Ще один: підозру в держзраді оголошено нардепу Шевченку
Про підозру у державній зраді правоохоронці оголосили народному депутату України Євгенію Шевченку. >>
Куля в лоб: хто і чому просуває ідею щодо вільного володіння українцями зброєю
05.08.2016
Авторка цих рядків має зізнатися, що сама вона виступає за легалізацію вогнепальної зброї. Хоч і не підписувала петицію до Петра Порошенка з цього приводу. А петиція ця, утім, зібрала минулоріч 36 тисяч підписів при мінімально необхідних 25. За таких умов Президент не міг проігнорувати vox populi.
Він звернувся до Володимира Гройсмана — тоді ще спікера Верховної Ради і голови Конституційної комісії. Порошенко запропонував створити при згаданій комісії робочу групу, котра б узялася за вивчення цього питання. Це розпорядження він віддав ще в вересні 2015-го. Про хід його виконання нічого не чути й по цей день.
До речі, таким ставленням до ним же впровадженого інституту петицій Президент Порошенко поховав довіру до цієї затії та бажання бавитися у подібні ігри надалі, але мова зараз не про це. Ідея легалізації зброї стала таким собі зручним майданчиком для політичного піару. Якщо раніше політики любили експлуатувати тему децентралізації, а особливо радикальні — ядерного статусу чи смертної кари, то тепер, схоже, у ТОП-5 популярних обіцянок виходить саме зброя. І це погано. Адже проблема потребує серйозного обговорення, а не дешевого піару. Схоже, що з цим питанням Україна зайшла у глухий кут.
Хто — за? Кожен п’ятий
Згідно зі статистикою, ідею легалізації зброї в Україні підтримують тільки 19% жителів, а 81% виступають проти. Про це свідчать дані опитування, проведеного компанією «TNS-Україна» навесні цього року. Показово, що найбільш активно за легалізацію зброї виступають жителі півночі України (37,9%), а найменшу підтримку ідея легалізації зброї отримала серед жителів непідконтрольної українській владі території Донбасу (7,7%).
Помилки в останньому реченні нема. Це було одне з тих небагатьох соціологічних опитувань (а може, й єдине), котре охопило так звані «ДНР» та «ЛНР». Мешканці територій, звідки лунали заклики «Путін, введи війська», мають нині стійку відразу до зброї.
Однак соціологія соціологією, а з моменту проведення АТО кількість нелегальної зброї на руках у населення зросла в рази і зараз сягає 4,5-5 мільйонів одиниць. Знавці цієї теми твердять, що в зоні конфлікту вартість автомата Калашникова становить сміховинні 100 доларів. І все ж Україна в плані самооборони пасе задніх: нині на 100 українців припадає 7 одиниць вогнепальної зброї. Тим часом у США — 88,8. Це, до слова, найвищий показник серед розвинених країн.
Та повернемося до України. Тут полку лобістів легалізації зброї прибуває щодня. А очолює їхній похід заступник Генпрокурора України — військовий прокурор Анатолій Матіос. При цьому чиновник пропонує ухвалити відповідний закон замість… чергового антикорупційного.
«Треба плюнути на всі дипломатичні домовленості та прийняти невідкладно не сотий антикорупційний закон, а закон про право на придбання, носіння і використання за регламентованими нормами зброї населенням. З певного віку, за певними критеріями — тотальне право, як за поправкою до американської Конституції, де є право на захист приватної власності, захист особистого життя та життя сім’ї», — зазначає прокурор.
Популярна тема
Апелювання до американської Конституції — завжди прекрасні, але чому зброя має домінувати над боротьбою з корупцією, зрозуміло, щоправда, не цілком. Чи тепер громадянам пропонують не лише самотужки захищати життя та приватну власність, а й власноруч узятися за викорінювання корупції?
Анатолій Матіос був одним із претендентів на посаду очільника ГПУ, тож тепер, можливо, втрачене крісло не дає пану прокурору спокою, і він збирається з часом дорости до нього (або й до ще кращого чиновницького місця), прокладаючи собі шлях «збройною» кон’юнктурою.
За вільне володіння зброєю висловився також і радник керівника МВС Зорян Шкіряк. «Це питання треба обговорювати, але в жодному разі не йти на поводу в популістів і брехунів, особливо в тих комерсантів, які сьогодні хотіли б торгувати зброєю наліво і направо. Особисто я вважаю, що таке питання можна розглядати, можна приймати відповідні законопроекти, але переконаний, що робити це потрібно не з гарячою головою, а дуже зважено», — зазначив він.
Депутат від фракції «Народний фронт» Михайло Бондар теж підтримує ідею легалізації зброї.
Але з умовою: спочатку потрібно прописати право людини на захист у кожному конкретному випадку, зазначає він. «Парламент може прийняти цей законопроект восени цього року. Крайній термін — весна», — говорить нардеп. Бондар прогнозує, що необхідні голоси за законопроект цілком можуть знайтися.
«Засвітилася» у темі зброї і колега Бондара по парламенту Надія Савченко, котра загалом полюбляє виступати експертом із багатьох (навіть зовсім не дотичних до неї) питань. Савченко презентувала своє бачення Конституції України, де, на її переконання, мусить міститися й норма щодо легалізації зброї.
Раніше — під час минулорічних місцевих виборів — зброєю «опікувалися» й лузери виборчих перегонів, такі, наприклад, як Сергій Думчев із його політсилою «Рух за реформи», а також Сергій Каплін та «Партія простих людей». Вони теж були у «всеозброєнні», коли йшлося про зброю (пардон за тавтологію), а Каплін, будучи народним депутатом, вніс на розгляд Ради відповідний законопроект.
Восени, мабуть, можна очікувати на чергове збройне «загострення». Парламент збереться після канікул і спробує подискутувати на цю тему. Аби лише не говорити про власний розпуск, що, напевно, є більш актуальним у нинішніх умовах.
ДО РЕЧІ
Бажаючі захистити себе можуть наразі скористатися наступним асортиментом зброї:
1. Газовими балончиками. Плюси: не потрібен дозвіл від влади, дешевизна, компактність, доступність — можна купити і в спеціалізованих магазинах, і в інтернеті. Не становлять загрози життю. Мінуси: слабка ефективність проти нападника, потрібно влучити в обличчя на відстані 1-2 метри. Ефект від балончика настає тільки за кілька секунд. Також легко можна отруїтися ним самому.
2. Електрошокерами. Плюси: відносна дешевизна (від 300-400 гривень), доступність, компактність. Мінуси: офіційно шокери не дозволені, але продаються в інтернет-магазинах. Для ефекту потрібен контакт з оголеною частиною тіла, чого іноді неможливо досягти. Якщо в нападника виявиться слабке або хворе серце — може померти.
3. Пневматичною зброєю. Плюси: не потрібен дозвіл. Можна вільно придбати як у спеціалізованому магазині, так і в кіоску. Не становить смертельної загрози. Мінуси: невелика ефективність. Якщо нападник в одязі — така зброя його не зупинить. Ефективна при влучанні в око, але це непросто зробити. «Пневматику» також не можна весь час носити з собою: стиснений газ часом «підтікає».
4. Газовою зброєю. Плюс у цьому випадку один — її доступність. Мінуси: зброя малоефективна. Влучити в нападника потрібно зблизька, з 2-3 пострілів. Можна легко отруїтись газом від пострілу самому. Потрібен дозвіл на придбання і носіння.
5. Травматичною або вогнепальною зброєю. Плюси: відносно ефективна проти нападника в різних ситуаціях. Фахівці називають її зброєю непрогнозованої дії. Мінуси: травматика доступна не для всіх, а лише окремим категоріям населення. Для вогнепальної зброї потрібен дозвіл, велика кількість довідок, а також — відповідна підготовка. Вартість дозволу — від 1300 гривень, зброї — від 4 000 гривень. Недоліки чинного законодавства дозволяють кваліфікувати захист зі зброєю як перевищення меж самозахисту, що карається законом.
А ТИМ ЧАСОМ...
Найбільш лояльними до зброї країнами є такі держави. (Розташовані у списку за зростанням кількості зброї на душу населення).
Гондурас. 2,05% жителів володіють зброєю. У цій країні громадяни можуть вільно купувати більшість популярних моделей дробовиків, пістолетів, револьверів або гвинтівок для самозахисту або полювання. Проте не все так гладко: у Гондурасі активно розвивається антизбройний рух. Упродовж останніх років там зростало насилля. Тож із 2007 року уряд заборонив приховане і відкрите носіння зброї. Але на рівень злочинності це ніяк не вплинуло. Зараз громадянам дозволено мати не більше 5 одиниць зброї. А купити її офіційно можна лише у 26 магазинах, які контролюють військові.
Панама. 3,06% жителів володіють зброєю. У цій країні приховане носіння дозволено без будь-яких додаткових дозволів. Вимагають лише, щоб зброя була куплена легально. Тут можна купити майже всі неавтоматичні гвинтівки, дробовики з укороченими стволами, короткоствольні гвинтівки. Місткість магазину не має обмежень. Однак, щоб отримати дозвіл, необхідно чекати місяцями. Відповідні органи перевіряють біографічні дані панамців, також треба здати кров і сечу.
Фінляндія. 12,81% жителів володіють зброєю. Фіни люблять полювання, захоплюються зброю. Однак купити її не так легко: необхідно мати дозвіл, окремий для кожної одиниці. Усю зброю фіни мають тримати вдома. Якщо ви власник більше 5 одиниць — зобов’язані купити спеціальний сейф.
Сербія. 15,81% жителів володіють зброєю. У Сербії можна отримати дозвіл на більшість типів зброї. Однак, якщо вам відмовлять перший раз, більше подавати заявку не можна. Також є обмеження щодо купівлі патронів. За рік дозволено купувати не більше 60 патронів (на стрільбища це правило не поширюється).
Чехія. 16,3% жителів володіють зброєю. У Чехії право на володіння зброєю відновили після розпаду СРСР. Щоб отримати дозвіл на приховане носіння зброї, чехам не потрібно вказувати причин. Використання зброї для самозахисту закріплено тут законом. Для дозволу треба пройти перевірку біографічних даних та кілька іспитів.
Канада. 23,8% жителів володіють зброєю. У 1995 році у країні почав діяти закон, згідно з ним кожна одиниця зброї повинна бути зареєстрованою у федеральній базі даних. Проте у 2012 році закон скасований. Для самозахисту зброю у Канаді заборонено використовувати. Зберігати її треба під замком. Крім того, щоб купити зброю потрібно мати дозвіл.
Швейцарія. 29% жителів володіють зброєю. До 2010 року в Швейцарії усі працездатні чоловіки були зобов’язані у себе вдома чи на місцевих складах зберігати автоматичні гвинтівки. Попри великий відсоток володіння зброєю, у Швейцарії один із найнижчих рівнів злочинності. Усі повнолітні громадяни без жодного дозволу можуть придбати будь-яку зброю, що стріляє одиночними патронами. У 1997 році було ухвалено закон, який гарантує право на володіння зброєю. Якщо у вас вкрали зброю і за її допомогою вчинили злочин — відповідальність нестиме власник.
Норвегія. 31,3% жителів володіють зброєю. Норвежці можуть придбати будь-який тип зброї. Охочі мають вказати причину покупки. Однак, щоб отримати дозвіл, громадяни Норвегії мають пройти перевірку біографічних даних, а також пройти спеціальне навчання.
Швеція. 31,6% жителів володіють зброєю. Тут дозволена зброя для полювання, однак для самозахисту вона заборонена. Охочі купити зброю мають пояснити для чого вона їм: спорт, полювання або колекціонування. Один житель Швеції має право на 6 мисливських рушниць, або 10 пістолетів, або 8 одиниць того й іншого. Зберігати зброю можна лише в сейфі.
США. Точних даних немає, але у 43% будинків зберігається зброя. Конституція США гарантує право на володіння і носіння зброї. Нею володіють приблизно 90 мільйонів американців. Продаж напівавтоматичних гвинтівок дозволений майже у всіх штатах. Відкрите носіння дозволено у 30 штатах без будь-якого дозволу, в 14 штатах із дозволом та в 6 штатах — заборонене. Дозвіл на приховане носіння зброї можна отримати в усіх штатах.
