У ніч на 24 серпня 2016 року на Миколаївщині вже вдруге поліція продемонструвала своє імперське обличчя. Більшість експертів і оглядачів схиляються до думки про невдалу організацію (чи реформування) її роботи.
Цьому важко заперечити. Тут поневолі пригадується, як наприкінці 80-х — на початку 90-х років практично з кожної галузі державотворення були напрацювання в Народному русі України, де були сконцентровані практично всі патріотичні сили майбутньої України.
Щодо поліції (колишньої міліції), один iз ключових очільників НРУ В’ячеслав Чорновіл був переконаний у тому, що певний час (2-3 роки) мають співіснувати дві паралельні структури з поступовим «перетоком» кадрів з урахуванням їхнього патріотизму, фахової підготовки і досвіду — через спеціальну «фільтраційну комісію», в яку, зокрема, не можуть входити люди з антиукраїнськими переконаннями.
Тим, хто не пройшов би в нову правоохоронну структуру, держава мала б запропонувати привабливі робочі місця, де б вони максимально могли використати свої знання і досвід. Крім цього, до роботи у новій правоохоронній структурі пропонувалося залучати всіх бажаючих iз відповідною освітою, які не мали ніякого антиукраїнського досвіду. Наголошувалося на тому, що організовувати, забезпечувати і фінансувати її роботу може тільки держава Україна, враховуючи нашу ментальність тощо.
Особливу увагу, на думку В’ячеслава Чорновола, треба приділяти згаданій «фільтраційній комісії». Крім згаданого «патріотизму», до членів таких комісій має бути вимога, за якої жоден із них не повинен був мати ніякого досвіду в колишніх правоохоронних органах. У цілому, це питання має бути окремо вивчене і вирішене.
Згадане напрацювання акумулювало розробки багатьох поколінь українських патріотів, які докладали інтелекту і зусиль для створення Української держави.
Крім цього, варто підкреслити, що всі згадані напрацювання ретельно перевірялися на практиці при підготовці, створенні та функціонуванні «Муніципальної варти» у місті Львові на початку 90-х років минулого століття в незалежній Україні.
Голова Львівського облвиконкому, а пізніше просто голова фракції НРУ у Верховній Раді В’ячеслав Чорновіл кілька разів у 1992—93-му роках пропонував керівництву держави і галузі вивчити і врахувати згаданий досвід. Але, на жаль, усе це було проігноровано, Україна була ще не готова сприйняти такі зміни. І навіть тепер, коли фактично організовувалася паралельна структура — поліція думкою жодного з учасників тих процесів не поцікавилися.
Тепер достеменно не відомо, чи український досвід знадобився б (чи ні) для реформування міліції в поліцію. Але однозначно можна сказати, що ігнорування цього досвіду обходиться нашій державі людськими життями, безпекою нації тощо.
Таких прикладів можна навести багато. Практично у всіх галузях. А висновок один: якби були враховані напрацювання українських державників на початку відновлення незалежності, може, ми тепер не мали б багатьох проблем.
Слава Україні!
