«Скіфське золото» Криму Нідерланди застрахували на 10 млн євро

Пообіцяти не означає віддати. Приблизно так зараз виглядає ситуація зі «скіфським золотом», що належить Україні й яке прагне привласнити Росія.

 

З лютого до серпня 2014 року в Амстердамі працювала виставка, яка мала назву «Крим — золотий острів у Чорному морі».

 

На ній були представлені експонати з українських музеїв епохи скіфів, сарматів і готів у Криму.

 

Тоді, відправляючи історичні артефакти до Нідерландів, мабуть, ніхто не очікував, що повертати їх доведеться лише через суд.

 

Причиною цієї тяганини стала анексія Криму. 

 

Після закінчення контракту на тимчасове зберігання колекції 13 червня 2014 року в археологічному музеї Алларда Пірсона прийняли рішення не передавати експонати Києву або Сімферополю доти, поки не буде вердикту «повноважного судді або арбітра, або угоди сторін». Тоді ж міністерства культури Росії та України заявили про претензії на володіння скіфським золотом.

 

Відмову їм мотивували можливими претензіями з боку кримських музеїв. Україна заявила, що артефакти — власність не музеїв, а держави. У Криму наполягали на поверненні артефактів саме на пів­острів, адже так було зазначено в договорах, підписаних до анексії. Звернутися до Феміди вирішили кримські музейники, які в листопаді 2014 року подали колективний позов до суду Амстердама.

 

Влітку 2015-го представник Міністерства юстиції України Ольга Костишина повідомила, що материкова Україна готова судитися. Російський адвокат музеїв Криму Анастасія Сивицька оцінила шанси на свій успіх як 50 на 50, а призначений Росією «глава Криму» Сергій Аксьонов і зовсім не вірить у перемогу. Він заявив, що це не юридична, а політична боротьба. 

 

Загалом же на виставку в Нідерланди понад два роки тому вирушило 565 музейних експонатів, серед яких прикраси і зброя зі скіфського золота: церемоніальний шолом, дорогоцінні камені та мечі стародавніх греків та скіфів.

 

Експозиція складалася з колекцій п’яти музеїв, один iз яких розташований у Києві, а чотири — в Криму. Київську частину Нідерланди повернули Україні без сперечань. Решту коштовностей музей Пірсона оцінив у 10 мільйонів євро.

 

«Кримські музеї вимагають повернення своїх експонатів собі, базуючись на договорі, укладеному ними з музеєм Алларда Пірсона. Україна ж вимагає повернення цих цінностей на контрольовану нею територію як власник. Держава Україна як власник має переважне право на реалізацію своїх повноважень порівняно з кримськими музеями, які не є власником і яким колись було надано право оперативного управління відповідними музейними цінностями. По-друге, права управління цим музеям було скасовано. І на сьогодні, згiдно з законодавством України, вони не мають правової підстави управляти цими цінностями», — заявив заступник міністра юстиції України Антон Янчук.

 

Однак, додав він, поряд із правововою площиною спору існує політична й  інформаційна, «в якій сторона кримських музеїв і Росії вживає певних заходів для створення відповідних інформаційних приводів, тем і певної дезорієнтації учасників процесу».

 

Цікаво, що фахівці з Нідерландів застрахували експонати кримських музеїв iз виставки скіфського золота набагато дорожче, ніж самі музеї. «Страхова оцінка, яку зробили кримські музеї, не відповідає дійсності, вона була занижена. 565 експонатів були застраховані на суму приблизно 1,5 млн. євро.

 

Тодi як наші 19 еспонатів були застраховані на 11,5 млн. євро. Але цікаво, що коли Нідерланди залишили кримські експонати у себе, то їх самі голландці застрахували на 10 млн. євро», — підкреслила нинішній гендиректор Національного музею українського народного декоративного мистецтва Людмила Строкова.

 

За словами міністра культури Євгена Нищука, на перший погляд, Російська Федерація активно включилася в цей процес і українська сторона не має ніяких гарантій (так само, як і з картинами Айвазовського), що артефакти повернуть.

 

«Притому, що ми звертаємося до світових інституцій, щоб вони не працювали з тими виставками, де використовують предмети, картини, будь-що інше з Криму. Бо, з одного боку, світ визнав анексію, але в той чи інший спосіб продовжує співпрацю, адже йдуть великі ресурси, кошти третьої сторони», — додав Нищук.