5 листопада 2015 року Верховна Рада України прийняла у першому читанні проект нового Трудового кодексу. Тодішній спікер Верховної Ради Володимир Гройсман запевняв, що ухвалення цього закону нібито вимагає Європейський Союз для надання Україні безвізового режиму.
Наша фракція, голосуючи у першому читанні за цей законопроект, щиро сподівалася, що профільний комітет Верховної Ради з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення, який очолює пані Денисова («Народний фронт»), під час підготовки законопроекту до другого читання суттєво його доопрацює та врахує пропозиції, особливо ті, які надходили від незалежних профспілок.
На жаль, через те, що у зазначеному комітеті фракція Радикальної партії не має своїх представників, нам не вдалося зробити процес підготовки проекту Трудового кодексу до другого читання прозорим та ефективним. Робоча група працювала у закритому для громадськості режимі, в результаті чого представники роботодавців та підконтрольної олігархічним групам «офіційної» Федерації профспілок України (ФПУ) фактично зрадили інтереси широких верств працюючих українців.
Унаслідок суцільної непрозорості підготовки Трудового кодексу до другого читання громадськість України й досі не знає, які пропозиції робочої групи були враховані, а які ні. Зараз ми маємо інформацію, що усі найбільш кричущі, ганебні та недемократичні норми Трудового кодексу залишаються без змін після першого читання. Навіть їх невеличкий перелік вражає:
Стаття 86 проекту допускає можливість свавільних масових скорочень працівників по волі роботодавця без жодних варіантів їх захисту.
Стаття 92 проекту дозволяє роботодавцям звільняти працівників, що обслуговують фінансові та матеріальні цінності, за втратою довіри, навіть якщо це взагалі й не пов’язано з роботою.
Стаття 92 проекту дозволяє роботодавцю звільняти працівника за скоєння «аморального вчинку», навіть якщо цей вчинок зроблено й не на роботі. Зрозуміло, що тут «аморальність» чи «неаморальність» визначатиме сам роботодавець одноосібно.
Стаття 158 проекту допускає залучення окремих категорій працівників до роботи у вихідні та святкові дні без їхньої згоди.
Та ж Стаття 158 проекту позбавляє працівників подвійної оплати за роботу у вихідні дні.
Стаття 65 проекту дозволяє роботодавцю переводити працівників на інше місце роботи (навіть в інше місто) без їхньої згоди.
Стаття 30 проекту дозволяє роботодавцям протягом усього робочого дня вести відеоспостереження за своїми працівниками та робити аудіозаписи їхніх розмов, брутально нехтуючи при цьому елементарними правами людини на приватне життя.
Стаття 108 проекту брутально позбавляє матерів-одиначок існуючого на даний час захисту та дозволяє роботодавцям їх звільняти під будь-яким приводом.
Стаття 291 проекту дозволяє залучати жінок із дітьми до нічних робіт, робіт у вихідні та святкові дні та до надурочних робіт, позбавляючи жінок із дітьми гарантій захисту, що діють на цей час.
Стаття 58 проекту фіксує те, що трудовий договір видається працівникові протягом 7 днів з моменту початку його роботи, тобто, фактично, це спонукає роботодавців до тотального застосування «кидальних» схем, де працівники працюватимуть 6 днів, а потім будуть викинуті з роботи через те, що «не підійшли до цієї роботи».
Однією з найбільш кричущих є норма, що міститься у Статті 12 проекту, де весь нормативний обсяг трудового регулювання, що виходить за межі Трудового кодексу, перекладається на так звані «нормативні акти роботодавця», які приймаються роботодавцями в одноосібному порядку та не потребують погодження з профспілками.
Узагалі, права профспілок суттєво в цьому проекті обмежуються. Цілих 52 статті проекту Трудового кодексу встановлюють погодження тих чи інших дій роботодавця з «профспілковим комітетом», який зазначений в однині. Без сумніву, це робиться лише для того, щоб спонукати роботодавців створювати свої «кишенькові» профспілки з трьох осіб та «погоджувати» з ними всі важливі питання трудового процесу.
Є безліч не менш драконівських норм у цьому проекті Трудового кодексу, що спрямовані на погіршення умов праці, в тому числі й неповнолітніх дітей. Зокрема, йдеться про скасування заборони встановлювати для дітей віком від 15 до 16 років так званого випробувального терміну, що неминуче призведе до посилення експлуатації дитячої праці та розповсюдження «кидальних схем» і в цій площині трудових відносин.
Загалом цей проект Трудового кодексу суттєво погіршує права та свободи людей найманої праці та призведе до відчутного їх звуження. Цей законопроект отримав 59 суттєвих зауважень від Міжнародного бюро праці, які майже не були враховано, а те, що було враховано, носить лише декоративний та несуттєвий характер. За Конституцією України, Верховна Рада не має права приймати такі закони, а тим більше таку «Трудову Конституцію України». Голосувати за такий законопроект ми не маємо ні морального, ні юридичного права.
Олег ЛЯШКО,
лідер Радикальної партії
