Вино i поезія: у Києві відбувся поетичний вечір Ігоря Померанцева

У столиці — десь біля Лядських воріт, у мистецько-гастрономічному просторі для зустрічі вільних людей, народжених трьома модерними українськими революціями, — в «Останній барикаді» днями стартував курс осінніх поетичних читань. Так, y рамках туру MeridianCzernowitz відбувся Винно-поетичний вечір письменника та поета Ігоря Померанцева.

 

Попри те, що знайти ресторацію не так просто, адже пройти до неї можна лише за підказками, що починаються біля ліфту до ТЦ «Глобус», a потім на вході слід ще й сказати пароль — Шевченкове «Борітеся — поборете!», на літературному вечорі ніде було і яблуку впасти. Ті, кому пощастило забронювати місце, радо сиділи за столиками, інші ж тіснилися y проході та вміщувалися на східцях біля сцени. Утім, як кажуть, тісно, та зате тепло. 

 

Посеред залу, на імпровізованій сцені, — вінтажні лампи, столик зі стосом книг i два крісла: одне для Померанцева, інше — для його гостей. Цього дня на вірші та келих вина до пана Ігоря завітали українські поети та письменники Сергій Жадан, Ірина Цілик, Оксана Забужко, німець Макс Чоллек та ізраїльтянка Аді Кессар, які декламували українською, російською, німецькою та на івриті.

 

У тому строкатому кріслі пан Ігор нагадував «андерсенівського» Оле Лукойє, дарма, що без парасольки та смішного головного убору. Подібно до героя данського казкаря поет зачаровував присутніх своєю творчістю та недитячими розповідями про улюблений алкогольний напій. Він багато жартував та без упину говорив про свою улюблену залежність від «пурпурового, бордового, рожевого, багряного кольору, суничного, абрикосового, мигдального запаху, терпкого, кедрового чи айвового смаку», якому «віддав половину своєї печінки».

 

Утім не всі запрошені гості розповідали про власну велику любов до вина. Поетеса Ірина Цілик зізналася, що не є винним гурманом i тим паче не відчуває різниці між напоєм за 5 i 100 євро, a «еротична освіта» Макса Чоллека узагалі почалася з найдешевшого вина. Утім i тут Померанцев знайшов, що сказати, i похвалився, що має велику знижку аж y п’яти винних лавках!

 

«Я писав про вино, бо для мене головні елементи нашого життя — це ґрунт, мова, волога, вогонь. Маю репутацію «винного критика». Не тільки я захопився цією темою. Без вина б не були написані «Діалоги» Платона та «Застiльні бесіди» Плутарха. Французький філософ Хосе Ортега-і-Гассет у 1930-ті написав есе «Три картини про вино». Він говорить, що вино — це космічне явище, але чому — не пояснює. Я довго думав і зрозумів. Коли ми п’ємо вино, то відчуваємо смак сонця. А сонце — це космічне явище», — каже пан Ігор. 

 

Ось y такій невимушеній атмосфері поезії та білого чи червоного сухого вина й тривав вечір. Не обійшлося без жартів, здавалося б, від строгої Оксани Забужко. Поетеса назвала себе виновою людиною i розповіла про любов до цього терпкого напою, яка розпочалася ще y далекому 86-му році.

 

Мовляв, тоді всі з ранку до вечора заливали каберне, бо ширилася чутка, що червоне вино виводить радіацію. «Грузинські вина брутальніші за середземноморські, за французькі. Вони м’ясистіші і пахнуть волохатим мужиком. У цьому є певний шарм. У вині й у віршах є спільна риса — чуттєвість», — поділилася з гостями вечора пані Забужко. А на останок поетеса прочитала вже не такий легковажний «Диптих 2008 року»: «Се люди Твоя, Господи. // Пошли їм іще раз Сина свого. // Приходь, Господи: // вони готові». 

 

Чи не найсерйознішим серед поетів був Сергій Жадан. Чи то йому не настільки смакує вино, чи то декламував поезію, з якою не посмієшся.

 

На вечорі митець зачитав поезію зі свого нового збірника «Тамплієри», що є певним поетичним щоденником за 2015-й та першу половину 2016 року. «Якщо ви всі прорветесь і уникнете облав, //якщо загубитесь у чужих містах, // ви все одно не зможете бути щасливими там, де вас ніхто не чекав. // Вигнання завжди обертається тишею на вустах», — емоційно зачитує автор на сцені, a y залі панує, здавалося, мертва тиша. До слова, y новій збірці Жадан пише про неоголошену війну в нашій країні, жертви, любов та надію. Збірку доповнив 18 ілюстраціями відомий одеських художник Олександр Ройтбурд. «Тамплієри» — 39 віршів про війну, яку ніхто не оголошував, про біль, із яким ніхто не може впоратися, про любов, від якої ніхто не може відмовитися, та надію, на якій усе тримається», — переконаний Сергій Жадан.

 

Коли всі вірші були прочитані, вдячна публіка ще довго не відпускала своїх кумирів: a тому було багато фото та автографів. Утім i після цього письменники не попрощалися, a запросили всіх приєднатися до туру Meridian Czernowitz-2016: Київ — Чернівці — Львів — Берлін — Франкфурт-на-Майні та трохи помандрувати разом iз поезією.