Чия земля? Фараонова

03.08.2016
Одним із каменів спотикання на шляху створення нової потужної патріотичної української партії називають земельне питання: продавати чи не продавати. Це своєрідний контрольний тест на відданість українській національній ідеї.
 
Той, хто ратує за «ринок землі», свідомо чи ні виконує замовлення антиукраїнських сил.  Для підтвердження цієї думки скористаємося рекомендацією Пророка: «І свого не цурайтесь, і чужому научайтесь!..» (Т. Г. Шевченко).
 
Процитуємо авторитетне джерело: «І Йосип купив усю землю єгипетську для фараона, бо єгиптяни спродували кожен поле своє, посилився-бо голод між ними. І стала земля фараоновою» (Б. 1М.47:20). Відзначимо, що скупщик був один, а кожен єгиптянин продав поле своє, бо всі були неплатоспроможні!..
 
Й українські селяни в масі нездатні купити чийсь пай, тобто умов для ринку землі наразі немає; сперечаються навколо питання — дозволити чи заборонити скуповування всієї землі української «йосипами». «Тільки землі жерців не купив він, бо для жерців була устава жити на прибутки від фараона.
 
І вони їли свій пай, що давав їм фараон, тому не продали своєї землі» (Б.1М.47:22). Неважко здогадатися, що «жерці» — це оті члени «Сім’ї»/олігархату та їхні опричники, що, незважаючи на офіційну відсутність ринку землі, привласнюють земельні масиви і будують там свої маєтки... «Ринок землі» — це кінець демократії народної і тріумф демократії олігархічної.
 
Додамо, що скуповуванню єгипетської землі передував штучний голод (див. цитоване джерело). Планам розпродажу/розбазарюванню української землі теж передував Голодомор, учинений крок за кроком за єгипетським сценарієм.
 
Отже, фактично йдеться про завершальний етап знищення українського селянства — природної бази малого та середнього бізнесу, розпочатого більшовицько-сталінським режимом. «А вони відказали: «Ти нас удержав при житті. Нехай же знайдемо милість в очах свого пана, — і станемо рабами фараонові» (Б.1М.47:25). Раби ж держави не мають; і зникли давні єгиптяни, розчинившись/асимілювавшись в арабському світі... На українців чатують традиційні «старші брати» і ласі на спадково наші етнічні землі — «втрачені землі» — за їхньою термінологією, сусіди...
Анатолій ЛЮДВИНСЬКИЙ
Полтава
  • Поминання предків: давнє й сьогодення

    Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>

  • Майбутнє України народжується у самому горнилі війни

    Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>

  • Руйнівна спіраль геронтократії

    Українську безпеку не гарантуватиме досить суперечливий , непослідовний , примхливий і зациклений на дружбі з Путіним Трамп. Який прагне статусу США як особистої династичної монархії. >>

  • Унікальне фото: полковник Болбочан і Василь Вишиваний на Запоріжжі у 1918 році

    Полковник Болбочан і Василь Вишиваний, він же Вільгельм Габсбург, переможна весна 1918 року. Запорізькі степи. Українська армія наступає і звільняє від московських більшовиків українські землі. Момент перемоги української зброї. >>

  • Конституційний контрнаступ

    Мілітарна ескалація на Близькому Сході, внаслідок якої ліквідовано іранського духовного лідера Хаменеі, але не призвело до падіння реакційного режиму ісламістів, зайве засвідчує: сильні світу цього остаточно стали надавати перевагу силовим методам для врегулювання двох й багатосторонніх суперечок. >>

  • Атака на сенс війни: світ не засвоїв уроків ХХ століття

    19 лютого 2014— дата, яка мала б звучати значно гучніше. Саме цього дня, дванадцять років тому, розпочалася Війна за Незалежність України. Ця дата зафіксована в українському законодавстві. Але в публічних комунікаціях — навіть на найвищому рівні — її майже не чути. >>