Гостинність нашого народу відома на весь світ. Влаштовувати теплий прийом українці вміють добре — так, щоб свято запам’яталося гостеві надовго. Членів національної збірної українських паралімпійців чекали в Україні, як дуже важливих персон, хоча, слід визнати, в буденному житті стільки уваги інваліди не мають.
Після феєричного виступу на Паралімпіаді-2016, що завершилася наприкінці минулого тижня, про спортсменів-героїв Ріо говорила вся країна. Такого емоційного піднесення Україна, змучена війною, вже давно не переживала.
Власне, й подібного успіху вітчизняні паралімпійці раніше не досягали. А на тлі більш ніж скромного ужинку олімпійської збірної в Ріо, котра здобула лише 11 нагород, третє загальнокомандне місце паралімпійської команди з її 117 медалями виглядає просто феноменально.
Ефективність «синьо-жовтих» вражає — медалями розжилися 84 зі 170 спортсменів. Неймовірно продуктивною вийшла робота вітчизняних плавців-інвалідів, на рахунку котрих 74 відзнаки. Загалом, призовими для українців стали 11 iз 15 видів спорту, в яких вони змагалися.
Другими у синьо-жовтій команді за медальним результатом — легкоатлети (19 відзнак). Дзюдоїсти вибороли сім нагород. Окрім того, на п’єдестал піднімалися фехтувальники на візках, майстри малої тенісної ракетки, представники кульової стрільби, велоспорту, параканое, пауерліфтингу, академічного веслування та футболісти.
...Після завершення Паралімпіади її тріумфаторів в Україні чекали кілька днів — дорога з Бразилії й справді неблизька. Майже добу (з урахуванням тривалої пересадки між рейсами) поверталися на Батьківщину з Південної Америки наші паралімпійці.
Попри те, що їхній літак приземлився в Борисполі в ніч iз середи на четвер, у терміналі D, який, до слова, повністю віддали під урочисту зустріч першої групи нашої делегації, зібралася чимала кількість небайдужих людей. «Приємно, коли тебе так зустрічають. Це бере за душу», — в один голос повторювали журналістам українські паралімпійці.
Утім головним для них усе ж було не це.
«Сподіваємося, що своїм успіхом у Ріо ми привернемо більше уваги до осіб, які потребують допомоги. І це не тільки інваліди. Приміром, пандуси необхідні й людям похилого віку, жінкам, дітям», — сказав паралімпійський чемпіон у фехтуванні на візках зі Львова Андрій Демчук.
На жаль, про людей з особливими потребами в Україні згадують лише на «великі свята», хоча уваги вони потребують кожного божого дня. На змаганнях у Ріо їм допомагали повсюди; проте вдома в повсякденному житті вони, по суті, самотужки змушені вирішувати свої проблеми.
Звісно, приємно спортсменові-інвалідові, коли за його призовий виступ на Паралімпіаді держава на картковий рахунок перераховує обіцяні призові.
Звісно, можна порадіти й новині про те, що «спортивне» міністерство розглядає можливість збільшення державного фінансування паралімпійської збірної за рахунок урізання бюджету олімпійців. Утім, як каже Демчук, уваги потребує не якась окрема група успішних спортсменів-інвалідів. Людського ставлення до себе бажає все українське суспільство, невід’ємною частиною якого є наші славні призери Паралімпіади-2016.
