7 вересня в Ріо-де-Жанейро стартують XV Паралімпійські літні ігри, на яких Україну представлятимуть 172 атлети, котрі боротимуться за медалі в 15 видах спорту.
У світлі далеко не найкращого виступу вітчизняних олімпійців у Бразилії нинішня Паралімпіада стане тим «маяком», на який орієнтуватимуться і функціонери, і спортивні вболівальники, проводячи фінальний розбір польотів української олімпійської збірної в Бразилії.
Чотири роки тому, на Паралімпіаді в Лондоні, українська команда здобула 88 нагород, посівши четверте місце в медальному заліку. Якщо й цього разу наші спортсмени-інваліди покажуть високий результат, простих відмовок про складну геополітичну ситуацію нашим «спортивним» чиновникам, відповідальним за невдалу підготовку олімпійців до Ігор у Ріо, має бути замало.
Слід визнати, що у спадок від Радянського Союзу Україні дісталася «культова» любов до великих спортивних перемог. Дарма, що в нашій країні спорт найвищих досягнень тримається на потрісканому, обдертому фундаменті, котрий ось-ось і розвалиться.
Подібна основа — не найкращий трамплін для високих стрибків, утім перед кожною Олімпіадою, особливо літньою, Україна продовжує чекати від своїх спортивних зірок яскравих тріумфів.
Той факт, що за олімпійські медалі наша держава обіцяє своїм спортсменам неабиякого розміру призові (десятки-сотні тисяч доларів), яскраво свідчить про те, наскільки важливими вони для неї є.
Водночас професіональним життям людей, від яких, власне, й залежить здобуття дорогоцінного металу Ігор, наша держава переймається не надто сильно. Не кожен гімнаст, атлет чи веслувальник зміг витримати, по суті, спартанські умови підготовки.
Чекати на олімпійський «джек-пот» — не кожному до снаги. Одразу по завершенні Ігор у Ріо на адресу українських призерів посипалися численні вітання, грошові винагороди, майнові сертифікати.
Утім чи вистачить лише «солодких подарунків» обраним, аби український спорт вийшов із крутого піке, про перебування в якому яскраво засвідчив скромний медальний доробок (найгірший за роки незалежності) олімпійської збірної України в Ріо.
Навіть незважаючи на пристойну винагороду, наші герої-олімпійці наголошують, що жодних змін на краще в підготовчому процесі вони наразі не відчули.
За словами срібного призера Ріо, борця греко-римського стилю Жана Беленюка, система «спортивного» міністерства працює «вхолосту», а її керівникові — Ігорю Жданову — не вистачає досвіду та авторитету для наведення порядку. «Очільнику такого відомства необов’язково бути спортсменом, водночас він має бути професіоналом і зібрати навколо себе таких само людей», — каже Беленюк.
Народний депутат, заступник Голови комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму Денис Силантьєв каже: «Виступом наших олімпійців у Ріо багато хто не задоволений, і я теж. Швидше за все, у комітеті буде «розбір польотів» щодо такого виступу наших олімпійців.
Заслухаємо аргументи міністра спорту Ігоря Жданова, після чого рекомендуватимемо Кабінету Міністрів приймати рішення щодо його подальшого перебування на цій посаді».
