Американські журналісти Стівен Лі Майєрс та Ендрю Крамер провели вельми фахове дослідження діяльності Пола Манафорта — блискучого пройдисвіта, тобто, пардон, піар-менеджера, автора фрази «Ніхто не будує монополії на істині та моральності». Втім Манафорт відомий не тільки (і не стільки) як автор афоризмів, а й як піар-менеджер двох доволі колоритних персонажів: Віктора Януковича та Дональда Трампа.
Вони цілковито різні — тупувато-вайлуватий екс-власник межигірських страусів мало чим нагадує рухливого та епатуючого кандидата в президенти США.
Однак доля в обох може виявитися однаковою: програш і завершення політичної кар’єри. Щоправда, до такого провалу, ганебної втечі та презирства у себе на Батьківщині, які дісталися Януковичу, ще треба вміти «дожитися». Трамп може просто програти поточні вибори, тим паче, що рівень підтримки його головної суперниці Хіларі Клінтон має тенденцію до зростання.
Однак нас зараз цікавить не Трамп та його перспективи. Куди як більший інтерес викликає суб’єкт, який став сполучною ланкою між Януковичем та Трампом. Інколи справжня історія твориться аж ніяк не у високих кабінетах. Інколи її перебіг залежить саме від таких, як Манафорт.
Любитель диктаторів
Якщо вірити Майєрсу та Крамеру, кар’єра Манафорта пішла вгору саме завдяки роботі на Януковича. Принаймнi президентська кампанія 2010 року була найбільшим досягненням у послужному списку Манафорта. Принаймні до того моменту, коли той вдарив по руках із Трампом.
Манафорт почав свою кар’єру в американській політиці в 1970-ті роки і розширив її за кордон, ставши радником авторитарних лідерів, у тому числі Мобуту Сесе Секо в Заїрі, Фердинанда Маркоса на Філіппінах, а згодом — і Віктора Януковича в Україні.
67-річний Манафорт є нащадком родини іммігрантів, яка створила будівельний бізнес у штаті Коннектикут. Юрист за освітою, він деякий час служив в адміністрації Рейгана, перш ніж присвятити себе політиці, а потім — бізнесу. Принципи роботи Манафорта, його життєві засади вельми нагадують популізм Трампа, а «всеїдність» та нечистоплотність — спосіб дій Віктора Януковича.
Згідно із переказами, «політична смерть» українського клієнта Манафорта засмутила його мало. Втім напевно це знає сам Манафорт, але він інтерв’ю практично не дає. Та факт лишається фактом: не минуло й кількох місяців від моменту втечі Януковича, як Манафорт засукав рукава й взявся за відродження його партії. І, слід зазначити, досяг певних успіхів. Уламки Партії регіонів та КПУ утворили Опоблок, який показав на парламентських виборах 2014 року досить пристойний результат.
Політика і бізнес
Але українська епопея Манафорта почалася задовго до 2014-го. Він з’явився на наших теренах у 2005-му — після перемоги Помаранчевої революції. Янукович на той момент був вельми розчарований роботою своїх російських радників, вирішивши на цей раз звернутися до заокеанських технологів.
Та ще до знайомства із ним Манафорт почав працювати на одного з найбагатших людей України, Ріната Ахметова, щоб поліпшити імідж його компаній.
Саме Ахметов — як один iз найбільших спонсорів Партії регіонів — і познайомив американця з Януковичем. Манафорт почав вибудовувати образ Януковича як недооціненого Заходом, але багатообіцяючого політичного лідера. За даними джерел у Державному департаменті США і за опублікованими пізніше WikiLeaks документами, Манафорт та його колеги Філ Гріффін і Кетрін Барнс часто чинили тиск на американських дипломатів в Україні, щоб ті ставилися до Януковича і його прихильників більш лояльно.
За допомогою Манафорта, партія «працювала над тим, щоб змінити свій імідж, і з притулку для бандитів перетворитися на законну політичну партію», — писав Джон Хербст, тодішній американський посол. Тим часом для Манафорта відкрилася можливість укладення прибуткових побічних угод.
У 2008 році він і забудовник Артур Коен домовилися про угоду щодо купівлі ділянки Drake Hotel на Парк-авеню на Манхеттені.
Ще одна окрема угода також направляла в Україну гроші, пов’язані з російськими олігархами. У 2007 році Манафорт і два його партнери — Рік Гейтс і Рік Девіс — створили приватну компанію акціонерного капіталу на Кайманових островах, щоб купити активи в Україні.
Тоді в напарники Манафорт, Гейтс та Девіс закликали російського олігарха Олега Дерипаску — йому пропонувалося виступити в ролі інвестора. Дерипаска погодився щорічно сплачувати внесок за управління компанією й поклав 100 мільйонів доларів до фонду, який згодом купив станцію кабельного телебачення в Одесі. Але пізніше договір був розірваний через розбіжності в питаннях перевірки, і Дерипаска подав до суду на Манафорта.
До речі, справа ця не закрита по цей день.
Розчарувався в Януковичі. Але не у ПР
Не самим лише бізнесом займався Манафорт в Україні — інколи він згадував і про амплуа політичного радника. Виборчу кампанію Януковича у 2010-му він побудував на нібито безправ’ї тих, хто відчував себе знехтуваним Помаранчевою революцією, тобто жителів сходу України.
Як бачимо, до регіональних протистоянь в Україні доклав руку й американець Пол Манафорт. Йому, таким чином, можна також пред’явити рахунок за розв’язану на сході війну.
Утiм, зі слів Майєрса та Крамера, Манафорта не можна вважати лише злим генієм. Вони посилаються на Костянтина Грищенка, колишнього міністра закордонних справ і віце-прем’єра при Януковичі, котрий сказав їм у телефонному інтерв’ю, що Манафорт, урешті-решт, втратив усі ілюзії щодо свого клієнта.
По-перше, Манафорт тиснув на Януковича, щоб той підписав угоду з Європейським Союзом, а по-друге, намагався напоумити Януковича в питанні переслідування Юлії Тимошенко.
Водночас Манафорт допоміг підготувати доповідь, що підтримувала обвинувачів Тимошенко, яку команда Януковича замовила в юридичній фірмі Skadden, Arps, Slate, Meagher & Flom у 2012 році.
Роль Манафорта розкрилася після того, як цей документ був виявлений у ящику в сауні, що належала колишньому українському чиновнику-високопосадовцю, йдеться у статті.
Хай там як, але Янукович пораду Манафорта щодо угоди з ЄС проігнорував. Обираючи між Манафортом та Путіним, котрий, як ми знаємо, європейський шлях України категорично заперечував, екс-Президент України обрав свого кремлівського приятеля. За що й отримав всенародні протести, а згодом — тавро вбивці, зрадника та втікача.
Що ж стосується Манафорта, то він не втратив оптимізму, а взявся за реанімацію Партії регіонів. Саме він i запропонував назву «Опозиційний блок» — для нового політичного утворення, що як фенікс мало постати на попелі ПР. Тут Манафорт підійшов до питання творчо, вирішивши не просто перелицювати ПР в ОБ, а охопити значно більшу політичну територію, щоб допомогти своїм клієнтам і, як він стверджував, стабілізувати Україну.
«Манафорт вирішив зібрати найбільшу кількість людей, які виступають проти нинішньої влади, яким потрібно було уникати чогось конкретного і просто бути символом опору», — цитують американські журналісти прорегіонального політолога Михайла Погребинського. І ця стратегія спрацювала, вважають вони.
Що ж стосується теперішнього часу, то наразі незрозуміло, чи завершив Манафорт свою місію в Україні.
Його помічники відмовляються повідомити ЗМІ якусь конкретну інформацію стосовно прибутків свого шефа. Натомість доходи розкрили компанії, які Манафорт наймав для роботи. Одна з них — фірма зі зв’язків iз громадськістю Edelman — вказала в декларації, що отримувала плату в розмірі 35 000 доларів на місяць за просування зусиль Віктора Януковича «з перетворення України на більш демократичну країну».
Ера Путіна
«Коли Росія Путіна і її вторгнення в Україну стали темою президентської кампанії в Сполучених Штатах, робота Манафорта в Україні опинилася під пильною увагою — так само, як і його ділові відносини з відомими українськими та російськими олігархами», — йдеться у статті Майєрса і Крамера. Трамп і Манафорт зіткнулися з різкою критикою занадто доброзичливого ставлення кандидата в президенти США до Путіна і його політики в Україні.
Політичні пустощі Трампа перевернули з ніг на голову десятиліттями плекані принципи Республіканської партії щодо Росії — країни, яку попередній кандидат у президенти від республіканців Мітт Ромні назвав «нашим геополітичним ворогом № 1».
Нещодавно Дональд Трамп навіть повторив слова Путіна, які виправдовують анексію Криму, зазначивши, що більшість людей у цьому регіоні хотіли бути частиною Росії; ці слова, зрозуміло, транслювали всі державні новинні канали в Москві.
Та було б перебільшенням вважати, що такі погляди Трампа сформувалися під впливом Манафорта. Хоча б тому, що претендент на Білий дім i до того декларував ніжні почуття до Путіна. Але приєднання Манафорта до президентської кампанії Трампа тільки підсилило проросійські погляди його патрона.
От тільки якщо говорити про самого Манафорта, то його позиція сформована аж ніяк не ідеологічним співзвуччям його поглядів путінській доктрині завоювання світу. У Манафорта є власні давні зв’язки з росіянами, і його персональна зацікавленість лежить у площині бізнесу.
Бізнес же для цієї людини — понад усе. А з приводу моралі і решти подібних смішних речей Пол Манафорт уже висловився.
(За мотивами публікації «Нью-Йорк Таймс», джерело: http://mobile.nytimes.com/2016/08/01/us/paul-manafort-ukraine-donald-trump.html?_r=0 ).
