Почати з любові до себе: погляд на жіноче здоров’я очима мамолога

— Ігоре Семеновичу, до вас як до фахівця, що лікує захворювання молочних залоз, звертається багато жінок із різними проблемами. Одна із ситуацій, яка спонукає жінку прийти на прийом до лікаря, — гормональний дисбаланс, який б’є по здоров’ю молочних залоз (МЗ). Чому він виникає і як жінка має дати раду в цій ситуації? 

 

— Справді, молочні залози — дзеркало духовного, фізичного і гормонального стану жінки. Що ми, лікарі, в цьому дзеркалі бачимо? 18 гормонів, 70 їх комбінацій і 300 підвидів. Як досягнути гармонії в гормонах? На певному етапі життя в жінки настає спад гормональної активності — або через хірургічні втручання на репродуктивних органах, або у зв’язку з віковими змінами. Поняття старості — філософське. Хтось розглядає його як катастрофу, інший — як плавний перехід органів і систем у новий природний стан. Але при гормональних порушеннях МЗ стають вразливою мішенню.

 

Кожна жінка на якомусь етапі хоче справитися з менопаузою природним шляхом, не вдаючись до замісної гормональної терапії (ЗГТ). А причина всьому — стереотипи, що панують у суспільстві. Чомусь багато моїх колег — фахівців із жіночого здоров’я — розглядають ЗГТ як безумовний фактор ризику виникнення пухлин в органах-мішенях. Особливо коли йдеться про схильність організму до онкоутворень.

 

Але людині, яка періодично відвідує мамолога, займається регулярними — щомісячними — самообстеженнями, проходить скри­нінгові обстеженя у фахівців, немає про що хвилюватися. Інша річ — не всі вчасно вдаються до обстежень. 

Учора приходили на прийом мама з донькою.

 

Мамі 51 рік, три роки тому мала операцію з приводу злоякісної пухлини в молочній залозі. Доньці 29 — і в неї також виявляємо пухлину. Ідеться про генетичну схильність до недуги — навіть локалізація новоутворення ідентична… Але що здивувало?

 

Знаючи про мамин складний діагноз, за ці три роки від її операції донька жодного разу не пройшла обстеження у мамолога. Жодного! Це вже питання особистої культури. Тому коли до мене по­трапляє на прийом дівчинка 12-15 років, я мотивую її регулярно займатися самообстеженнями. Якщо дівчинка змалечку навчиться дбати про себе — з неї виростає пані. Бо не кожна жінка є пані, а тільки та, яка любить і поважає себе, дбає про власне здоров’я. 

 

— Це справді надзвичайно важливий момент — уміння любити себе. І добре, що лікарі також починають про це говорити в контексті жіночого здоров’я. 

 

— Любити себе та ділитися любов’ю з іншими, а не приносити себе постійно в жертву, — важливий компонент здоров’я. Не кажу про екстремальні ситуації, коли з огляду на обставини самопожертва є ви­правданою. Маю на увазі повсякденне життя. На жаль, невміння любити себе, піклуватися про себе та своє здоров’я — згубна риса характеру.

 

І її, цю рису, що особливо сумно, передають із покоління в покоління. 

 

Неспроста мовиться, що люди, які дотримуються активного способу життя, мають снагу до самореалізації, живуть в емоційній злагоді з собою, вміють любити і бути вдячними за любов, значно менше хворіють і легше справляються з недугами.

 

Натомість накопичені образи, невміння прощати, озлобленість та агресивність, як і почуття невдоволення собою й невмотивована прискіпливість до близьких, підточують організм і запускають механізм важких недуг. У жінок від такої дисгармонії насамперед потерпають молочні залози.

— Отже, на ваш погляд, гормонозамісна терапія — один із можливих шляхів підтримки здоров’я жінки на певному етапі?

 

— У більшості жінок часом виникає потреба в такій терапії. Ніякої трагедії в цьому не бачу. Навпаки: завдяки ЗГТ ми покращуємо якість життя жінки. А також дисциплінуємо в обстеженні органів і систем. Адже в такому разі людина проходить чіткі протокольні обстеження і консультації у фахівців. 

 

Чому, коли після операції на щитоподібній залозі пацієнту призначають ЗГТ, ми ставимося до цього нормально? Так само суспільство має бути обізнане, що рано чи пізно в жінки настане менопауза в тій чи іншій мірі. Цей етап не настає відразу, а триває поступово. І організм потребуватиме підтримки, в тому числі гормональної терапії.

 

Так, ми розуміємо і прораховуємо ризики такого лікування. Однак повторюю: регулярно відвідуючи мамолога, проводячи самообстеження, ці ризики можна звести до мінімуму. 

 

Недавній приклад із клінічної практики: жінка, прооперована два роки на ре­продуктивних органах малого тазу. Після операції приймала фітопрепарати, далі перейшла на гормональні препарати, добре почувалася. Але через рік змінилися показники УЗД — ідеться про так звану мамографічну щільність.

 

Тобто ущільнення в МЗ, які можуть свідчити про ризики. І пацієнтці відмінили гормональну терапію. Через 2 місяці вона потрапляє до мене на прийом і каже: або ви призначите мені ЗГТ — незважаючи на мої ризики, або я матиму не життя, а муку. Жінка відчула різницю в фізичному стані, в самопочутті. 

 

Інший випадок. Прооперована жінка з приводу гінекологічної патології, півроку хвилювалася і не могла зважитися на ЗГТ. Нарешті зрозуміла, що треба приймати ліки. Каже: тепер я знаю, як живуть у цивілізованому світі, адже це зовсім інше відчуття себе і свого організму. 

 

Я під час консультацій дотримуюся кількох принципів. Перший — онконасторога: завжди треба виключити імовірність злоякісної недуги. Другий — діагностувати так звані передпухлинні стани, які можуть спровокувати виникнення злоякісних пухлин. І третій — якщо жінка практично здорова, для неї підбирається профілактичне лікування. Щоб збалансувати гормональний фон і врахувати скарги, які вона має щодо самопочуття.

 

Проте кожна ситуація — особлива. Я не закликаю, аби всі кинулися з проханням призначити ЗГТ. До кожної пацієнтки має бути свій підхід. Мені сподобалися слова американського колеги: якщо ми щось знаходимо в МЗ, то маємо довести, що це «щось» завдасть організму більшої шкоди, аніж те, що ми назначимо як лікування. Ми ж не аналіз лікуємо, а живу людину. Треба зробити коректний висновок: що спонукало до змін в аналізі — стресові фактори, емоційні навантаження, порушення органів і систем?

 

Синдром емоційного, фізичного вигорання у жінки провокує безпліддя

 

— Однак жінка часто чує від лікаря: «Я не буду вам призначати ЗГТ, у вас виражена мастопатія!» 

 

— На жаль, наші УЗД-фахівці часто просто лякають жінку ще на етапі обстеження. До мене приходять жінки, настрашені та розгублені, приносять результати обстежень і заздалегідь готуються до гіршого — причому в більшості випадків абсолютно безпідставно. Коли починаємо досліджувати далі, з’ясовується, що новоутворення, якщо воно і є, доброякісне та легко піддається лікуванню. У світовій практиці вже давно існує певна градація постановки діагнозу за шістьма рівнями:

 

0 — не можу оцінити;

 

1 — без патологічних змін;

 

2 — доброякісне новоутворення;

 

3 — виглядає як доброякісне, але потребує додаткового обстеження;

 

4 — підозра на злоякісне новоутворення;

 

5 — злоякісне новоутворення за даними УЗД або мамографії;

 

6 — діагностовано раніше онкологічне захворювання, яке моніторимо у динаміці.

 

Таким чином, від початкового припущення до остаточного висновку необхідно провести повний комплекс досліджень: УЗД, мамографія (за необхідності магнітно-резонансна та комп’ютерна томо­графія), лабораторні аналізи — біохімічні, на онкомаркери, імуногістологічні тести та інші. Причому результати УЗД або МРТ, проведені в діагностичному центрі широкого профілю або непрофільній клініці, можуть мати лише передбачувальний характер та стати приводом звернутися в спеціалізований лікувальний заклад.

 

— Ви якось сказали слушну річ: здоров’я лише на 10% залежить від лікарів і фармацевтів, а на 90 % — від соціуму, природного середовища і способу життя.

 

— Так і є. Маємо говорити також про фактори ризику: регулярне паління, яке в 35-40 разів підвищує ризик онкологічних недуг; надлишкова вага й ожиріння, які також провокують розвиток злоякісних недуг. А ще — регулярна фізична перевтома, психічні перевантаження, невмотивовані дієти — все це відчутно б’є по здоров’ю.

 

До речі, дослідження американських учених доводять, що робота в нічну зміну впродовж тривалого часу подвоює ризик раку МЗ. Це пов’язано з порушенням вироблення мелатоніну. Людський організм — система взаємопов’язана. Збій на одній ланці рано чи пізно провокує негативні наслідки для здоров’я в цілому. 

 

Якщо продовжувати тему наукових досліджень, то британські вчені-морфологи проводили 15-річні досліди, розтинаючи тіла людей, які загинули від нещасного випадку у віці 40-50 років. І в 42 % виявляли злоякісні новоутворення. Але ці люди не загинули від раку. Відтак учені наголошують: людина може роками носити в собі «задатки» пухлин, але поштовхом до їх розвитку можуть стати лише певні фактори-провокатори: стреси, гормональні порушення, надмірна маса тіла, шкідливі звички. 

 

Ще одна надзвичайно гостра проблема сьогодення: синдром завчасного виснаження яєчників. Ідеться про те, що жінка, щойно досягнувши репродуктивного віку, вже має проблеми. У неї менопауза може початися і в 25, і в 35 років. Почастішали випадки безпліддя: жінка не може завагітніти, бо змінився темп життя, який неадекватно вичерпує ресурси здоров’я.

 

Традиційно — у репродуктивному віці — вона мала б народити, виховувати дітей, а натомість перемикається на ідею самореалізації. І за рахунок впливу соціуму, комп’ютерних технологій отримує синдром емоційного, фізичного вигорання. А потерпає весь організм, і репродуктивна система — у першу чергу. 

ДОСЬЄ «УМ»