саудівську Аравію та Канаду на придбання ділянки площею 4245 квадратних метрів у центральному Сьомому окрузі Парижа на лівому березі Сени, на набережній Бранлі, майже за кілометр від Ейфелевої вежі для спорудження руського (не російського) духовно-культурного центру з храмом.
Раніше на цьому місці розташовувався комплекс будівель метеорологічної служби Франції, який мали знести. Москва доклала неймовірних зусиль, щоб перемогти в тендері. Підключила всіх відомих французьких політиків-русофілів та найдосвідченіші лобінгові компанії, зокрема ESL & Network.
