Запливи для зростання: на зимовому ЧС українські плавці оновили національні рекорди, але залишилися без нагород
На Олімпіаді в Парижі вітчизняні плавці виступили зовсім не так, як очікували від них їхні наставники та вболівальники. >>
Срібний знак якості: Ольга Харлан стала дворазовою призеркою Ігор у Ріо
16.08.2016
Після індивідуальної «бронзи» Ольга Харлан разом з Аліною Комащук, Оленою Кравацькою та Оленою Вороніною виграла олімпійське «срібло» в командній шаблі.
Надії спортивної України на чималий ужинок олімпійських нагород тануть з неймовірною швидкістю. Уже зараз — за тиждень до завершення бразильських Ігор — можна сказати, що XXXI Літні Олімпійські ігри стануть найгіршими за кількістю здобутих вітчизняними спортсменами медалей. Після дев’яти змагальних днів у синьо-жовтій скарбничці лише чотири нагороди — три «срібла» та одна «бронза»; у медальному ж заліку наша країна перебуває на доволі низькому, 48-му, місці.
Вочевидь передбачення статистичної компанії Gracenote, яка напередодні Ігор «напрогнозувала» українській збірній олімпійців 23 медалі (з них — шість золотих), були аж занадто оптимістичними, адже атлетів, які б реально ще могли поповнити наш медальний баланс, залишилося не так уже й багато.
З огляду на те, з яких скрипом узагалі даються нашим співвітчизникам нагороди в Ріо, очікувати поповнення медального балансу «синьо-жовтих» можна хіба що від визнаних асів своєї справи. А їх — українців, з вагомим послужним списком та досвідом, кому ще доведеться вийти на олімпійську арену, — залишилося не так уже й багато: чемпіон світу-2015, борець греко-римського стилю Жан Беленюк; віце-чемпіони планети-2015 — гімнаст Олег Верняєв (вправи на брусах) та легкоатлет Богдан Бондаренко (стрибки у висоту), а також бронзова медалістка ЧС-2015, прима української художньої гімнастики Ганна Різатдінова. Інші ж випадки потрапляння українських олімпійців на п’єдестал — на кшталт завоювання олімпійського «срібла» майстром стрільби з пневматичної гвинтівки Сергієм Кулішем — виглядатимуть, радше, як сенсація, ніж прогнозована закономірність.
Призова шабля
Миколаївська шаблістка Ольга Харлан — одна з небагатьох українських спортсменок, яку «гарантовано бачили» на олімпійському п’єдесталі. Власне сподівання українських уболівальників, які прагнули побачити лідера вітчизняної шаблі у призах, Оля справдила — стала дворазовою призеркою Ріо.
А ось чи задовольнила Харлан свої амбіції — питання? Після того, як перший номер української жіночої шаблі не змогла перемогти в індивідуальному олімпійському турнірі, Ольга прагнула здобути олімпійське «золото» в команді.
Не сказати, що його здобуття мало для Харлан життєвоважливе значення — в її активі вже є аналогічна нагорода пекінської Олімпіади-2008. Утім олімпійська перемога, здобута вісім років тому Харлан та К°, припала на період раннього становлення зіркової шаблістки.
Без сумніву, олімпійське «золото», вигране у зрілому віці сприймається зовсім по-іншому, можна сказати, що це, як знак якості, ознака справжнього майстра.
Однак виграти «золото» в Ріо Харлан усе ж не змогла. Як і в Пекіні-2008, Харлан і К° знову дісталися до фіналу, проте відсвяткувати звитягу їм не вдалося.
На шляху нашого квартету, до слова, практично повністю оновленого в порівнянні з китайською Олімпіадою (з тієї команди залишилася лише її лідер) нездоланним бар’єром постала збірна Росії.
В минулі роки практично жоден фінал великих змагань не обходився без українсько-російського протистояння, в якому перемоги з перемінним успіхом діставалися до одному, то іншому колективу. Хоча, слід визнати, в останні роки наша оновлена й омолоджена четвірка шаблісток частіше програвала досвідченим опоненткам iз Росії.
Уже на особистому турнірі в Ріо можна було побачити потужну силу російської шаблі. За його підсумками двоє росіянок — Єгорян та Велика — посіли два перші місця на п’єдесталі. Іще одна представниця «триколірних» — Д’яченко — дісталася чвертьфіналу. Персональні ж здобутки українських шаблісток у Бразилії запам’яталися хіба що «бронзою» Харлан.
Утім у команді наші дівчата виглядали значно потужніше. Завдяки досвіду та майстерності Харлан дебютантки Ігор Аліна Комащук, Олена Кравецька та Олена Вороніна з честю витримали серйозний іспит.
Так, росіянкам у фіналі наші дівчата програли з відчутним «гандикапом» (30:45), утім в інших поєдинках (у чвертьфіналі проти кореянок (45:40) та півфіналі з італійками(45:42)) наші дівчата виглядали потужним колективом, котрий цілком і повністю заслужив олімпійське «срібло».
Певно, бачили себе з олімпійськими нагородами й наші шпажисти. Четвірка у складі Анатолія Герея, Дмитра Карюченка, Богдана Нікішина та Максима Хвороста займала лідируючі позиції в цьогорічному рейтингу найсильніших команд-шпажистів світу.
«Ми їхали сюди за медалями, — зізнався після прикрої поразки угорцям (37:39) у матчі за олімпійську «бронзу» наставник українських фехтувальників Володимир Станкевич. — Команда дуже розчарована, тому що маючи за 16 років медалі на всіх рівнях — чемпіонатах світу та Європи, все ніяк не можемо підійти до медалі на Олімпійських іграх. Не виправдали очікування вболівальників».
За що вибачатися?!
На жаль, в останні дні подібні слова доводилося говорити не одному нашому спортсменові, який свої змагання на Олімпіаді завершував на «підніжці п’єдесталу».
«Хочу попросити вибачення у вболівальників, що не здобув нагороду», — сказав плавець Андрій Говоров, фінішувавши п’ятим у фіналі 50-метрівки вільним стилем.
Власне саме цього спринтера називали головною медальною надією України в олімпійському плаванні. Загалом, якби уродженець Севастополя показав у фіналі результат, здобутий ним у півфіналі, піднявся б Говоров на п’єдестал. А так, як відзначив Андрій, припустившись помилки на старті, він не зміг набрати крейсерський хід і фінішував, у підсумку, лише п’ятим.
Близько до олімпійської нагороди підібралися й дзюдоїст Артем Блошенко та майстер стендової стрільби — найдосвідченіший український олімпієць в Ріо — Микола Мільчев. Утім обом не судилося виграти свої бронзові сутички.
У «малому фіналі» Блошенко поступився чинному чемпіонові світу, японцеві Рюнусюке Хага, а Мільчев програв перестрілку уродженцеві Кувейту Аль-Рашиду, який, щоправда, виступав під олімпійським прапором. Також із дерев’яними нагородами завершила Олімпіаду й наша «академічна» четвірка парна.
