Наразі в Естонії тривають президентські вибори. Нинішній керманич держави Тоомас Хендрик Ільвес уже майже склав повноваження — для остаточної передачі влади бракує тільки імені його наступника. На жаль, ним може виявитися надто лояльна до Кремля персона. Якщо так станеться, то армія «русофілів» серед балтійських лідерів поповниться іще однією людиною — на додачу до обраного минулого року президентом Латвії Раймонда Вейоніса. Відповідно, в щирих друзях України на теренах Балтії залишиться тільки лідерка Литви Даля Грибаускайте, але й її президентська каденція вже «на екваторі».
Огляд претендентів
Особливість ситуації в Естонії в тому, що президентські вибори в цій країні є непрямими. Главу держави обирає Рійгікогу — місцевий парламент. Однак наприкінці серпня / початку вересня всі три тури президентських виборів завершилися безуспішно — жоден із кандидатів не набрав необхідних 68 зі 101 голосу.
Тепер, згідно із законодавством, виборами президента займатиметься Колегія вибірників, яка збереться з цією метою в театрі «Естонія» 24 вересня.
На сьогоднішній день відомо, що точно будуть представлені кандидатури Сійма Калласа (колишнього голови Партії реформ, котрий має чималі політичні амбіції й поблажливе ставлення до Росії) та Майліс Репс (висуваниці нині опозиційної Центристської партії). До складу колегії будуть входити 335 вибірників, включаючи 101 депутата Рійгікогу і 234 представника місцевих самоврядувань.
Для обрання президентом у колегії вибірників за кандидата повинна проголосувати більшість її членів (50% плюс один голос).
І хоча двоє названих претендентів складають пару головних суперників, не слід забувати й про те, що з вагомих кандидатів у президенти також балотується Аллар Йикс (представник Вільної партії) та членкиня Партії реформ Марина Кальюранд.
Цікаво, що до цієї пари пошукачів посади в Росії діаметрально протилежне ставлення. Правника Йикса відверто «не люблять» — за те, зокрема, що у справі «захисників російської освіти» він надавав юридичну підтримку противникам русифікації.
Значно більш прихильно Росія ставиться до Кальюранд — колишнього посла Естонії в Росії та чинного міністра закордонних справ. (Утім задля балотування на президентську посаду Кальюранд заявила про складання міністерського портфеля).
У випадку з цією кандидаткою, що включилася у боротьбу пізніше за своїх суперників, є ще один нюанс. Вона представляє ту саму партію, що й Сійм Каллас, а це означає, що Кальюранд разом із колегою топтатиметься по одному й тому самому електоральному полю.
Естонські оглядачі одностайні в тому, що такий недалекоглядний хід послабить позиції як Кальюранд, так і Калласа.
«Найбільша парламентська партія не змогла вийти на вибори з одним кандидатом, влаштувавши цирк із двома претендентами на президентський пост. Якщо раніше я вважав їх дуже згуртованою організацією, то тепер у механізмах помітні збої. На мій погляд, Тааві Рийвас (прем’єр-міністр Естонії і глава Партії реформ) затіяв несолідну гру, почавши дуркувати з двома кандидатами. Але поки я не знаю, як уся ця ситуація з Мариною Кальюранд і Сіймом Калласом позначиться на рейтингу Партії реформ і чи відбудеться всередині неї розкол», — говорить політолог Пєетер Тайм.
Хай там як, а за таких умов фаворитом президентських перегонів стає Майліс Репс.
Із проросійського гнізда
Партія, висуваницею якої є Майліс Репс, — друга за чисельністю та впливовістю в Естонії. Попереду лише Партія реформ, що нині є правлячою і такою, котра стала стрижнем парламентської коаліції.
В опозицію до неї пішли центристи, що нині й делегують Репс до парламенту. Ще рік тому очікувалося, що центристська партія висуне в президенти свого незмінного лідера Едгара Савісаара, однак стан здоров’я останнього змусив однопартійців шукати йому заміну.
Центристська партія Естонії, котра має договір про співпрацю з путінською «Єдиною Росією», демонструє нині незначну тенденцію до нарощування рівня популярності. Якщо в 2007 році ця партія провела до парламенту 29 депутатів, в 2011-му — 26, то за результатами виборів 2015 року центристи мають у законодавчому органі 27 своїх представників.
Слід зазначити, що Центристська партія виросла з легендарного, створеного на початку 1988-го, Народного фронту Естонії.
Весь цей час, тобто вже 28-й рік поспіль, центристів очолює Едгар Савісаар, він же — поки ще діючий мер Таллінна та міністр економіки в уряді прем’єра Андруса Ансіпа. Щоправда, з вересня 2015-го Савісаар тимчасово відсторонений від посади мера Таллінна у зв’язку з висуненими йому підозрами у корупції.
Зв’язки Савісаара з Росією є доведеним фактом. Пару років тому естонська поліція безпеки (КаПо) склала рапорт на Савісаара, де його йменували «агентом впливу Росії» та «загрозою безпеці Естонії». Секретна служба інформувала уряд про те, що разом із Савісааром до Москви постійно вояжують його соратники Айн Сеппік та Владімір Вельман.
Під час одного з таких візитів Савісаар просив у керівництва Росії 1,5 мільйона євро — з метою «поглибити вплив Росії в Естонії». І вплив був поглиблений: меседжі Савісаара виборцям структуровано двома напрямами: потребою розвивати «більш дружні» стосунки з РФ та обстоюванням «законності претензій» Росії щодо Криму.
Усі наративи Савісаара викликають критику чинних естонських урядовців. Міністр оборони Урмас Рейнсалу підкреслює: заяви Савісаара недоречні, вони лише підтверджують, що «людина взяла на себе роль агента впливу Росії», пише видання Postimees. «Офіційна риторика Росії ставить під сумнів легітимність українського уряду. Висловлювання Савісаара лише сприяють цій риториці. Абсолютно неприпустимо, коли голова партії висловлює подібну позицію», — зазначає Рейнсалу.
Усе сказане важливо для розуміння того, з якого середовища походить ймовірна переможниця президентських виборів Майліс Репс.
Хто така Майліс Репс?
«Перевага Майліс Репс полягає у тому, що вона прагматик, який прекрасно розуміє, що безпека Естонії залежить від добрих відносин з Росією, і не має в своєму багажі різких антиросійських тез, на відміну від конкурентів. Ставши президентом, Майліс зможе почати відносини з Росією з чистого аркуша», — зазначає колега Репс по фракції центристів Михайло Стальнухін.
Професор Талліннського університету політолог Тоомас Алаталу також вважає, що серед усіх кандидатів саме Майліс Репс налаштована до Росії «найменш агресивно». «Інші висловлюються в спільному європейському дусі. Вони бачать у Росії загрозу, але все-таки висловлюють це в нормальній тональності», — говорить він.
Коментарі на кшталт тих, що дають Стальнухін та Алаталу, жадібно поглинають у Москві. І, вочевидь, розсилають по ЗМІ з рекомендацією їх всіляко популяризувати. Щоправда, Репс м’яко критикують за те, що та закликала переглянути угоду її партії з «Єдиною Росією». (На одній із зустрічей з виборцями Репс заявила, що не працюватиме з представниками руху російських співвітчизників в Естонії, оскільки це рух скомпрометовано).
Однак навіть попри це Репс є для Росії одним із найбажаніших кандидатів.
Адже Сійм Каллас (незважаючи на його толерантність до РФ) все одно залишається для Кремля занадто «проєвропейським» кандидатом, котрий «отримає вказівки з Брюсселя». А з Алларом Йиксом взагалі біда — цей правий політик у трактовці Росії — кандидат «проамериканський».
Вимірюючи «градус русофобії», Москва робить ставку на Майліс Репс, чиї шанси на президентство можна оцінити як достатньо непогані. Особливо зважаючи на те, що кожен четвертий житель Естонії є представником російської діаспори.
