Прем’єр не стримався

Нашого цвіту — по всьому світу. От і одна з моїх доньок проживає в Стамбулі, де знайшов роботу її чоловік. Інша моя донька нещодавно була в неї у гостях. От що вона розповіла: «Ми вийшли з аеропорту і підійшли до трамвайної зупинки, де саме стояв трамвай. Побачивши нас (мене, сестру і її синочка), чоловіки шанобливо розступилися, а коли ми зайшли в салон, усі (!) чоловіки, що там сиділи, повставали зі своїх місць. Уже потім сестра пояснила, що вони встали, щоб ми могли вибрати місця, де нам буде комфортніше сидіти!»

Ось так поважають жінок у Туреччині. А тепер повернімося в Україну. Верховна Рада. Пленарне засідання. Одна з фракцій на знак протесту зайняла місце обабіч трибуни. Немолода жінка стоїть біля трибуни, спираючись на неї. Видно, що стояти їй важко, та на це ніхто не звертає уваги. Спікер закликає депутатів сконцентруватись, депутати прогулюються залою туди-сюди, «рєшая походя мєлочь дєл»... Три години стояла немолода жінка, і ні в кого з народних обранців не з’явилося бажання принести їй стільця. Ось так поважають жінок в Україні. 

І вже зовсім поодинокий випадок стався нещодавно в сесійній залі, коли Прем’єр-міністр облаяв віце-прем’єра. А в залі, крім нього, були жінки... Та ще дивнішими були коментарі деяких депутатів, мовляв, а що тут такого, буває, Прем’єр не стримався...

Що тут скажеш, коли така зневага до жінок у нашої «еліти», годі вже й сподіватися на людське ставлення до жінок у суспільстві.

Як потім розповідала донька: «Коли мене затиснули в бориспільській «маршрутці», зрозуміла, що я в Україні». То, може, нам потрібно навчитися поважати жінок не на словах, а на ділі, і взірцем цієї поваги повинна бути ота сама «еліта» з Верховної Ради та Кабміну?