Наразі відчути палку любов чиновників та держави український спорт може хіба що після завершення Олімпійських ігор, коли на спортсменів та їхніх наставників, немов із рогу достатку, виливаються різноманітні подарунки та відзнаки. Цьогорічна Олімпіада в Ріо принесла Україні найменший за всю історію Незалежності медальний ужинок, при цьому 7 із 11 медалей у синьо-жовту скарбничку поклали олімпійці з київською пропискою.
«Точкове укріплення»
На правах мера столиці — міста, що, без сумніву, має серйозні потужності та ресурси, — днями Віталій Кличко активно вшановував призерів Ігор-2016, котрі, продемонструвавши певною мірою спортивний героїзм, не дозволили нашій країні повністю провалити відповідальний старт. «Кожна олімпійська нагорода — це свідчення вашої наполегливої роботи та залізної волі. Кожен спортсмен, який посів 1-6-те місця, та їхні наставники отримають грошову винагороду (120 тис. гривень — за «золото», 100 тис. — «срібло», 80 тис. — за «бронзу»).
Окрім того, було прийнято рішення про покращення їхніх житлових умов. Також виділимо земельні ділянки. Найближчим часом я з радістю вручу ордери на квартири та земельні ділянки», — під час урочистої церемонії заявив Віталій Кличко. Незабаром новосілля зможуть відсвяткувати бронзова призерка Ріо, гімнастка Ганна Різатдінова, володарка командного «срібла», шаблістка Олена Вороніна, наставник гімнаста Ігоря Радивілова — В’ячеслав Лаврухін та головний тренер українських «класиків» і персонально срібного медаліста Жана Беленюка — Артур Дзигасов. Водночас самому Беленюку, олімпійському чемпіону Олегу Верняєву та віце-чемпіону Ігор iз сучасного п’ятиборства Павлу Тимощенку обіцяють виділення земельних ділянок.
Подібне піклування державних мужів зрозуміти можна — за кожним із цих атлетів прискіпливо полюють іноземні «скаути», ладні за будь-які кошти перехопити українських спортивних зірок. На жаль, за останні роки ми втратили цілу плеяду молодих та перспективних спортсменів, які, не дочекавшись уваги, «пішли» на спортивну еміграцію. Втратити «останніх із могікан» Україна просто не має права.
До слова, у «спортивному» міністерстві вже відрапортували, що свої фінансові зобов’язання перед призерами Олімпіади-2016 вони виконали. Приємно, що важка й копітка праця наших спортивних героїв не залишилася без відзнаки. От тільки чи допоможе вітчизняному спорту таке «точкове» його «укріплення»? Приміром, голова парламентського Комітету з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму, народний депутат Артур Палатний вважає, що для високих олімпійських успіхів Україна має подбати про масовий спорт.
Фінансовий крах гранда
У той же час доводиться констатувати, що під загрозою зникнення опинився ще один серйозний спортивний проект. За роки свого існування харківський «Локомотив» здобув славу гранда вітчизняного чоловічого волейболу, тривалий час утримуючи статус найсильнішої команди країни.
Утім після приходу на пост керівника «Укрзалізниці» поляка Войцеха Балчуна у клубі заявили про припинення його фінансування. «Більшість гравців уже отримали статус вільних агентів. А команда відмовилася від участі в єврокубках», — заявив головний тренер «Локо» Юрій Філіппов. За словами президента «залізничників» Євгена Щербини, нове керівництво «УЗ» проводить доволі жорстку фінансову політику. «Якщо ми хочемо сучасну «Укрзалізницю», то нам потрібно щось змінювати, — цитує Балчуна Щербина. — Нам не потрібні (відомчі) готелі, лікарні, спортивні клуби тощо. Потрібно зосередитися на джерелах доходів від нашої основної діяльності».
У Харкові все ж мають надію зберегти клуб iз неймовірно яскравою історією та великим послужним списком, сподіваючись на безповоротну допомогу небайдужих людей. При цьому в «Локомотиві» кажуть, що не бачать ніякої зацікавленості до клубу з боку обласної та місцевої влади. До речі, на сайті Харківської міської ради вболівальники «залізничників» розмістили петицію про збереження харківського «Локомотива». Аби її розглянув міський голова Геннадій Кернес, відповідне звернення має підписати п’ять тисяч осіб.
