Шарм Бреста: під час мандрів по Бретані можна почути українську мову

Назву цього регіону Франції придумали мореплавці-переселенці. Бретань — півострів, третя частина якого омивається Атлантичним океаном, берегова лінія налічує близько 3 тисяч кілометрів. Клімат відповідний: поривчастий і різкий вітер; узимку температура досить помірна, тому річки тут не замерзають, а справжній мороз узагалі рідкісний гість. 

 

Найкрасивіша пора року в Бретані — весна, коли поруч iз похмурими середньовічними монастирями розкішно квітне оспіваний у лицарських баладах «утесник». Літні місяці в Бретані теж не надто спекотні, максимум 25 градусів за Цельсієм. Із V по IX століття Нова Бретань живе за кельтськими правилами, а місцеві мешканці гордо розмовляють на власному діалекті. Ще у 826 році офіційно було проголошено Герцогство Бретонське, а пізніше (під час правління герцогів де Монфор) Бретань з’єдналася з Францією.

 

У цій суворій і водночас дуже красивій частині Франції ми зустріли чудову, дуже талановиту людину, родом... з України. Сталося це під час поїздки до середновічного міста Понт-Крох. На маленькій вуличці ми побачили майстерню скульптора Клода Херміна. Почувши українську мову, Клод радісно привітав нас і розповів, що його дід родом iз міста Коростень. Після того як у 30-х роках діда репресували, батько Клода назавжди переїхав до Франції. 

 

Запросивши нас до свого ательє, Клод показав власні роботи — анімалістичні скульптури. Варто зазначити, що найбільшим успіхом у покупців користуються сови, які затишно сидять на гілці. Втім, як і будь-який митець, який заробляє творчістю на життя, мосьє Хермін працює і «на замовлення».

 

У його ательє є знімки ексклюзивних творів для музейних експозицій, а також середньовічні герби та емблеми. Майстер знаходить час і для дрiбнiших замовлень: вирізає футляри для цінних книг-фоліантів, дерев’яні вивіски для приватних крамничок у псевдоготичному стилі. Гордість месьє Херміна — чотириметрова дерев’яна скульптура тамплієра в повному обладунку, в закритому шоломі і з мечем (до речі, цей твір нині прикрашає галявину одного із заповідних парків Бретані). 

 

Брест

 

Місцезнаходження Бреста прямо пов’язане з оборонною функцією. Ця фортеця була заснована ще у IV столітті з метою захисту земель Бретані від вторгнення ворогів iз моря. Історичні хроніки повідомляють, що статус міста Брест отримав тільки у 1240 році, за особистим указом бретонського герцога.

 

Військово-оборонна влада продиктувала і фортифікаційний характер брестській архітектурi. 

 

Масивні фортечні стіни є візиткою Бреста. Розглядаючи цю споруду, момоволі пригадуєш епоху трьох мушкетерів: на стародавніх каменях подекуди виростає мох, тому контраст iз цивілізованим сучасним містом  дуже сильний. Романтикам цікаво спостерігати Брест уночі, коли ілюмінація ефектно освітлює кріпосні стіни на тлі темного міста та абсолютно чорної води.

 

Розташований на березі річки Пенфелд, Брест складається з двох частин — лівобережної (історичний центр), і правобережної. Поєднує їх монументальний підйомний міст Рекувранс, побудований Жаном Батистом Батоном після Другої світової війни. Якщо їхати по мосту рано-вранці, можна побачили його в романтичному шлейфі густого річкового туману.

 

Величезний, важкий — на двох масивних кам’яних основах — Рекувранс і донині залишається найбільшим підйомним мостом у Європі. Коли його піднімають, щоб дати пройти в порт особливо великому кораблю, туристи зупиняються, щоб спостерігати за цим величним видовищем.

 

У Брестському порту завжди дуже багато суден, особливо білосніжних яхт. За морською традицією, на зарубіжних кораблях піднімають три прапори: спершу триколірний прапор Франції, потім чорно-білий прапор Бретані і нарешті — рідний прапор тієї країни, звідки приплив корабель.

На правобережному Бресті, недалеко від мосту, ще в XVI столітті було споруджено вежу Мотт-Тангі, всередині якої розташований Музей міста. В експозиції — розгорнуті діорами, фотографії та малюнки, за якими цікавий відвідувач може уявити собі, як виглядав Брест у давні часи.   На жаль, під час війни німці зруйнували фактично весь історичний центр, тому що прикордонний Брест був їхньою базою, яку при відступі належало знищити.

 

Отже, велика частина міських будівель створювалася вже в 50-ті роки, за новими технологіями. Однак і ті споруди, що дивом збереглися, — мона­стирі, старовинні садиби та собори — місцеві жителі дуже цінують і при перших же ознаках потреби ретельно реставрують їх.

 

Мешканці Бретані взагалі дуже дбайливо ставляться до своєї старовини і прагнуть зберегти в незайманому вигляді середньовічну архітектуру, фонтани, лавки та ліхтарі зi справжнім, «живим» вогником. Не так давно був прийнятий спеціальний закон, що забороняє на власний розсуд робити вивіски для барів, ресторанів, магазинів у сучасному стилі.

 

Натомість усі назви — у готичному стилі: для збереження древнього духу міста та привернення уваги туристів.

 

На правому березі річки Пенфелд бачимо трохи похмурий замок XV століття, тут нині розмістився Музей моря, з макетами кораблів, навігаційними приладами і морськими картами. Брест має відому Військово-морську школу і Океанографічний інститут. Кожні чотири роки в місцевому порту традиційно проходять морські регати.

 

Прогулянка містом залишає суміш вражень. Архітектура сучасна — типові будинки не вище п’яти поверхів, зi щільно закритими жалюзі і крихітними кольоровими балкончиками.

 

Центральна вулиця Сіам iде просто від моста Рекувранс до площі Свободи, кому цікаве мистецтво,  той може відвідати Музей образотворчих мистецтв, де представлені картини художників понтавенської школи.

 

Там дуже своєрідна «циркуляція» автомобілів. Бо у центрі вулиці дуже вузькі, з надзвичайно жвавим рухом. Тому туристи — хто зазвичай любить брати автомобілі напрокат — й емігранти у Бретані спочатку намагаються взагалі не сідати за кермо.

Океанополіс — це науково-розважальний центр, де на власні очі можна побачити всіх морських мешканців — від коралів до акул. До речі, нескладно помітити, що будівля зверху дуже схожа на краба з величезними клешнями. Основна експозиція розміщена у трьох павільйонах за принципом кліматичних зон.

 

Десь відвідувачів зустріне натовп... пінгвінів, можна милуватися рибами-папугами і морськими котиками. Можна побачити і знаменитих брестських морських гребінців, знайомих гурманам.

 

Найсильніше враження у туристів, як правило, залишається від подорожі в скляному ліфті крізь товщу зеленої води в супер­акваріумі. В умовах, максимально наближених до природних, відвідувач стає частиною величезного морського світу, що живе своїм життям. Під ліфтом пропливають зграї тюленів, які граційно граються у воді. А на суші вони такі незграбні...

 

Потім дресирувальники з тваринами розігрують для дітей виставу.

 

А в панорамному кінозалі на величезному екрані з ефектом присутності туристи потрапляють у капітанську рубку і рухаються на кораблі крізь полярні льоди. У фільмі — антарктичний пейзаж з айсбергами й альбатросами. Ще в Океанополісі є окрема експозиція про завод, який спеціалізується на переробці води з океану та її адаптації до умов водного центру, залежно від клімату кожного павільйону.

 

Крім Бреста, в Бретані є чимало міст, які доставлять мандрівникові масу приємних вражень. На щастя, не всі міста постраждали під час Другої світової, деякі до сьогодні зберегли всю чарівність середньовіччя.

Локроне — місто кінозйомок.

 

Тут немає електричних проводок, а на вечірніх вулицях горять ліхтарі з живим вогником всередині. У вікнах будинків поруч із квітковими діжками можна побачити червоні або жовті «сабо» — дерев’яні черевики, які місцеві жителі використовують як прикрасу. А для туристів такі — традиційний сувенір.

 

У районі мису Кермован розкинулося Ле Конке — типове рибальське село з одноповерховими і двоповерховими будиночками, спорудженими з грубих рустових каменів. Саме звідси відходять регулярні пороми на острів Уессан. На південь від Ле Конке — мис Сен-Матьє, найзахідніша точка Бретані, що буквально врізається в круті хвилі Атлантичного океану.

ДОВІДНИК