Жодної копійки не повернуто: Україна має шанси отримати частину мільйонів Лазаренка

Із приводу цих грошей велася судова справа між самим Лазаренком, через його представників, і урядом Антигуа і Барбуди. Юрист компанії ArnallGoldenGregory Джин Берд каже: «У всій цій історії найдивніше те, що український уряд не вступив у цей процес зі своїми вимогами щодо повернення грошей Лазаренка.

 

Для того, щоб це зробити, необхідно було діяти до відповідних судових термінів, тобто треба було починати, як тільки заарештували Лазаренка, або хоча б, коли Україні стало відомо про те, що гроші були заморожені на рахунках в Антигуа». 

 

Ще на початку червня 2000 р. Департамент юстиції США повідомив, що в Північному окрузі Каліфорнії прокуратурою висунуто проти Лазаренка офіційне звинувачення «у змові відмивання грошей і незаконному переміщенні вкрадених коштів» та арештовано судом 280 млн. доларів на закордонних рахунках Лазаренка.

 

В обвинувальному акті також зазначалось, що «Лазаренко відкрив рахунки у банку Антигуа, на які перерахував кошти, отримані шляхом корупції та шахрайства». З того часу український уряд зобов’язаний був вести переговори та прийняти необхідні процесуальні рішення щодо повернення зазначених коштів в Україну. 

 

У 2004 р. суд США засудив Лазаренка до 9 років тюремного ув’язнення і штрафу — 10 млн. доларів. Арештовані кошти Лазаренка до цього часу в Україну не повернуті. 

 

Автор направив не менше десяти депутатських звернень і запитів до президентів, прем’єр-міністрів, генпрокурорів і міністрів юстиції України з проханням і вимогами про вжиття заходів для повернення в бюджет арештованих коштів Лазаренка. 

 

У квітні 2014 р. я нагадав в. о. Президента О. Турчинову і в. о. Генпрокурора О. Махніцькому про арештовані кошти Лазаренка, передавши їм копії депутатських звернень. «Результат» вжитих ними заходів: у листопаді 2014 р. суд Вашингтона розділив арештовані 100 млн. доларів, які Лазаренко вивів в офшори. 25 млн. доларів отримав уряд Антигуа, а решту — уряд США. Україна ж, за твердженням юриста Джина Берда, втратила шанс офіційно увійти у цю справу й одержати кошти. 

 

Викладене засвідчує, що українська влада виявилася безсилою, а можливо, і зацікавленою у неповерненні цих коштів до держбюджету, а окремі її представники і політики добре заробили на коштах Лазаренка. 

 

За нинішнім курсом НБУ, судами США і Антигуа і Барбуди арештовано або конфісковано понад 9 млрд. грн. коштів Лазаренка! Тоді як Кабмін України заклав у держбюджет-2017 надходження від спецконфіскації коштів корупціонерів на суму в розмірі 10,5 млрд. грн. 

У результаті бездіяльності генпрокурорів М. Потебенька, С. Піскуна, О. Медведька, В. Пшонки, О. Махніцького, В. Яреми, В. Шокіна Україна практично втратила можливість звернутись з особистими претензіями на арештовані активи Лазаренка і повернути їх. 

 

Понад 20 років тому я і Анатолій Єрмак як народні депутати неодноразово направляли Президенту України Л. Кучмі та Генпрокурору Г. Ворсінову копії фінансово-банківських документів про незаконне відкриття Лазаренком за кордоном комерційних фірм, валютних рахунків, відмивання і привласнення десятків мільйонів доларів разом iз депутатськими зверненнями і запитами, у яких вимагали порушити кримінальні справи проти Лазаренка та його спільників, притягнути їх до відповідальності та вжити заходів для повернення в Україну викрадених коштів. 

 

У грудні 1997 р. у зверненні до народу Лазаренко заявляв, що «ніяких валютних рахунків у закордонних банках я не маю!». Лише через три роки (14 вересня 1998 року, після відставки Лазаренка з посади Прем’єра) на підставі наших матеріалів ГПУ порушила кримінальні справи щодо Лазаренка та інших осіб. 

 

У ході слідства 2 листопада 2001 р. ГПУ порушила кримінальну справу щодо Лазаренка за одержання хабарів від О. Тимошенка та Ю. Тимошенко, а також справу проти подружжя Тимошенкiв за неодноразове давання ними хабарів Лазаренку. В постанові про притягнення Лазаренка як обвинуваченого (січень 2002 р.) йшлося про хабарі від подружжя Тимошенкiв на загальну суму 86 млн. 880 тис. доларів. 

 

Юлія Тимошенко (на той час народний депутат) обвинувачувалась у тому, що впродовж 1996—1997 рр., будучи президентом «ЄЕСУ» та співвласником кіпрської компанії Somolli -EnterprisesLimited, разом зі своїм чоловіком О. Тимошенком (членом правління «ЄЕСУ» і співвласником цієї ж корпорації) перераховувала хабарі Лазаренку з банківського рахунку належної їм компанії у кіпрському банку через рахунки фіктивних компаній в іноземних банках, власником і розпорядником яких був радник Лазаренка — Кириченко П. М., на особисті кодовані рахунки Лазаренка «CARPO-53» та « NIНPRO-21678». 

 

Не дивно, що у 1995—1996 роках «ЄЕСУ» досягла річного обсягу продажів в 11 млрд. доларів і, користуючись підтримкою Лазаренка, мала майже повну монополію на торгівлю російським природним газом в Україні. 

 

Пізніше, 10 лютого 2009 р., на засіданні РНБО Президент України Віктор Ющенко публічно сказав у вічі Тимошенко: «У вас дар до крадіжок, хай мене Бог простить! Юлія Володимирівна, ви регулярно крали той газ, а тепер повчаєте, як по­збутися корупціонерів. У вас усе тримається на хабарах... ». 

 

У травні 2010 р. на одному з телеканалів Тимошенко емоційно заявила: «Говорили про мільярдні рахунки, підняли всі рахунки у світі — не знайдено жодного рахунку, де можна було б знайти хоча б копійку грошей, яка була б доказом цього... ». І багато хто ще й досі їй вірить. 

 

Агент ФБР США Браян Ерл, який розслідував справу Лазаренка, публічно заявив: «Тимошенко була жертвою вимагання з боку Лазаренка та водночас співучасником змови з ним. Їхня схема передбачала розвиток бізнесу шляхом корупції, виплати хабарів політикам, отримання прибутків і збагачення. Вона платила Лазаренку десятки мільйонів доларів. Документи про трансфер були підписані її чоловіком». 

 

Спеціальний агент ФБР  США Дебра Ла Превотте під присягою також дала свідчення у суді про фінансові махінації, шахрайські схеми і відмивання грошей «дуетом Лазаренко—Тимошенко». 

21 січня 2005 р. (за два дні до інавгурації Президента України В. Ющенка) старший прокурор ГПУ Безуглий В. Д. і Генпрокурор Піскун С. М. виносять явно незаконну постанову про закриття справи щодо подружжя Тимошенкiв у частині обвинувачення у даванні хабарів за відсутністю в їх діях складу злочину (цю постанову Піскун підписав і скріпив гербовою печаткою ГПУ).

 

Перерахування мільйонів Лазаренку Генпрокурор Піскун розцінив уже не як хабарі, а як «розрахунки однієї юридичної особи з іншими шляхом перерахування коштів з одного рахунку на інший, що є загальновизнаним способом здійснення господарської діяльності». 

 

Після того як у січні 2005 р. Ю. Тимошенко було призначено в. о. Прем’єр-міністра України, Генпрокурор Піскун заявив, що всі кримінальні справи, порушені щодо Ю. Тимошенко, закрито 28 січня 2005 року за відсутністю в її діях складу злочину. У свою чергу, Тимошенко гарантувала Піскуну перебування на посаді Генпрокурора. При цьому Піскун призначив постійного захисника Юлії Володимирівни адвоката В. Швеця начальником Головного слідчого управління ГПУ. 

 

12 березня 2008 р. заступник начальника слідчого відділу ГПУ Якубовський М. за усною вказівкою Генпрокурора Медведька О. І. незаконно та таємно від громадськості закрив кримінальну справу за звинуваченням Лазаренка за епізодами одержання ним від подружжя Тимошенкiв хабарів... за відсутністю складу злочину. 

 

Генпрокурор Медведько особисто письмово повідомив захисника Лазаренка — Долгополову М. П. — про закриття справи і направив їй копію постанови, скріплену гербовою печаткою ГПУ. Верховну Раду, яка дала згоду на притягнення Лазаренка до кримінальної відповідальності та його арешт, Медведько про це не повідомив. 

 

Аналіз зазначеної постанови засвідчує, що вона також закрита необґрунтовано і незаконно, а з юридичної точки зору не менш абсурдна, ніж постанова «Безуглого—Піскуна». Більше того, в постанові фальсифіковано фактичні обставини справи. 

 

Лист Медведька Долгополовій і постанова «Безуглого—Піскуна» були використані Лазаренком та його адвокатами в американському судовому процесі щодо конфіскації 280 млн. доларів як доказ того, що Україна нібито не претендує на отримання всієї суми коштів Лазаренка, на які судом США накладено арешт. 

 

Так, пані Долгополова у своєму адвокатському висновку від 17 жовтня 2008 р., наданому американському суду, вказує: «На сьогодні я маю всі підстави стверджувати, що інших матеріальних претензій від уряду України до Лазаренка П. І. немає і ніколи не пред’являлось». 

 

Сподіваюся, що всім зрозуміло, для чого Лазаренкові були потрібні такі індульгенції від генпрокурорів Піскуна і Медведька. Обидва, разом із підлеглими, створили реальну загрозу неповерненню в Україну арештованих коштів Лазаренка. 

 

Колишній заступник Ген­прокурора Микола Обіход, який керував розслідуванням кримінальних справ, порушених проти Лазаренка і Тимошенко, заявляв, що всі обвинувачення американського правосуддя щодо Лазаренка на 90% ґрунтувалися на даних, зібраних iще ГПУ багато років тому. На його думку, Піскун, очоливши Генпрокуратуру, свідомо розвалював справу Тимошенко, затягував завершення розслідування і направлення справу до суду. 

 

«Хочу розвіяти основний міф, — говорить Микола Обіход. — Фігуранти з гучними прізвищами й безпринципними прокурорами, котрі не виконали свій службовий обов’язок, люблять розповідати про рішення Верховного Суду України щодо припинення кримінальної справи проти Тимошенко або ж про підтвердження Верховним Судом законності й обґрунтованості «історичного» рішення Генпрокурора Піскуна — закриття кримінальної справи про давання Лазаренку хабарів на суму майже 90 млн. доларів подружжям Тимошенкiв за відсутністю в їхніх діях складу злочину. Так ось: подібні байки — повна вигадка». 

Справа ще й у тому, що в 2004 році американський суддя Мартін Дженкінс, розглядаючи справу Лазаренка, виключив з обвинувачення частину епізодів і документів, пов’язаних з «ЄЕСУ», Юлією Тимошенко і її офшорними компаніями, у зв’язку з тим, що вона відмовилась давати в Києві свідчення агентам ФБР і не приїхала в американський суд для свідчень, побоюючись, що може бути арештована як «спільниця Лазаренка». 

 

Американський суд узагалі не давав правової оцінки діяльності «ЄЕСУ», не висував і не знімав обвинувачень iз Тимошенко. За матеріалами слідства ФБР і прокуратури США, вона проходить як «спільниця Лазаренка». Але ФБР продовжує розслідувати спільні махінації Лазаренка і Тимошенко. У центрі уваги слідчих тепер саме діяльність корпорації «ЄЕСУ» та офшорних компаній Тимошенко. 

 

Агент ФБР Брайан Ерл після засудження Лазаренка зруйнував давній міф команди Тимошенко про те, що американський суд визнав її невинною в епізодах щодо перерахування Лазаренку мільйонів доларів.

 

Окрім того, пан Ерл заявив, що, коли він був у Києві, Тимошенко декілька разів погоджувалась дати свідчення у справі Лазаренка, але потім відмовилась. Одного разу, після Памаранчевої революції, вона погодилася свідчити, з радістю говорила про корупцію інших посадовців в Україні, але не про свій бізнес і не про співпрацю з Лазаренком. 

 

Отже, якби Тимошенко приїхала в США, то був би виданий ордер на її допит як свідка і вона змушена була б затриматись і свідчити у суді. У випадку відмови її б доставили до суду примусово і могли б навіть арештувати. Тимошенко хотіла приїхати в Америку, але дізнавшись, що її зобов’яжуть прийти на допит до суду, відмовилася від поїздки у США. 

 

Її чоловік також відмовився давати свідчення і не був допитаний агентами ФБР ні в Києві, ні в американському суді. Суддя Маркін Дженкінс не виносив судове рішення про те, що Тимошенко не винна у кримінальній діяльності Лазаренка, тому що у справі немає свідчень її та її чоловіка, щоб судити Лазаренка за вимагання і перерахування йому коштів. Брайан Ерл повідомив, що в документах суду встановлено, що Тимошенко платила Лазаренку десятки мільйонів доларів, щоб процвітав її бізнес. 

 

Прокурор Марта Берш зазначила, що «американська сторона робила декілька офіційних запитів у Росію про надання офіційної інформації щодо фінансово-комерційної діяльності корпорації «ЄЕСУ» з «Газпромом». Проте Росія відмовилась співпрацювати з прокуратурою США. 

 

«Ми пробували допитати Тимошенко, коли були у Києві. Вона прибула на зустріч зі своїм адвокатом і відмовилася давати будь які свідчення», — каже пані Берш. 

 

Нещодавно, в липні 2016 р., перебуваючи у Києві, Марта Берш заявила на лекції, що Лазаренко отримав через «ЄЕСУ», яку очолювала Ю. Тимошенко, мільйони доларів, які документально підтверджені. Згідно з обвинувальним актом прокуратури США, який Марта Берш надала суду, значиться, що «з 1994 по 1999 рік Лазаренко перерахував незаконно отриманні 114 млн. доларів на банківські та брокерські рахунки США, а також відмив близько 20 млн. доларів через інші банківські рахунки». 

 

У 2005 році Департамент юстиції США подав до суду Федерального округу Колумбії цивільний майновий позов про конфіскацію майна і коштів Лазаренка. У позові зазначені суми коштів, отриманих Лазаренком від комерційних структур подружжя Тимошенкiв, які підтверджують матеріали слідства ФБР і прокуратури США, на підставі яких суд присяжних визнав Лазаренка винним у вчиненні злочинів: здирництві, відмиванні грошей, шахрайстві за участю «ЄЕСУ», незаконному отриманні в 1996-1997 роках не менше 162 млн. доларів. У зазначеному позові Тимошенко визнана як «співучасник Лазаренка», яка «отримала багатомільйонні статки за допомогою своїх зв’язків iз Лазаренком». 

Якщо ГПУ невідкладно не вживе належних заходів реагування і, в першу чергу, не скасує незаконні вищезазначені постанови про закриття кримінальних справ щодо хабарництва Лазаренка і подружжя Тимошенкiв, то Україна може розраховувати на отримання лише 5% з коштів, арештованих на рахунках Лазаренка в американських, швейцарських, литовських, антигуанських, гернсійських та інших банках. 

 

В обвинувальному акті прокуратури США вказано: «Перебуваючи на державних посадах, Лазаренко вимагав та отримував гроші від фізичних та юридичних осіб в обмін на можливість займатися підприємницькою діяльністю в Україні і приховав від народу та уряду України факти отримання цих грошей. Лазаренко відкрив банківські рахунки в банках США, Швейцарії, Польщі, Антигуа та інших країнах, на які перераховував кошти, отримані шляхом корупції та шахрайства, використовував ці рахунки, щоб приховати місце і джерело отримання цих коштів та власника». 

 

За оцінками експертів, у період 1994-1998 рр. Лазаренко створив міжнародну фінансово-комерційну імперію на території майже 40 країн світу зi схемою відмивання грошей у більш як 80 банках.

 

За висновками фахівців, Лазаренко відмив за кордоном не менше 2 млрд. доларів. 

 

Ще у 2006 році Україна юридично втратила можливість звернутись з особистими претензіями на активи Лазаренка в Федеральний суд Федерального округу Колумбії, хоча українська прокуратура була своєчасно повідомлена американською стороною про процедуру і строки подання таких претензій. Тоді прокуратура України не подала необхідні документи про свої вимоги до арештованих коштів Лазаренка, які по суті є викраденими і належать українському народу. 

 

Департамент юстиції США тоді попереджав: «... усі зацікавлені особи повинні подати претензію і відповідь на позов, бо невиконання цієї вимоги призведе до прийняття судового рішення на користь позивача через неподання документів, а також до відчуження майна, що є суб’єктом позову, та його конфіскації на користь США». 

 

Юрист центру протидії корупції Олена Щербан зазначає, що наразі жодної копійки з арештованих коштів Лазаренка в Україну не повернуто, тому що держава нічого для цього не зробила. На даний час їх повернення залежить винятково від уряду США. 

 

Виникає запитання: чи є у влади України шанс отримати хоча би частку арештованих коштів Лазаренка? Шанс незначний, але є! І як не дивно, досить простий і фінансово не затратний для України. 

Ввважаю, що Генпрокурор Ю. Луценко має невідкладно скасувати незаконну постанову від 21 січня 2005 р. про закриття кримінальної справи № 49-800 щодо подружжя Тимошенкiв i незаконну постанову про закриття кримінальної справи від 12 березня 2008 р. в частині обвинувачення Лазаренка в отриманні хабарів. 

 

Справу варто направити до суду для розгляду по суті і прийняття остаточного судового рішення: чи є перерахування подружжям Тимошенко зазначених коштів Лазаренку даванням хабара і чи винні вони у даванні хабара. 

 

Наголошую, що обвинувальний вирок щодо Лазаренка в Україні не винесений, оскільки його справа у суді не розглядалася. Тому конфіскація активів Лазаренка в Україні неможлива. Це також означає, що уряд України не може звернутись до тих же США, Антигуа, Барбуда та інших країн, де арештовані кошти і майно Лазаренка з вимогою конфіскації активів Лазаренка, з посиланням на рішення українського суду про проведення конфіскації. 

 

Тому ГПУ повинна розглянути питання про можливість заочного засудження Лазаренка, адже в Україні він перебуває у міжнародному розшуку, обвинувачується в розкраданні державного майна в особливо великих розмірах. Можливість заочного засудження, згідно з КПК України, продовжена до 15 квітня 2017 р. Обвинувальний вирок щодо Лазаренка матиме велику вагу в забезпеченні конфіскації арештованих за кордоном активів Лазаренка і повернення їх в Україну. 

 

Керівництву ГПУ і Міністерства юстиції України необхідно уважно вивчити законодавство США та Договір між Україною і США «Про взаємну правову допомогу по кримінальних справах та розпочати переговори з Департаментом юстиції США щодо повернення арештованих коштів Лазаренка. 

 

У статті 17 Договору «Допомога в проведенні заходів по конфіскації» передбачено: «Договірна Держава, на збереженні якої знаходяться доходи, або знаряддя злочинів, розпоряджається ними відповідно до її законодавства». 

 

Кодекс законів США дає право генпрокурору США здійснювати передачу доходів від відмивання грошей, які конфісковані, іноземній державі, яка бере участь у діях, що призвели до арешту і конфіскації майна. 

 

Активна співпраця україн­ської сторони в американському судовому процесі з приводу конфіскації активів Лазаренка створить умови для прийняття американським судом рішення про конфіскацію активів Лазаренка і для прийняття в подальшому відповідними держаними органами США рішення про передачу конфіскованих активів Лазаренка уряду України, що відповідає вимогам американського законодавства і практиці його застосування і про що вже неодноразово заявляли представники Департаменту юстиції США. 

 

Американський юрист Джин Берд вважає, що уряд України ще має можливість претендувати на конфісковані кошти Лазаренка: «Існують прецеденти, коли ті кошти, які США конфіскували в іноземних громадян, визнаних винними в порушенні американських законів, були використані для фінансування проектів у цих країнах». 

 

26 вересня 2016 року я звернувся до Президента, Прем’єр-міністра, керівників ГПУ, Мін’юсту та НАБУ з черговим зверненням вжити невідкладних заходів для повернення в Україну коштів, арештованих на закордонних рахунках Лазаренка та притягнути до відповідальності посадовців, які не вжили за всі ці 16 років належних заходів, чим створили реальну загрозу неповернення коштів до держбюджету. 

 

Не виключаю, що звернення може бути використане владою у політичних цілях проти Ю. Тимошенко — лідера опозиційної партії «Батьківщина» або для зведення з нею особистих рахунків її опонентами. 

 

Я нічого особистого проти Тимошенко і Лазаренка не мав і не маю. Мета звернення — дати судову оцінку таким діянням, як:

 

1) перерахування Ю. Тимошенко і О. Тимошенком 86 млн. 88 тис. доларів Лазаренку, які Генпрокуратура вважала хабарем, а зі зміною Президента і призначенням Ю. Тимошенко Прем’єр-міністром, визнала як «розрахунки юридичних осіб між собою»; 

 

2) перерахування Тимошенко 1 млрд. доларів на рахунки своїх офшорних компаній, а частку з них — на особистий картковий рахунок, замість здійснення розрахунків за отриманий російський природний газ; 

 

3) інші діяння Тимошенко, які ГПУ раніше вважала злочином та вжити заходів для розшуку цих коштів і повернення їх в Україну. 

 

Справа повинна бути розглянута в суді, який і дасть відповідь на питання: чи є зазначені діяння Ю. Тимошенко злочинами і чи винна вона в їх вчиненні. 

 

Зазначу, що з моменту вчинення Ю. Тимошенко перерахованих діянь минуло 20 років і, згідно зі ст. 80 КК України, закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності і відбування покарання, у випадку винесення обвинувального вироку. 

 

Кінцева правова оцінка зазначеним діянням Тимошенко і Лазаренка повинна бути поставлена Українським судом, щоб зняти будь-які спекуляції та інсинуації навколо цієї справи. Якщо цього не відбудеться, це буде свідчити про те, що нинішні керівники країни і правоохоронних органів, які прийшли до влади завдяки подвигу Героїв Небесної сотні, нічим не відрізняються від влади «дніпропетровської сім’ї» Кучми—Лазаренко—Тимошенко» та «донецької сім’ї» Януковича.