Післяобрази неспокою

Ще у  2000 році  він отримав почесний «Оскар» за «п’ять десятиліть видатної кінорежисури». За 60 років кар’єри він створив понад 40 повнометражних фільмів, зокрема «Катинь». У 1981 році фільм Анджея Вайди «Людина із заліза» став першим польським фільмом, який отримав Золоту гілку Каннського кінофестивалю і був номінований на «Оскар».  

«Післяобрази»  найвідомішого польського режисера  й кіносценариста — біографічна стрічка про художника-авангардиста Владислава Стшеміньского, який потерпав від повоєнної сталіністської влади у Польщі, вийде на екрани на початку наступного року. Польський інститут кіномистецтва  подав  цей фільм на премію «Оскар» — у номінацію «Найкращий фільм іноземною мовою».

Анджей Вайда  відійшов в іншосвіт 9 жовтня. Перед тим 90-річний класик польського кіно потрапив до лікарні. 

У березні 2014 року Анджей Вайда разом з іншими відомими діячами польського театру та кіно Евою Шикульською, Барбарою Брильською, Єжи Гоффманом, Кшиштофом Зануссі, Войцехом Марчевським, Яцеком Блавутом, Яном Новіцьким виступив із підтримкою українського народу. Тоді поляки написали: «...у цю важку хвилину хочемо підтримати вас морально і висловити свою солідарність із вами. Боротьба за гідність, незалежність та мир є найбільшою чеснотою. Жоден із нас не може спокійно спостерігати за тим, що зараз відбувається в Україні. Для кожного з нас останні місяці були часом молитви — молитви за вільну та незалежну Україну. Ми пишаємось вашою витримкою та хочемо ще раз підкреслити — ми з вами!»

1975 року виступ Анджея Вайди та Кшиштофа Зануссі на Форумі кінематографістів у Гданську став поштовхом для заснування течії «кіно морального неспокою». Це було відповіддю на обмеження свободи творчості у зображенні суспільно-політичних проблем у тогочасній Польщі.  Уже 1981 року Анджей Вайда став одним з активних учасників суспільно-політичного руху «Солідарність». Потім був обраний до Сенату Польської Республіки. З початку 1990-х був членом Ради з питань культури при президенті. 

«Він дав польському кіномистецтву паспорт, щоб воно могло конкурувати з іншими творами кінематографа в усьому світі», — сказав про Анджея Вайду професор історії Генрік Самсонович.