ПОЛІТПАРНАС

23.08.2016

Надоум, Господи

 
Сталось так, що десь комусь на сході
В голову вселилася чума.
Постаралась, як бува в природі,
Й породила «горе без ума».
Щоб, як кажуть, людям не дрімалось,
Щоб голівкам нудно не було,
Поповзло з Москви все, що стріляє,
Й все, що перетворюється в зло.
Вчора ще пшениці колосились,
Діти щебетали, як пташки,
А за мить земля перевернулась
І перетворилась на друзки.
Господи, не омини убивцю, 
Вирви йому з рота язика
За брехню підступну, люту й хижу
І за очі, куплені в Сірка.
Заодно візьми на свої крила
І над божевіллям поноси,
Може, в серці нерв якийсь озветься
Й рук позбавить смертної коси.
 
В. СТАДНИК, пенсіонер
Городище, Черкаська область