Творчість Михайла Двоєглазова є прикладом справжньої обдарованості: у портретах він має дар бачити сутність людини. Тому в масштабній серії «Українці в світі» талановито розкрив характери кращих особистостей: діячів мистецтва, вчених та лікарів. Частину портретів нині можна побачити в Українському домі у Києві. Михайло також є обдарованим фотографом та автором відеоарту. А якщо ви ще полюбляєте джаз, авангард та риболовлю в затишному місці — спілкування з цим митцем дійсно стане справжнім подарунком.
Зустріч із красунею Оксаною
Михайлові Двоєглазову — 66. Народився він у Росії. У юнацькі роки із захопленням малював та вивчав творчість всесвітньо відомих митців. Окрім мистецтва, захоплювався також і музикою — джазом. У 1970-х він став студентом Московського художнього інституту імені Сурікова. Брав активну участь у республіканських та міжнародних виставках. Визначною подією, яка вплинула на все подальше життя Михайла Двоєглазова, є його знайомство зі своєю майбутньою дружиною — київською красунею Оксаною.
Познайомилися у 1973-му на спільному літньому пленері в Каневі. Він навчався на третьому курсі МДХІ, а вона — на першому курсі Київського художнього інституту. У 1974 році одружилися. Після народження доньки молоде подружжя багато мандрувало, разом із Оксаною Михайло їздив на пленер до Седнівського та Чернігівського будинків творчості.
Серед природи він відпочивав, писав багато — легко і з задоволенням. Загалом, усі реалістичні пейзажі Михайла Двоєглазова («На човновій станції», «На току», «Вечір», «Зима в Києві», «Журавель», «Седнівське веслування») вражають чистим і безпосереднім баченням натури, прозорістю повітря, гармонійною кольоровою гамою, легкою імпровізацією. Спостереження за природою дозволили художнику винайти свою власну філософію пейзажу як діалогу з глядачем.
У пошуках вiдповiдей на одвiчнi запитання художник подолав той кордон, що відрізняє так зване «сліпе копiювання» вiд високої енергії творчості. Тендітний та чистий світ його пейзажного живопису захищає глядача вiд «гомону, серед якого людина віддаляється вiд таємниці, прямуючи (за висловом Мартина Гайдеггера), вiд однієї звичайної буденної речі до iншої».
Відображуючи життя природи у краєвидах, художник завжди пам’ятає, що йому достатньо відчути лише імпульс справжнього життя — й одразу відбудуться чудові відкриття.
Віртуозні мазки, покладені точно, упевнено та швидко на «потрібне місце» — наприклад, на сніговій стежині, в деяких випадках акцентуються завдяки ефекту вібруючого фактурного мазка. Для того щоб написати пейзаж, художник повинен зуміти «прочитати» його.
У Юрія Набокова в книзі «Справжнє життя Себастьяна Найта» дуже образно і точно проаналізовано цей процес: «Місцевість — це не випадкова зустріч природних феноменів, але сторінки книги, де гори, ліси, поля та річки утворюють зв’язну мову. «Голосні» озера зливаються з «шиплячими» водоспаду.
Округлість дороги виразна, як батьківське послання. Німа сцена дерев зрозуміла лише тим, хто знає мову їхніх жестів. Так мандрівник читає ландшафт, відкриваючи його сенс».
Мотив «Ранок на річці» 1980 року вражає своїм розмахом. У цій картині Михайлу Двоєглазову вдалося передати монументальний річковий ландшафт, що відкривається перед глядачем. Це справжнє вікно у світ — ідея, яку Моне намагався втілити у своєму «Лататті», користуючись величезним розміром полотна.
У Двоєглазова ефект масштабності досягнутий винятково художніми засобами, цей твір гідний того, щоб експонуватися в Національному художньому музеї України як зразок школи сучасного пейзажного живопису. До слова, значна частина творів реалістичного періоду Михайла Двоєглазова експонувалася на виставках, вони опубліковані в каталогах НСХУ; про творчий доробок майстра знято документальний фільм.
Портретних справ майстер
У жанрі портрета художник розкрив інші грані свого таланту. Він прагне відчути внутрішню суть людини, заглянувши глибоко в очі. Найсвітлішою картиною, справжньою перлиною можна вважати «Портрет Оксани», написаний у ренесансній манері. Оксана зображена строго в профіль, з високо підхопленим золотистим волоссям та білими сережками-вишнями, що вдало підкреслюють граціозну лебедину шию. Тихий пейзаж із повільною річкою на задньому плані картини сприймається як делікатна цитатність портретів Леонардо.
Портрет хірурга Олександра Пойди написано у 2002 році. Створений «ель прімо», він вирізняється приголомшливою внутрішньою силою і характерністю. Дещо брутальне тло портрета Олександра Пойди, навмисно написане різко, за допомогою мастихіна або шпателя — для створення психологічної напруги, достовірності і, можна навіть сказати, — чесності.
У бароковому стилі зображує Михайло Двоєглазов народного артиста України, лауреата премій ім. Котляревського та ім. Балацького, художнього керівника театру «Сузір’я» Олексія Кужельного.
«Українці в світі» Михайла Двоєглазова, яких художник створював у 2008—2009 роках, — це образи митрополита київського та архімандрита Києво-Печерської лаври Петра Могили, дворян Миколи Федоровича Лісовського та Семена Григоровича Краснокутського, які історично пов’язані з Україною, а також жіночий портрет княжни Марії Добронегі.
Портрет режисера Гектора Бабенка — його кінострічки «Поцілунок жінки-павука», «Пішот: закон найслабшого», «Нерозумне серце» — побудований на контрастах червоного і синього кольорів. Дещо інший підхід до написання портрета Леонарда Бернстайна — американського диригента, композитора, піаніста та педагога.
Він — син Самуеля та Дженні Бернштейнів, які емігрували з передмістя Рівного до США перед Першою світовою війною. Автора музики до «Вестсайдської історії» (1961 рік) — одного з найкращих американських кіномюзиклів, який свого часу зібрав 10 статуеток «Оскара», Михайло Двоєглазов зобразив на червоному тлі з диригентською паличкою в руці.
Цікавим є і портрет однофамільця Леонарда — Елмора Бернстайна, який створив музику до майже 200 кінострічок і 14 разів номінувався на «Оскара».
Михайло Двоєглазов багато і натхненно працює. Створює великоформатні картини зі знаками-символами і насиченими, чистими кольорами: «Метелик вранці» і «Метелик увечері», «Передзвін», «Арлекін», «Фієста» та «Театр», «Настрій кольору індиго». Сміливість художнього рішення, прагнення художника зруйнувати всі стереотипи старого тлумачення образу та композиції, щире бажання створити певний настрій у глядача допомагають народитися новому Художнику — імпровізатору з вільним гостро-креативним баченням.
Багато полотен Михайла Двоєглазова перебувають у музеях та приватних колекціях України, Росії, Грузії, США, Італії, Франції та Японії.
