Початок руху в правильному напрямку — так можу охарактеризувати останню заяву Президента Порошенка про те, що Україна не буде просуватися далі в політичному процесі «мінських домовленостей», поки не буде виконано безпековий пакет.
Нарешті Президент Порошенко почав краще розуміти позицію критиків політики умиротворення агресора та дослухатися до наших застережень і вимог. Адже дорога постійних політичних поступок Путіну та європейським «миротворцям» — це шлях у нікуди.
Україна за попередні два роки вже пішла дуже далеко — ухвалила закони про особливості місцевого самоврядування окремих районів Донбасу, про амністію бойовикам та навіть прийняла у першому читанні зміни до Конституції про особливий статус цих районів. А що зробила Росія? Чи зупинила збройні провокації та забезпечила перемир’я, чи припинила транскордонне постачання зброї та роззброїла бойовиків, чи вивела свою військову техніку та військові підрозділи, чи забезпечила доступ спостерігачів ОБСЄ до всієї окупованої території та державного кордону? Риторичні запитання.
Уже понад два роки я наголошую, що Мінськ — це путінська пастка для України. Російська зброя та війська будуть залишатися на українській території, а окуповану частину Донбасу Україна не отримає, аж поки ми власними руками на рівні Конституції, законодавства та організації влади на місці (через так звані вибори) не закріпимо назавжди цю територію за російськими маріонетками. І поки не пустимо бойовиків, як обраних на виборах депутатів, в українську політику.
Адже Путіну через реалізацію «мінських угод» потрібен не Донбас, і не Крим, а контроль за Україною в цілому.
Порошенко, схоже, починає розуміти, в яку пастку він потрапив у Мінську, і шукає шляхи виходу з неї. Наступні кроки ми теж уже давно пропонуємо.
Це комплекс заходів з посилення переговорних позицій України на міжнародній арені, в основу яких покладено ідеї суттєвого розширення переговорного формату за рахунок США та ЄС, зокрема відновлення «женевського» формату, а також використання інструментарію Будапештського меморандуму.
Чудовою нагодою для наполегливого просування Україною цих ініціатив стане зміна Адміністрації США у січні наступного року. До цього слід уже зараз готуватися та вести відповідну дипломатичну роботу.
Пропустити це «вікно можливостей» та втратити шанс для переведення руху потягу історії на іншу колію українська влада не має права.
Олег ЛЯШКО, лідер Радикальної партії
