«Я дуже радий, що Україна відривається від цього «совка». Тут це так сильно відчувається y вигляді сказу Кремля. Загалом, стратегічно все дуже правильно відбувається. Тут y мене прокинулася реальна ненависть до Росії. І в основному не через те, що я опинився y такій ситуації, a тому, що тут атмосфера цілковитої брехні i лицемірства, шапкозакидання i злоби. Влада тут постійно посилає купу негативу на всі країни, що не підтримують політику «діяча Пу».
Багато людей тут вбирають цей негатив. Але мені морально від цього ще важче — це треба бачити i пережити, аби зрозуміти. Моя думка: ця країна приречена, y сучасному світі немає країни з таким підходом до майбутнього», — так починається один iз десятків листів українського політичного в’язня Валентина Вигівського, які він надсилає своїй родині з колонії суворого режиму.
«Мене вже складно чимось налякати»
Справа киянина Валентина Вигівського — одна з майже 30 справ українських в’язнів Кремля. Втім, саме це провадження найзагадковіше, адже воно засекречене. Життя київського підприємця змінилося в одну мить, коли авіатор-любитель y середині вересня 2014-го поїхав в окупований Крим на виставку, присвячену авіації.
За словами батька Валентина, Петра Степановича, син iз дитинства цікавився авіацією — майстрував, розробляв, проектував, міг за шумом відрізнити модель літака в небi.
Вигівський планував перебувати в Криму близько доби, навіть мав зворотній квиток. Але вже на вокзалі Сімферополя активісти так званої «кримської самооборони» викрали учасника столичного Майдану. Після тортур чоловіка перевезли до Москви і кинули в Лефортовське СІЗО, де тримали 15 місяців, 9 iз яких до нього не допускали українського консула.
«Я двічі прощався з життям», — сказав Валентин батькам на одному з побачень. Через захоплення авіацією Валентина хотіли завербувати для роботи на Росію. За відмову — тортури. Українця вивозили до лісу, ставили біля свіжовикопаної могили і розстрілювали з травматичної зброї.
З ним робили те саме, що й з іншими політв’язнями — Геннадієм Афанасьєвим і Юрієм Яценком. Уже пізніше у ФСБ заявили, що заради викрадення українця організували цілу спецоперацію: підсовували йому в соціальних мережах секретну інформацію про літаки і виманювали туди, де могли б затримати. Як наслідок, y Росії його звинуватили у шпигунстві.
Судові засідання у цій загадковій справі відбувалися у закритому режимі. На суд не пустили ні українського консула, ні журналістів. У грудні 2015-го московський обласний суд виніс вирок — 11 років позбавлення волі за шпигунство на території Росії.
Із травня Вигівський відбуває покарання у камері-одиночці у колонії №11 у селищі Утробіно Кіровської області. За словами його батьків, причиною перебування в одиночній камері стало уникнення конфліктних ситуацій, які могли виникнути з ув’язненими з Донецької та Луганської областей — їх там чимало, а Вигівський має проукраїнські погляди.
3 серпня Вигівському виповнилось 33 роки. Вже другий день народження він святкує за ґратами. «День народження пройшов. Мені вже 32. Ви навіть не можете уявити, як хочеться до вас, додому. Сусід на день народження подарував мені зошит із ручкою.
Скромно, але що зробиш у цьому казематі. Сподіваюсь, ви придбали «Київський торт» і ввечері його з’їли, уявляючи, що я поряд із вами», — писав українець y минулорічному листі.
«У мене була надія, що Вигівський дійсно шпигував для України»
Обвинувальний акт у справі Вигівського досі не надісланий iз Росії до українського Міністерства закордонних справ, хоча з моменту суду минуло майже 9 місяців. Вітчизняне дипломатичне відомство підготувало та надіслало до Росії всі документи, необхідні для екстрадиції Валентина в Україну, але прогресу поки що немає.
Український адвокат Вигівського Роман Титикало переконаний, що засекречені справи дуже зручні для російської влади. «Ніхто не знає, про що йде мова, ніхто не знає, у чому обвинувачують. Зараз є два шляхи звільнення Валентина — або обмін на ув’язнених в Україні, як це робили із Савченко й іншими, або після апеляцій у російських інстанціях оскарження вироку в Європейському суді з прав людини», — коментує захисник.
Російський адвокат Ілля Новіков, який приєднався до справи бранця на етапі апеляції, каже, що шансів практично немає ані на юридичне звільнення Валентина, ані на успішний розгляд скарги в Європейському суді з прав людини.
Киянин власноруч підписав те, що його змусили підписати, а довести тортури через два роки практично неможливо. «Головний сюжет справи — це інформація про конструкцію військового літака. Коли я брався за цю справу, в мене була таємна надія, що Вигівський дійсно шпигував для України. Тому що спецслужби своїх, зазвичай, не кидають, отже шанси на обмін були б більшi.
Але, на жаль, Вигівський не винуватий — він не працював ані на СБУ, ані на іншу розвідку», — переконаний Новіков.
До слова, за офіційною інформацією, Валентин Вигівський — один із п’яти українських політв’язнів, яким уряд допомагає з оформленням апеляційних і касаційних скарг. Чотири інших — Микола Карпюк, Станіслав Клих, Сергій Литвинов і Хайсер Джемілєв.
