Волинський краєзнавчий музей цього літа отримав цінний подарунок — напрестольне Євангеліє, видане у 1899 році в друкарні Києво-Печерської лаври з благословення митрополита Київського і Галицького архімандрита Києво-Печерської Успенської лаври Іоанікія. Цей дар було передано музею двома жителями міста Харків — Ігорем та Богданом Гаврилюками, за сприянням директора Луцької художньої дитячої школи Івана Гаврилюка.
Без належного догляду, але збережена
Книга була збережена батьком братів Гаврилюків iще у 60-х роках ХХ століття. Це дійсно шляхетний і сміливий вчинок, адже ще пам’ятаємо атеїстичну політику радянських часів: масове закриття церков, знищення іконопису та святих книг.
Тому збереження цього скарбу, розкішного Евангелія, проілюстрованого вишуканими «заставками», «кінцівками» та гравюрами із зображенням святих євангелістів, є дійсно цінним духовним та культурним подарунком.
Фахівці музею припускають, що оклад Євангелія був виконаний у майстернях Києво-Печерської лаври. Проте внаслідок того, що на долю святої книги випало чимало випробувань, вона протягом тривалого часу перебувала у приватної особи i, відповідно до цього, не мала належного догляду з боку фахівців та реставраторів, у Євангелія є прикрі втрати: наприклад, зникли емалеві медальйони із зображенням євангелістів та сцени розп’яття. Значно краще зберіглася нижня дошка, із зображенням Благовіщення.
Музейники повідомили, що після наукового опрацювання, книгу буде включено до каталогу збірки стародруків Волинського краєзнавчого музею.
«Споконвіку було Слово...»
Нагадаємо, що Святе Євангеліє є частиною Біблії, яка складається з двох основних частин — Старого Заповіту, (який розповідає про союз між Богом і єврейским народом), та Нового Заповіту (який є свідченням про спасіння людства через Ісуса Христа).
Євреї свої священні книги зазвичай називали «Писання» або «Святе Писання», «книги Завіту», «Закон та Пророки». А широко відома сьогодні назва «Біблія» вперше виникла на Сході лише у IV столітті: дослідники знаходять її в текстах священних книг Іоана Златоуста та Єпіфанія Кіпрського.
Перші переклади Бібілії наші предки отримали у 860-861 роках завдяки просвітницькій діяльності авторів слов’янської азбуки, братів Кирила та Мефодія. Біографи пишуть, що Кирил мав надзвичайні здібності, а саме «вловлював на слух найменшу різницю у вимові звуків.
Тому за допомогою грецьких та єврейських літер він намагався скласти таку азбуку, аби кожному звукові у слов’янській мові відповідала певна буква». За допомогою слов’янського алфавіту Кирил переклав iз грецької мови першу фразу Євангелія від Іоана: «Споконвіку було Слово...», а згодом iз допомогою брата Мефодія було створено переклад чотирьох Євангелій, листів апостола Павла та Псалми.
На жаль, оригінали творів братів не збереглися, але вважається, що обом братам належить «Пролог до Євангелія» та інші богослужбові твори.
Святе Письмо, написане староєврейською, арамейською, грецькою мовами, у IX — X століттях було частково перекладене на старослов’янську: «першою ластівкою» стало Остромирове Євангеліє 1057 року. Але повний текст Святого Письма з’явився у 1581 році, після виходу першої друкованої церковнослов’янською мовою Острозької Біблії.
Саме цю — першу старослов’янську повну Біблію, названу «шедевром слов’янського книгодрукування» та «королевою українських книг», було надруковано 1581 року за волею святого князя Костянтина Острозького. Фахівці вважають, що текст цієї книги був взiрцем церковнослов’янської мови до початку ХVІІІ століття, тобто до часів видання Єлизаветинської Бiблiї 1751 року.
Більше 9 кілограмів рукопису
Надзвичайну мистецьку цінність має «Пересопницьке Євангеліє», виконане у 1556—1561 роках архімандритом Григорієм. Розпочали работу в 1556 році у Свято-Троїцькому монастирі, на її створення було покладено чимало натхнення, часу та зусиль, адже і вага книги вражає — більше 9 кілограмiв.
Безперечно, «Пересопницьке Євангеліє» є визначною рукописною пам’яткою староукраїнської мови XVI століття, цей шедевр прикрашають чудові ілюстрації. До речі, у 2011 році львівський музейник та реставратор Лев Скоп видав альбом під назвою «Майстер мініатюр Пересопницького євангелія — Федуско, маляр iз Самбора».
Далі, протягом 1570—1688 років, друкувалися Євангелія: Тяпинське, Житомирське, Негалевське, Літківське... Цікаво, що не тільки ченці долучалися до перекладів Святого Письма. Відомо, що в грудні 1845 року поет Тарас Шевченко працював над збіркою «Давидових псалмів», яку було видано у складі «Кобзаря» 1860 року.
Дослідники пишуть, що до перекладів Євангелія доклали свої знання також Пантелеймон Куліш разом із Іваном Пулюєм та Іван Нечуй-Левицький. Звісно, працювали над перекладами Біблії і священики, а саме — професор Ярослав Левицький, Михайло Кравчук, Теодосій Галущинський.
Повний переклад Біблії створив на Галичині протягом 1922—1926 років митрополит Іларіон. Старий Завіт було перекладено з гебрейського тексту Biblia Hebraica, а Новий Завіт — за грецьким текстом, опубліковано Біблію у червні 1962-го. Ще один повний переклад належить греко-католику Івану Хоменко.
Четвертий належить Рафаїлові Турконяку. Він є автором перекладу «Острозької Біблії» сучасною українською мовою. Цікаво, що, розпочавши свою працю у 1975-му, він здійснив переклад протягом тридцяти років. І про це варто розказати детально.
Спершу Турконяк придбав в Оксфорді мікрофільм із текстом Острозької Біблії та переписав у зошит кожну літеру. Так він створив спеціальний шаблон для зіставлення грецького і церковнослов’янського текстів i перекладу українською мовою.
На переклад Нового Завіту в Рафаїла Турконяка пішло чотири роки. Але далі справа пішла швидше, адже на початку 80-х він купив комп’ютер i додав до клавіатури ще 120 додаткових букв. У 1988 році Турконяк отримав факсимільне видання «Острозької Біблії», яке було видане в Канаді.
П’ятим повним перекладом Біблії українською є «Переклад нового світу». У липні 2014 року було оголошено про цей новий випуск Біблії, і сьогодні це видання також є популярним серед українських читачів.
Де споглядати фундамент віри?
Cлід зазначити, що видатні пам’ятки Святого Письма зазнали втрат не тільки за часи радянської атеїстичної ідеології — і сьогодні, на жаль, теж маємо випадки зникнення цінних видань. Згадаємо про факт викрадення у травні цього року «Апостола», виданого Іваном Федоровим у 1564 році в Москві, з Національної бібліотеки України імені Володимира Вернадського. Кожний екземпляр видання такого рівня — велика духовна та культурна цінність, яка водночас має свою ціну на міжнародному антикварному ринку.
Кожна Біблія — це дійсно подарунок для душі, духовний фундамент віри. На щастя, сьогодні є можливість милуватися неперевершеними зразками святих книг під час відвідування столичних та регіональних музеїв. Наприклад, у Музеї книги та друкарства України в Києві експонуються факсимільні видання «Остромирового Євангелія» (1056—1057), «Ізборника Святослава» (1073), «Пересопницького Євангелія» (1556—1561) та інших видань.
Музей історичних коштовностей України пропонує відвідувачам побачити розкішні золоті та срібні оклади Євангелія, церковне вбрання з коштовних тканин, прикрашене перлами і коштовним камінням. Національний музей літератури пропонує унікальні стародруки: зразки старовинних видань XVII—XVIII століть, зокрема першу друковану книгу слов’янською мовою, «Апостола» Івана Федорова.
