Митрополиче село Прилбичі — знаковий населений пункт для вірян і не лише. Є точні відомості, що тут побачив світ майбутній великий митрополит Андрей Шептицький. Село розташоване за 2,5 км від автомобільної траси Львів—Краковець. Мешкають тут трохи більше ніж 2 тисячі осіб. Нагадаємо, минулий, 2015-й, рік було названо Роком митрополита Андрея Шептицького. Безліч людей побували в цьому населеному пункті, щоб відчути, де зароджувалося високе покликання надзвичайної людини. Чим же живе це село нині?
Перші враження
По приїзді в село відразу в око впадають чепурні двоповерхові будинки та доглянуті подвір’я. Місцевий чоловік запитує в жінки, що проходить повз: «А де то є наші сусіди?». «У Польщі», — відповідає та. Ось так і живуть селяни: роки віддають на заробіток нелегких грошей на чужині, щоб потім повернутися до своїх близьких i розпочати будівництво нової садиби — для дітей чи внуків, а то й для себе, щоб на схилі літ жити в достатку.
У порівнянні з селами Центральної України село Прилбичі виглядає, як рай для заможних людей. Хтось відкриває власну справу: займається ковальством, виготовляє унікальні речі...
Звісно, не всі мешканці живуть заможно. Економічна криза та відгомін війни докотилися й до цього куточка. У селі неголосно бідкаються про своє майбутнє, якщо в країні не відбудуться зміни на краще.
Пам’ять як незаперечна цінність
Усе, що пов’язане зі спогадами про родину Шептицьких, легко знайти в центральній частині села. Лише родинна усипальниця розташувалася на окраїні. Отець Андрій Стадницький (парох греко-католицької парафії в селi Прилбичі) розповів, що багато туристів i паломників хочуть відвідати митрополиче село. Дитячі екскурсії вщухають улітку, адже канікули.
Із давніх пам’яток у селі збереглася дерев’яна церквиця, збудована предками Шептицьких 1654 року, яку відвідувала Софія Шептицька з дітьми та в якій отець Андрей 1892 року відслужив свою першу службу. Проте цю церкву до невпізнанності перебудовано та відремонтовано. На жаль, її вже не можна ідентифікувати як дерев’яну та легко сплутати з новозбудованою. Нині цей храм належить УПЦ КП.
На місці садиби родини Шептицьких, що була зруйнована за часів радянської влади, встановлено камінь із пам’ятним написом. Над чепурними садибами височіє новозбудований храм УГКЦ, що розташований саме навпроти місця, де колись був будинок родини Шептицьких. Нині при церкві діє музей митрополита Андрея, який і до сьогодні поповнюють експонатами.
Від енкаведистів — 13 отворів від куль
Каплиця-усипальниця родини Шептицьких — на околиці села. Усипальниця має два яруси — верхній (наземний) для відправлення молебнів i нижній (підземний) із тринадцятьма поховальними камерами. За часів радянської влади в ній зберігалися на обох ярусах хімікати місцевого колгоспу. Можливо, саме завдяки використанню каплиці як складу вона й уціліла від умисної руйнації.
Але ніші з похованнями було розбито та пограбовано. Старші мешканці села пригадують, як у дитинстві проникали всередину усипальниці. Якщо придивитися до дверей каплиці, то можна побачити слід, що залишили по собі енкаведисти у 1939 році, —13 отворів від куль.
Лише в 2004 році було проведено ідентифікацію вцілілих останків померлих i перепоховано їх.
У селі відбудовують народний дім, де буде бібліотека, розширюють музей Андрея Шептицького. Місцеві мешканці дбайливо оберігають пам’ять про людину, завдяки великим справам якої їхнє рідне село не загубилося на карті. І все задля того, щоб іще не одне покоління вірян i мандрівників могло милуватися красою цього мальовничого куточка України. Як говорять самі селяни, постать митрополита єднає минуле з сучасністю.
ЯК ДОЇХАТИ?
Із головного залізничного вокзалу Львова до автовокзалу №4 можна дістатися автобусом №49 (ціна проїзду — 4 грн.). Звідти до села Прилбичі йдуть «маршрутки» за таким графіком: 10:30; 15:30; 19:30 (ціна проїзду — 18 грн.). Із Прилбичiв до Львова можна повернутися «маршрутками», виїхавши о 14:00 та 16:50.
