Стверджувати, що Україна є світською державою, можна з тією самою переконливістю, що й казати про нашу безплатну медицину та освіту. Формально все так і є. Фактично — аж ніяк. Вище керівництво держави (байдуже, якої воно ідеологічної орієнтації) демонструє незмінний церковний традиціоналізм: відправи релігійних потреб з суто інтимного процесу перетворені топовими чиновниками на незмінно публічні та велелюдні заходи.
Партійні з’їзди, маніфестації, процедура інавгурації Президента неодмінно мають бути освячені присутністю святих отців — це чомусь вважається ознакою comme il faut. Й байдуже, що Конституція України декларує відокремленість держави від церкви, а решта нормативних документів — на кшталт Закону «Про партії» або регламенту Верховної Ради — не згадує ані церкву, ані її «делегатів» узагалі. Відзначення церковних свят (передусім — Різдва) часто-густо виливається у тиждень суцільних вихідних. А заходи на зразок відзначення Хрещення Русі ламають усю транспортну логістику в центрі столиці. Все це вважається цілком у порядку речей, ба, навіть більше: якби хтось із кандидатів у президенти чи прем’єри зізнався би у власному атеїзмі / деїзмі /пантеїзмі / агностицизмі — це, мабуть, коштувало б йому посади.
Тим часом комплексний аналіз десятків соціально-економічних показників у 17 процвітаючих країнах «першого світу» не підтвердив гіпотезу про те, що високий рівень релігійності населення сприяє благополуччю суспільства. Навпаки, за сукупністю всіх доступних показників, найбільш релігійні громади виявилися найменш благополучними.
Слово соціологам
Серед соціологів немає єдиної думки про те, яку роль — позитивну або негативну — грає релігія в сучасних високорозвинених суспільствах. Одні автори стверджують, що масова віра в бога або богів, що заохочують високоморальну поведінку і карають за гріхи, сприяє суспільному благополуччю (зниженню злочинності, корупції, економічному процвітанню тощо). Інші дослідники доводять, що розумна політика світських урядів набагато важливіша для процвітання суспільства, ніж масова релігійність населення.
Дану проблему вирішив дослідити Грегорі Пол — незалежний американський дослідник iз досить широким колом інтересів, що тягнуться від палеонтології до соціології і релігієзнавства. У своїй новій статті, опублікованій у журналі Evolutionary Psychology, Пол наводить результати комплексного крос-національного аналізу, метою якого була перевірка двох альтернативних гіпотез про вплив масової релігійності на суспільне благополуччя. Перша з цих гіпотез (the moral-creator socioeconomic hypothesis) постулює сильний позитивний вплив масової віри в бога (богів), небайдужий до питань моралі, соціально-економічного добробуту суспільства.
Друга гіпотеза (the secular-democratic socioeconomic hypothesis) передбачає, що релігійність у сучасних розвинених суспільствах є, навпаки, негативним чинником, що гальмує зростання соціального благополуччя. Теоретично можливий і третій варіант: релігійність узагалі не впливає на ключові соціально-економічні показники або її вплив повністю «перекрито» і замасковано іншими, важливiшими, факторами. Перша гіпотеза передбачає наявність позитивної кореляції між релігійністю суспільства і суспільним благополуччям, друга передбачає негативну кореляцію, третя — відсутність значимої кореляції.
Для свого аналізу Пол обрав дані по благополучних, процвітаючих демократичних державах «першого світу» з населенням близько 4 млн. осіб або більше. Всього було враховано 17 країн: США, Ірландія, Італія, Австрія, Швейцарія, Іспанія, Канада, Нова Зеландія, Австралія, Нідерланди, Норвегія, Англія, Німеччина, Франція, Данія, Японія, Швеція. Список наведено в порядку зниження комплексного показника релігійності населення: від найбiльш релігійних країн до найбільш світських. Пол не включив в аналіз країни другого і третього світу, тому що це призвело б до складних методологічних проблем. Крім того, в країнах, включених в аналіз, люди можуть більш-менш вільно вибирати світогляд, тоді як у деяких країнах третього світу за публічну відмову від загальноприйнятої релігії можуть і голову відрубати — тут уже не до крос-культурного аналізу...
Що показало дослідження
Для оцінки рівня добробуту суспільства Пол відібрав 25 найбільш достовірних соціально-економічних показників, у тому числі: число вбивств і самогубств (окремо розглядалися самогубства серед молоді), дитяча смертність, тривалість життя, частота захворювань на гонорею і сифіліс (окремо — серед підлітків), число абортів серед неповнолітніх, число пологів у віці 15-17 років, число одружень і розлучень, споживання алкоголю, рівень задоволеності життям, дохід на душу населення, рівень майнової нерівності (індекс Джині), бідності, корупції, безробіття тощо.
З усіх цих показників Пол сконструював комплексний «індекс суспільного благополуччя», який використовувався в дослідженні поряд з індивідуальними соціально-економічними показниками. Крім того, були враховані показники, що відображають рівень різнорідності (фракціоналізаціі) суспільства, число іммігрантів, екологічну ситуацію в країні.
У статті скрупульозно розбираються співвідношення між усіма цими показниками в 17 досліджуваних країнах. Основним результатом є виявлена Полом сильна і статистично достовірна позитивна кореляція між благополуччям суспільства і рівнем його «світськості». Ця кореляція добре видна як при спiвставленні комплексних показників, так і при аналізі індивідуальних показників релігійності і соціально-економічного благополуччя. Іншими словами, виявилося, що чим вища релігійність населення, тим нижчий рівень суспільного благополуччя, і навпаки. Хоча є й деякі винятки.
Так, рівень убивств позитивно корелює з релігійністю тільки за рахунок США, оскільки в цій найбільш релігійній країні число вбивств на душу населення набагато вище, ніж у будь-якій державі «першого світу». Якщо виключити з розгляду США, кореляція пропадає, оскільки в інших 16 країнах рівень убивств, мабуть, уже наблизився до свого потенційно досяжного мінімуму.
Рівень самогубств, за даними Пола, практично не залежить від релігійності населення (результати щодо самогубств серед молоді трохи вищi у світських країнах, щодо самогубств серед людей різного віку — у релігійних). Чутки про аномально високий рівень самогубств у малорелігійних скандинавських країнах — не більше ніж чутки.
Сильна позитивна кореляція виявилася між релігійністю населення і дитячою смертністю: чим релігійніша країна, тим вища дитяча смертність. Кореляція між релігійністю і тривалістю життя спрямована в той же бiк, але виражена слабкiше.
Захворюваність на гонорею і сифіліс в релігійних країнах у середньому вища, ніж у світських (з урахуванням США, якщо не враховувати цю країну, результати по сифілісу стають менш однозначними). Число абортів серед неповнолітніх достовірно нижче в світських країнах, ніж у релігійних.
Достовірних кореляцій між релігійністю і споживанням алкоголю не виявлено. Результати з одружень і розлучень неоднозначні; в цілому тут невелика перевага на боцi релігійних країн (хоча релігійні США за числом розлучень відстають тільки від абсолютно нерелігійної Швеції). Рівні задоволеності життям і безробіття не корелюють iз релігійністю, за рівнем корупції ситуація трохи краща в менш релігійних країнах.
За виробництвом ВВП релігійні країни трохи попереду, однак за рівнем майнової рівності нерелігійні країни їх різко випереджають (чим вищий рівень релігійності, тим вищий індекс Джині, що відображає нерівномірність розподілу матеріальних благ серед населення).
Відповідно до цього і відсоток бідняків у релігійних країнах істотно вищий. Підсумковий баланс — однозначно на користь нерелігійних країн. З цього автор робить висновок, що гіпотезу про сильний позитивний вплив масової релігійності на соціально-економічне благополуччя суспільства можна цілком відкинути.
Висновки
Обговорюючи природу виявлених кореляцій, автор спирається не тільки на свої результати, а й на безліч додаткових фактів і літературних даних. На думку Пола (як і низки інших авторів), все вказує на те, що між рівнем масової релігійності і суспільним благополуччям дійсно існує причинний зв’язок, однак спрямований він переважно не від релігійності до благополуччя, а у зворотний бік.
Іншими словами, чим упевненіше і спокійніше почуваються люди (насамперед представники «середнього класу») в своєму соціальному оточенні, чим менше вони турбуються за своє економічне благополуччя, тим слабкіше їхня потреба шукати розраду і захист у релігії. З іншого боку, Пол не виключає і можливостi негативного впливу масової релігійності на суспільне благополуччя (хоча і вважає цей вплив менш істотним, ніж зворотне).
Автор провів свій аналіз на основі даних по сучасному стану справ в 17 вивчених країнах. Якщо висновок про негативну кореляцію між релігійністю і суспільним благополуччям правильний, то це повинно бути видно і в історичній перспективі. Наприклад, через поліпшення життєвих умов в тій чи іншій країні рівень релігійності повинен знижуватися, і навпаки. Щоб це перевірити, потрібно мати достовірні і, головне, такі, які можна порівняти, дані по різних історичних епохах, а з цим справа поки йде туго. Але ті дані, які є в розпорядженні дослідників сьогодні, в цілому підтверджують висновки Пола.
Наприклад, у США з часу закінчення Другої світової війни число людей, які не вірять у Бога, зросла майже втричі і відповідно зменшилася кількість віруючих (хоча на сьогоднішній день США — найбільш релігійна з 17 досліджених держав).
Інші дані, незважаючи на свою неповноту, показують, що процес секуляризації більш-менш неухильно йде в останні десятиліття практично у всіх країнах «першого світу». Пол підкреслює, що невіра в Бога (nontheism) — єдиний зi світоглядів, який у наші дні ефективно поширюється шляхом конверсії, тобто звернення (переконання) прихильників інших поглядів. Динаміка чисельності прихильників релігій, навпаки, залежить, в основному, від народжуваності серед віруючих і міграційних процесів.
Секуляризація суспільства в розвинених країнах, очевидно, може прискорюватися завдяки позитивному зворотному зв’язку. Відомо, що приналежність до домінуючої релігії може давати людям певні матеріальні переваги. Однак ці переваги слабшають по мірi того, як у соціальному оточенні індивіда зростає число невіруючих (або прихильників інших релігій). Іншими словами, чим більше в країні атеїстів, тим менш вигідно бути віруючим.
На думку Пола, отримані ним результати суперечать широко поширеній думці, згідно з якою, схильність до релігійних вірувань і креаціонізму є однією з глибинних, основоположних властивостей людської психіки. Якби це було так, міркує Грегорі Пол, чи ми спостерігали б настільки великі відмінності між державами за рівнем масової релігійності?
Адже за такими дійсно основоположними психічними і поведінковими ознаками, як, наприклад, мова або прагнення до володіння матеріальними благами, варіабельність украй мала або зовсім відсутня.
Отримані результати, на думку автора, швидше свідчать про те, що релігійність — це «поверхневий», гнучкий, мінливий психологічний механізм, що допомагає справлятися зі стресом і тривожністю в малоефективному суспільстві з низьким рівнем соціально-економічної стабільності і захищеності. Масовий відхід від віри в Бога-творця, в свою чергу, є природною реакцією людей на поліпшення життєвих умов.
