У грудні минулого року на партійному небосхилі України засяяла ще одна «зірка». Хоча зіркою це явище назвати тяжко, хіба що з іронією. Олександр Клименко, колишній чиновник Януковича, екс-голова Міністерства доходів і зборів, дистанційно очолив новостворену партію під назвою «Успішна країна». Чому дистанційно? З цілком очевидних причин. Свіжезліплений партійний лідер зараз «у бігах», й в Україну йому шлях закрито. Принаймні поки що. Утiм Клименко надії не втрачає. Ба, навіть більше: посилено просуває своє дітище у велику путь. А раптом щось та й вигорить?...
Партійна пошесть. Тепер з Клименком
Партія Олександра Клименка «Успішна країна» є одночасно і типовою, і нетиповою для політичного поля.
А нетиповість у тому, що ця людина-партія перебуває за межами України, під міжнародними санкціями і в розшуку. І при цьому цей одноосібний лідер примудряється не тільки організовувати, направляти і фінансувати діяльність партії — йому вистачає ресурсів ще й на підтримку медіа-холдингу «Вєстi», який довгий час був мало чи не безпосереднім рупором російського Газпрому. Дуже незвичайна для переслідуваного по всьому світу вигнанця активність та медійність.
Утiм саме ця сторона буття для Клименка є вимушеною, і він щосили намагається її подолати. Його цивільна дружина і за сумісництвом голова ради директорів медіа-холдингу «Вєстi Україна» Ольга Семченко навіть вела переговори з представниками адміністрації Президента про можливість повернення Олександра Клименка не тільки в українську політику, а й в Україну як таку — без загрози арешту та інших неприємних наслідків. Але, як ми бачимо, фізичне тіло поки залишається за межами країни — отже, переговори успіхом не увінчалися.
Та й то — нехай подякує, що «Вєстям» не скрутили шию. Могли, але не скрутили — всі пам’ятають, як українські силовики вдиралися до редакції «Вєстєй» у пошуках податкових порушень.
Питання недоторканності медіа-холдингу в результаті вдалося «вирішити» — «Вєсті» стримали ентузіазм у критиці влади, а влада поклала папочку з кримінальними справами проти медіа-холдингу на дальню полицю. Але так поклала, щоб у разі чого можна було дотягнутися.
Крім «Вєстєй», у Клименка в Україні працює й інший бізнес — компанія Unison group з однойменним банком і логістичною фірмою, а також юридична контора Prove group. Чим не підмога для партійної активності? Укупі з обмеженою лояльністю Банкової, яка самого Клименка в Україну так і не впустила, але інших турбот йому також не завдає...
Уся королівська рать
Однак попри те, що партією керує та презентує її Олександр Клименко, в партійних лавах колишнього «фіскала» перебувають й інші персони. Наприклад, Олександр Качур — перший заступник глави МОЗ часів Януковича, який запам’ятався заявами про відкриту форму туберкульозу в учасників Майдану і, відповідно, про небезпеку цього заходу.
А рулить партією за відсутності почесного голови така собі Марина Дедушева — вона працювала в центральному апараті Міністерства доходів і зборів, цього фіскального монстра, створеного в рамках «адмінреформи» Януковича, а нині вона є членом наглядової ради банку Unison, тобто залишається вірною та підпорядкованою Клименку.
Тим часом партія «Успішна країна» зуміла зайняти в українському інформаційному просторі місце, непропорційно велике в порівнянні з її реальним впливом та популярністю.
На те є свої причини. Зокрема, взаємодія. Значну частку агітаційно-пропагандистської роботи політтехнологи Клименка винесли в iнтернет. Це як мінімум три інформмайданчики — персональний сайт Олександра Клименка, сайт його партії і сайт проекту «Платять всі або не платить ніхто» — на вибір, кому що ближче. Це і вірусні відеоролики, які розліталися по мережі швидше, ніж гарячі пиріжки з лівером на ранкових привокзальних площах. Це і платні публікації, які за хорошу винагороду розміщуються на аж ніяк не на проросійських та прорегіональних, а на цілком собі проєвропейських і демократичних iнтернет-майданчиках.
Зміст і роликів, і іншого агітаційного контенту «Успішної країни» зводиться до простої формули: непрофесіонали ведуть країну до катастрофи, а ось ми, професіонали, наведемо порядок. Під професіоналами мається на увазі, в першу чергу, сам Клименко. Проти цього важко заперечити, адже Клименко завжди вмів діяти з розмахом — саме адміністративне чудовисько Міністерства доходів і зборів є красномовним тому доказом.
Величезна і практично ніким, крім Президента Януковича, не контрольована структура iз вилучення матеріальних цінностей в економічно активного населення зі своїм завданням впоралася на відмінно. Фактично, такі масштабні проекти були елементом надструктури самовладдя Сім’ї, яка в той час створювалася в Україні.
Саме цей шабаш клептократичної гігантоманії і призвів Україну до соціального вибуху. За підсумками якого при владі опинилися такі ж клептократи, але вже без амбіцій і гігантоманії, зате з чітким розумінням крихкості свого політичного буття і, відповідно, з нічим не обмеженим прагненням урвати якнайбільше в найкоротший термін, не обтяжуючи себе формуванням будь-яких стійких структур.
Невтішний прогноз
Будучи податківцем, Клименко досить завбачливо не чіпає теми комунальних тарифів і соціальних виплат, які так люблять українські популісти. Він направляє вістря своєї критики на податкову політику української влади, виступаючи за справедливе оподаткування, проти офшорів і взагалі проти олігархів. Це було б банально, якби не було так смішно, враховуючи бекграунд «гаманця Сім’ї».
Минулого року, коли Клименко тріумфально, хоч і віртуально, повертався в українську політику, однією з фішок його агітації була тема ставлення українців до виборів — навіть проводилися якісь демонстративні опитування — на кшталт вивчення думки виборців про процес виборів і про політичні сили, які в цих виборах беруть участь.
Клименко й сам збирався зануритися у перегони. Однак ні в торішніх місцевих виборах, ні в щойно завершених довиборах до Верховної Ради «Успішна країна» участі не брала. Чи то раптово не вистачило грошей, чи то Клименко готується до великих виборів і не хоче розмінюватися на дрібниці.
Але навряд чи його партію буде супроводжувати успіх. У своїй довколаподатковій агітації Клименко апелює до малого і середнього бізнесу, займаючись фіскальним популізмом. Однак бізнес сьогодні дезорганізований, пригальмований кризою і роздрібнений, а тому не може виступати в ролі гегемона виборчих кампаній. А для успіху в широких масах люмпенізованого населення потрібен зовсім інший популізм, на якому собаку з’їла Юлія Тимошенко, і не пещеним «емігрантам» змагатися з подібними польовими командирами українського популізму.
Можливо, Банкова включить для Клименка режим сприяння — але лише в тому випадку, якщо він зможе продемонструвати здатність відірвати шматок електорату в Опозиційного блоку. А ось цього Клименко поки що й не демонструє. А тому майбутнє його політпроекту вельми туманне.
