Експеримент «під Шеву»: хто допомагатиме тренеру-початківцю

19.07.2016

Андрій Шевченко та його тренерський штаб.

Провальний виступ української збірної на Євро-2016 ознаменував початок змін у головній команді. Так, після фіаско у Франції залишив свою посаду головний тренер Михайло Фоменко. А минулої п’ятниці «синьо-жовті» отримали нового наставника — Виконком ФФУ прогнозовано одноголосним рішенням підтримав кандидатуру Андрія Шевченка. Одразу після свого призначення 39-річний наставник оголосив імена своїх помічників. Допомагати Шеві будувати нову збірну будуть його старі знайомі по «Мілану» — Мауро Тассотті й Андреа Мальдера, а також колишній асистент Сергія Реброва в «Динамо» — іспанець Рауль Ріанчо.

Без інтриги

Про можливе призначення Шевченка на пост керманича «синьо-жовтих» почали говорити ще минулого року — після проходження збірною України кваліфікаційного «плей-оф» на ЧЄ-2016. Але тоді футбольна громадськість не дозволила Андрієві «вичавити» з крісла керманича збірної Михайла Фоменка. На Євро він поїхав як асистент Михайла Івановича. Але після невдалого походу нашої збірної на Францію про Шеву — головного тренера — заговорили знову.

Сумніви ж про його призначення відпали після того, як його головного конкурента — екс-очільника «Дніпра» Мирона Маркевича — призначили на посаду голови комітету національних збірних. «Я повністю підтримую його кандидатуру. Радий, що Андрій очолив збірну. Він уже там працював, знає її сильні й слабкі сторони», — заявив на виконкомі ФФУ Маркевич.

За чутками, ФФУ на посаду головного тренера збірної розглядала й іноземних фахівців. За даними преси, наші функціонери активно цікавилися наставником польської команди Адамом Навалкою. Але цей інтерес був, скоріше, поверхневим  — очевидним здавалось те, що після Євро-2016, де збірна Польщі показала доволі якісну гру, Навалці запропонують продовжити контракт. Деякі ЗМІ наступним тренером української команди називали очільника албанської збірної Джанні де Б’язі, проте далі чуток справа не дійшла. Склалося враження, що футбольні чиновники з самого початку хотіли зробити Шевченка тренером, тому інших кандидатів, по суті, не було.

Сильний футболіст — сильний тренер?

Варто, однак, зазначити, що Шевченко — не перший володар «Золотого м’яча», який отримав відповідальну посаду, не маючи належного досвіду.

Приміром, Рууд Гулліт — видатний нападник «Мілана»  — став тренером «Челсі» у 34-річному віці. У першому ж сезоні він привів клуб до перемоги в Кубку Англії, але цей трофей поки залишається єдиним у колекції Гулліта-тренера. Посварившись із керівництвом «аристократів», голландець перейшов до «Ньюкасла», проте не досяг там  потрібного результату. Спроби у «Фейєнорді», «Лос-Анджелес Гелаксі» та «Тереку» теж були невдалими.

Ще одна легенда світового футболу — триразовий володар «Золотого м’яча» Марко ван Бастен — також не може похвалитися успіхами в якості тренера. Працюючи в «Аяксі», «АЗ», «Херенвені» та збірній Нідерландів,  голландський фахівець не виграв жодного трофею.

Неоднозначним видався старт тренерської кар’єри й у зіркового німецького футболіста Юргена Клінсманна. Зігравши свій останній матч у 2003-му, «Золотий бомбардир» уже за рік став наставником Бундестім, з якою посів третє місце на домашньому ЧС-2006. Через два роки на хвилі ейфорії фахівець очолив  «Баварію», проте його робота у мюнхенському клубі завершилась провалом. Філіпп Лам, капітан «Баварії», пізніше написав в автобіографічній книзі: «Призначення Клінсманна головним тренером «Баварії» можна охарактеризувати як невдалий експеримент.

На тренуваннях він приділяв увагу виключно фізичній підготовці гравців, про тактику не було й мови. Уже через 8 тижнів після початку спільної роботи ми зрозуміли, що з цим тренером у нас нічого не вийде».

Примітно, що тренерські кар’єри партнерів Шевченка по «Мілану» — Леонардо, Зеєдорфа та Індзагі — теж складаються не надто вдало: всі троє свого часу працювали в міланському клубі, проте вивести його з кризи так і не змогли. Трофеєм може похвалитися хіба що Леонардо — бразилець виграв Кубок Італії з «Інтером». Зеєдорф після невдалої роботи на «Сан-Сіро» переїхав до Китаю, а Індзагі, проваливши сезон на чолі «россонері», підписав контракт із «Венецією».

Свого часу з національної збірної розпочинали свою тренерську кар’єру й інші зіркові футболісти. Приміром, славнозвісний Мішель Платіні честі очолити рідну національну команду удостоївся в 33 роки. Утім нічого серйозного з «триколірними» кращий футболіст ХХ століття, за версією журналу «Франс Футбол», виграти не зміг, після чого взявся за роботу функціонера.

До речі, у 39 років, як і Шевченко, на своє перше тренерське місце — в національну збірну — прийшов Франс Беккенбаур. Із «бундесмашиною» легендарний футболіст виграв чемпіонат світу-1990, проте йти до цього успіху йому довелося шість довгих років.

Чи досягне Шевченко таких висот — покаже час. «Я розумію труднощі, з якими мені доведеться зіткнутися. Я розумію, що зараз у команді буде зміна поколінь. Але якби я не бачив потенціалу в наших гравцях, я б не прийшов сьогодні до вас», — наголосив новий керманич «синьо-жовтих».

Нагадаємо, що перший офіційний матч під орудою нового наставника наша збірна проведе 5 вересня: у стартовій грі відбору до ЧС-2018 українцям протистоятимуть ісландці.

Друкована версія