У Києві представили врятовану картину Іллі Рєпіна

Одній картині музейні працівники не часто приурочують виставки. Саме така — «Врятований шедевр Іллі Рєпіна» — проходить у Київському національному музеї російського мистецтва. 

 

Ще 13 років тому невідомі викрали портрет Єлизавети Василівни Сапожнікової з меморіального музею Іллі Рєпіна y містечку Чугуїв, що на Харківщині. Викрадачі вирізали полотно з підрамника і намагалися протягнути його через решітку. Втім правоохоронці приїхали вчасно, встигли затримати злочинців, але картину врятувати не вдалося — цілісність полотна була пошкоджена на 70 %. Так, iз 2003 року картина не з’являлася на публіці. 

 

Зусиллями митців-реставраторів Національного науково-дослідного реставраційного центру України минулого року роботу над портретом було завершено. Відновлення картини стало дуже довгоочікуваним явищем y мистецькому середовищі, адже портрет був написаний на вершині популярності Іллі Рєпіна. За словами заввідділом реставрації творів олійного живопису центру Анатолія Безкровного, найскладнішим було відновлення основи картини — тонкого льняного полотна, адже загальна довжина розривів і зламів склала дев’ять метрів. Сантиметр за сантиметром їх склеювали так, щоб збігалася кожна ниточка. Повністю втрачені нитки замінювали спеціальною лляною «ватою». 

 

«Звичайно, полотно було дуже ламким. Склеювали так, щоб не було зсувів, напливів. Були і труднощі при відновленні малюнка. Але ми намагалися максимально зберегти автентичність полотна, усуваючи пошкодження і не зачіпаючи фактурних мазків автора», — коментує Анатолій Безкровний. До слова, безпосередній роботі передувало всебічне дослідження картини: її оглядали в ультрафіолетовому, інфрачервоному світлі, проводили рентгенологічні дослідження і хімічні аналізи. Все це дало можливість підібрати ґрунти і фарби, розробити поетапну програму відновлення полотна.

 

В експозиції виставки також представлено текстовий та ілюстративний матеріали результатів наукової реставрації, опис етапів виконання дослі­джень, комплексу консерваційно-реставраційних заходів, здійснених фахівцями Центру реставрації.

 

Єлизавета Василівна Сапожнікова — дружина Володимира Григоровича Сапожнікова, який разом iз братом заснував торговий дім «А. і В. Сапожнікови». Займалися виробництвом і торгівлею тканин та благодійністю, сприяючи розвитку мистецтва. Портрет Єлизавети Сапожнікової було написано взимку 1880 року — на початку десятиріччя, яке дослідники спадщини художника вважають найяскравішим періодом його творчого життя. У 1936 році портрет передали до Третьяковської галереї в Москву, a 30 років по тому, коли створювався меморіальний музей Іллі Рєпіна, портрет передали в Чугуїв, де народився художник.