Із країн-колоній вивозять сировину, талановитих людей та зароблені прибутки. Україна з роками опинилась саме в такій ситуації. Але хіба ми достойні цієї «долі»!? Візьмімо конкретний приклад....
Ще на початку 90-х років Україна була промисловою країною, зокрема виготовляла власну готову продукцію з деревини — меблі, папір, фанеру, різні столярні вироби. З роками власне виробництво занепадало і заміщувалося примітивним сировинним експортом.
Лісова й деревообробна галузь — сьогодні не лідер за обсягами експорту, але й не аутсайдер — дає 3% товарного експорту, або 1,1 млрд дол. США за підсумками 2015 року. Але останніми роками вже понад 30% із цього експорту — необроблена деревина, ліс-кругляк.
Держава «домоглася» сировинної переорієнтації економіки через всепроникну корупцію, беззаконня в судах, недоступні кредити, надмірно обтяжливі податки, монополізм енергокомпаній... Час це все радикально міняти!
Ми експортуємо товари в різні країни світу, але товари переважно сировинні — необроблений метал замість продукції машинобудування; зерно замість макаронів; ліс-кругляк замість меблів чи паперу. Хіба можна миритися з цим і не створювати умов для розвитку власного виробництва!?
Хіба це нормально, коли українські ліси нещадно вирубують та за безцінь вивозять за кордон? Щоб потім там, десь у Польщі та Італії, з української сировини українські заробітчани виробляли меблі, що продаватимуться по всьому світу, в тому числі і в Україні. Тільки кубометр лісу-кругляка коштує десь 50 дол. США, а умовний кубометр меблів із цього лісу — вже десь під 1 000 дол. США!
Візьміть будь-яку галузь — готова продукція щонайменше в 3-5 разів дорожча за сировину. Хіба це новина? Влада, яка толерує «сировинну хворобу» в лісовій галузі, металургії, сільському господарстві та навіть в ІТ, по суті, краде в суспільства гідне життя, розпродає країну «на органи», робить її сировинною колонією. За 25 років такої компрадорської політики практично розвалили державу. Годі вже!
Саме тому ми з Олегом Ляшком через шалений супротив лісової мафії та саботаж адміністрації Президента вибороли закон про заборону експорту лісу-кругляка на 10 років.
Саме тому ми не зупинились на цьому та розробили законопроекти про тимчасове ввезення без імпортного мита та ПДВ деревообробного обладнання №№2617 та 2618, покликані зробити його суттєво доступнішим для українських деревообробників. Щоб дати можливість їм оновити та розширити виробничу базу навіть в умовах, коли через недолугу грошово-кредитну політику Нацбанку кредити коштують понад 25%, тобто є абсолютно недоступні для всього малого й середнього бізнесу.
Пакет цих трьох «лісових законів» укупі з дерегуляцією внутрішнього ринку деревини забезпечить створення десятків тисяч робочих місць, десятки мільярдів гривень несировинного експорту, сотні мільйонів регулярних надходжень до бюджетів!
Проти таких законів можуть виступати тільки запроданці або повні невігласи, які не знають, як українські ліси безжалісно вирубуються та вивозяться за кордон за безцінь, щоб стати меблями в Європі. А українці втрачають роботу на виробництві, бюджет не отримує належних податків, і тільки поборники сировинного експорту — «лісні царьки» будують собі нові палаци. Водночас Україна бере все нові кредити, щоб готову продукцію, вироблену з української ж деревини, купувати із-за кордону втридорога.
Натомість останнім часом дедалі частіше лунають заяви певних «діячів» про необхідність відміни мораторію на експорт лісу-кругляка, які вже набувають рис цілеспрямованої замовної кампанії проти української промисловості. Мовляв, «це ж не дуже по-європейськи», «закордонні партнери занепокоєні» тощо.
Що ж, хоч як би хотілося деяким урядовцям та таким поборникам чужих інтересів, але ні я, ні Олег Ляшко, ні наші побратими в парламенті — ми не дамо відмінити мораторій на експорт необробленої деревини!
Ми доможемось припинення ганебної контрабанди деревини на митниці, про яку то тут, то там повідомляють активісти. Ми виборемо пакет інвестиційних стимулів для галузі, передбачений законопроектами №№2617 та 2618. Ми розчистимо внутрішній ринок від корупційних схем розподілу деревини в ручному режимі.
І, безумовно, ми не зупинимось на лісовій галузі. Українська металургія та машинобудування, сільське господарство та харчова промисловість, ІТ-аутсорсинг і наукові розробки та інші сфери діяльності потребують не менш радикальних реформ для переорієнтації з сировинної на продуктову модель, хоча і з використанням дещо іншого інструментарію. Це послідовна економічна політика Радикальної партії.
На жаль, багато українських політиків заради того, щоб бути «визнаними» за кордоном, ладні на що завгодно. На підняття пенсійного віку (забуваючи про подолання безробіття), на розпродаж с/г земель (замість доступного кредитування села та розвитку кооперації), на шокове підняття тарифів (замість попереднього проведення масштабної енергомодернізації), на лібералізацію торгівлі сировиною — брухтом, деревиною в інтересах інших країн (замість розвитку власного виробництва), на отримання нових і нових кредитів МВФ (замість перекриття контрабанди на митниці, деофшоризації та виведення власної економіки з тіні)...
У цивілізованих країнах влада дослухається до власного народу, а не до закордонних політиків. І пишається не шоковою політикою та компліментами ззовні, а підняттям життєвого рівня своїх співгромадян та підтримкою власного суспільства. Шлях до такого політично зрілого підходу в нас ще попереду.
Віктор ГАЛАСЮК, заступник лідера Радикальної партії
з економічної політики, голова Комітету Верховної ради з промислової політики та підприємництва
