Обірваний політ: Богдан Бондаренко здобув "бронзу" попри простуду

Традиційно на Олімпійських іграх легкоатлетична команда має найбільше представництво в офіційній делегації «синьо-жовтих». Щоправда, трансформувати кадрову кількість у медальну якість їм практично ніколи не таланить. Максимум, який удався вітчизняним легкоатлетам, — це п’ять нагород, здобутих на Іграх у Пекіні-2008.

 

Водночас бразильська Олімпіада ризикує стати для української «королеви спорту» найгіршим за результатами випробуванням, адже в підсумку все може обмежитися лише однією медаллю — «бронзою» стрибуна у висоту Богдана Бондаренка.

 

Нагадаємо, що до Ігор у Ріо найскромніше українські атлети виступили в Сіднеї-2000, коли Роман Щуренко (стрибки в довжину) та Олена Говорова (потрійний) зробили «бронзовий» «дубль».

 

Вочевидь для великих звершень українців Південна півкуля підходить не зовсім. Адаптуватися до абсолютно інших кліматичних умов, так би мовити, інверсійної пори року, без сумніву, складно.

А якщо для тривалої акліматизації в спортсменів просто немає матеріальних ресурсів, говорити про серйозний результат узагалі марно.

 

Приміром, двоє українських майстрів спортивної ходьби — Ігор Главан та Назар Коваленко — прибули до Ріо всього лише за кілька днів до олімпійського старту; як результат хлопці показали 31-й та 40-й час відповідно. Їхній колега по збірній — Руслан Дмитренко — потратив на адаптацію дещо більше часу, проте піднятися вище 16-го місця не зміг.

 

Не вдалося якісно підготуватися до зміни часових, географічних та кліматичних поясів і Богдану Бондаренку. На етапах «Діамантової ліги», які передували Олімпіаді й проходили в Північній півкулі, віце-чемпіон світу-2015 й переможець «мундіалю»-2013 демонстрував вельми непогані результати й перебував, за словами самого ж спортсмена, в хорошій формі.

 

Фінальний етап підготовки до Ріо харківський стрибун та його наставник вирішили провести в одній із найзахідніших точок Бразилії — місті Натал, який, власне, є центром паломництва віндсерферів.

 

Для них вітер — рідна стихія, а для одного з головних фаворитів олімпійського турніру стрибунів у висоту він, за великим рахунком, став катастрофою. «З ранку до вечора там дув сильний вітер, від якого ніде було сховатися.

 

Схоже, він мене й підкосив. Спочатку я тримався, але коли вийшов на пік форми — захворів. Спочатку — нежить, потім — загострення синуситу», — розповів Бондаренко свою історію хвороби, котра не дозволила йому на рівних змагатися з чинним чемпіоном світу, канадцем Друеном та лідером сезону в світі — катарцем Баршимом.

 

На фінал змагань у Ріо Бондаренко поїхав із температурою. Прийняв анальгетики-антипіретики — й пішов у бій. У секторі свої сили Богдан витрачав дуже економно. Аби дістатися рубежу — 2,33 м, — йому вистачило й двох підходів (перший був на висоті 2,29). Власне, більше жодного сантиметра наш співвітчизник не взяв, хоча й штурмував планку на гросмейстерському рубежі — 2,40.

 

Утім завдяки такій бережливій стратегії Бондаренко все ж «зачепився» за п’єдестал, узявши «бронзу». А переможцем олімпійських змагань елітних стрибунів у висоту, як і переможцем минулорічного чемпіонату світу, став канадець Друен (2,38).

 

«Срібло» дісталося Баршиму, котрий підкорив 2,36. А четвертим фінішував іще один українець: Андрій Проценко зупинився на тій же висоті, що й Бондаренко, затративши, щоправда, для цього дещо більше спроб. 

СКАРБНИЧКА