Трясця на трасі: 6 років в селі на Черкащині не ремонтують дорогу

Через село Самгородок Смілянського району центральної дороги немає, там — одні вибоїни.

Така ситуація у цьому населеному пункті вже років шість. Шлях територіального підпорядкування за цей час жодного разу не ремонтували.

Тому він ущент розбитий і вкритий суцільними ямами.
 

Люди, котрі дістаються рейсовою маршруткою у це село та в сусідні — Макіївку і Буду-Макіївку, можуть це підтвердити. Оскільки гойдаються на самгородській доро­зі, наче на пральній дошці, до болю в печінці. І хоча водії прагнуть об’їхати розбитий шлях по узбіччю, та це у них не дуже виходить. Бо там за минулі роки теж утворилися чималі вибоїни.
 

Як пояснює «Україні молодій» керівник Смілянської дорожньо-експлуатаційної дільниці Віктор Ковтун, у планах на ремонт територіальна траса, котра проходить через Cамгородок, є. Але, підкреслює, через безгосподарність держави вона дійсно вже років шість не ремонтувалася. Тож дорожнє полотно там узагалі втратило несучу спроможність. 
 

Швидше за все, зауважує Віктор Анатолійович, ця дорога так і зазимує. Бо смілянським дорожникам до зими треба заасфальтувати відрізки доріг державного значення «Київ—Знам’янка» та «Золотоноша—Умань», щоб до холодів та ожеледиці забезпечити там безпеку руху. А це загалом 119 км. Окрім того, уточнює, чекає свого ремонту й територіальна дорога — «Сміла — Ташлик — Капітанівка».
 

«А для прискорення ремонту таких доріг нині прийнято державну програму зi співфінансування з органами місцевого самоврядування. Але сільські ради не поспішають виділяти кошти», — зауважує Віктор Анатолійович. 
 

У свою чергу, сільський голова Самгородка Михайло Сокуренко пояснює, що сільська рада ніяких коштів для співфінансування ремонту траси територіального значення, яка проходить через село, не виділяла. Бо, наголошує, виділяти немає чого.

У селі своїх проблем по саму зав’язку — тут чекають ремонту інші вулиці, заплановане й проведення освітлення, якого у селі ніколи не було. І на все це треба кошти, а їх бракує.
 

Підтримують свого голову й односельці. Вони обурюються такою постановкою питання. Кажуть, за шість років держава не дала й копійки на ремонт територіальної дороги через село, а тепер сільська громада має виділяти кошти зі свого куцого бюджету, аби допомогти «бідній державі».