Син головнокомандувача УПА Романа Шухевича, народний депутат України з фракції РПЛ Юрій Шухевич не надто задоволений роботою Верховної Ради в останні місяці. Каже: парламент працював надто халатно і недбало. Не останню роль у цьому, на його думку, зіграв і надмірний вплив на депутатів Президента Петра Порошенка. Про те, як Президент «ламає через коліно» незгодних iз його думкою, за що варто поважати Олега Ляшка та чи принесла щось позитивне українцям остання сесія Верховної Ради, — Юрій Шухевич розповів в інтерв’ю «Апострофу».
«Порушення були i є зараз»
— Пане Юрію, четверта сесія цього скликання парламенту добігає кінця. Як би ви її оцінили?
— На «одиницю» — не оціню, а от «двійку» дам за роботу цієї сесії.
— З чим, на вашу думку, парламент не впорався протягом минулої сесії?
— Багато з чим. А багато речей, які зробив цей парламент, було зроблено халатно або недбало. Наприклад, поспіхом було прийнято закон про судоустрій і статус суддів як президентський і невідкладний. Цей закон було прийнято з порушенням регламенту, а так робити не можна. Закони, які мають більше ста статей, не можна приймати одразу за основу і загалом. Проти такого прийняття заперечували деякі фракції, але їхні зауваження не були враховані. І що з цього виходить: Голова Верховної Ради ще 17 червня подав його на підпис Президенту, але Президент цей закон досі не підписав. Попри те, що 15 діб, відведених для цього, вже минуло.
— Які, на вашу думку, причини такого зволікання?
— Там є дуже багато підводних каменів. Я думаю, що вони тепер за голову схопилися. Цей закон треба було приймати в першому читанні, і до другого читання багато дечого можна було виправити. Звісно, нема нічого досконалого, але треба максимально старатися прийняти добрий закон.
— Чи сподобалося вам, як парламент вирішував кадрові питання, і чи справляється з роботою новий уряд?
— Я не буду багато говорити про кадрові призначення, адже людей видно в процесі роботи: якщо наробить дурниць — поганий міністр, а справляється — отже, добрий міністр. Тож чи гарний цей уряд, ми ще побачимо, адже він працює тільки два місяці. Але він уже підняв ціни на газ і каже, що ціна повинна бути ринкова. Але є дві ціни: є імпортний газ і той газ, який ми добуваємо. Навіть якщо змішати один iз другим, то все одно вийде якась опосередкована ціна, а не ціна імпортного газу...
— Чи було все ж таки зроблено щось позитивне під час цієї сесії? Можливо, закон щодо зниження мита на ввезення вживаних автомобілів iз-за кордону...
— Закон щодо розмитнення авто — це добре, але це тільки окреме питання. Україна зубожіє, народ зубожіє, рівень інфляції величезний, ціни ростуть. По цьому треба судити, а не по тому, що прийняли закон щодо розмитнення автомобілів, який дійсно є позитивним.
— Чи змінилася робота парламенту після того, як спікером став Андрій Парубій? Як щодо порушень регламенту?
— Порушення були і є зараз. Може, хіба що Гройсман умів деякі гострі кути краще обходити, хитріше, плавніше, а тепер цього нема.
— Те, що в парламенті досі не відбулося схвалення змін до Конституції в частині децентралізації і щодо виборів на окупованому Донбасі, на вашу думку, — це перемога чи поразка?
— Це перемога парламенту і перемога здорового глузду. Добре, що не прийняли, бо це все згубне — і вибори там на неконтрольованій території, і та форма децентралізації, яку Президент пропонує. Це не децентралізація, а централізація.
— На вашу думку, Президент пішов на поступки парламенту в цьому питанні чи все-таки будуть спроби провести ці питання через Верховну Раду?
— Я думаю, що він не полишить спроб щодо цього, буде протягувати. Він є деспотичною фігурою і може навіть у чомусь переплюнути і Януковича.
— Але чому ви так вважаєте? Петро Порошенко все-таки прийшов до влади після Майдану...
— Ну і що? Всі вони прийшли після Майдану. Ви прекрасно знаєте формулу: революції задумують мрійники, роблять романтики, а плодами революції користуюся негідники. В тому числі після Майдану. Він (Порошенко, — «Апостроф») хоче підім’яти під себе «Народний фронт». Він не хоче прислуховуватися до думки інших, він усіх ламає через коліно. Він хотів, щоб Гройсман був Прем’єром, і він добився цього. Він підпорядковує собі суди законопроектом про статус суддів. Конституційний Суд — це його приватний суд. Він уже давно має змінити склад ЦВК відповідно до закону, але ще не підібрав відповідних кандидатур. Він свою людину посадив у крісло Генерального прокурора...
«Удруге хлопцi можуть прийти не в Печерський суд, а на Банкову»
— А щодо вашої роботи у цьому парламенті: чи вдалося вам реалізувати за цих півтора року ті плани, які ви ставили перед собою, йдучи в депутати?
— Дещо виконав. По-перше, це чотири декомунізаційні закони. Перший закон про визнання борців за волю України, це мій законопроект, я цим пишаюся. Я також працював, щоб у якесь правове поле ввести добровольців, які воюють на сході. Так само є багато законопроектів щодо учасників АТО. Зробив дещо, але то все таке дрібне на тлі проблем, які стоять перед цілою Україною...
— Чи вдається цьому парламенту вирішувати ці проблеми?
— Ні.
— Тоді як щодо наступного?
— Це питання не до мене, це залежить від тих, кого оберуть. Я думаю, що буде вирішувати, бо той парламент, який прийде, він буде зовсім іншим.
— Постмайданівські політики кажуть, що наступний парламент буде гіршим, адже, як показує соціологія, підтримка Опозиційного блоку зростає, і в разі дострокових парламентських виборів до парламенту можуть потрапити багато колишніх «регіоналів»...
— І в цьому парламенті є достатньо «регіоналів». У «БПП» достатньо колишніх «регіоналів», і в адміністрації Президента достатньо колишніх «регіоналів». Сам Президент — колишній «регіонал», не забувайте, що він якийсь час був членом уряду Януковича.
— Тобто, наскільки я розумію, ви виступаєте за дострокові парламентські вибори?
— Ні, але вони будуть. І не тому, що я хочу чи не хочу. Вони там, на Банковій, самі їх викличуть. Те, що відбувалося в п’ятницю в Печерському суді, — це показник. Вдруге може відбутися не в Печерському суді, а на Банковій. Я маю на увазі той випадок iз добровольцями і «Батьою». І прийдуть ці хлопці, прийдуть так, як прийшли у Печерський суд.
— Якщо дострокові парламентські вибори все-таки відбудуться, то чи маєте ви бажання знову піти в народні депутати?
— Я поставив перед собою цілі, яких хочу досягнути в цьому парламенті. Якщо я не встигну, то так, постараюсь піти. Я маю плани щодо пенсійної реформи, я хочу, щоб пенсійна система була справедливою, а не такою, якою вона є в нас тепер. Людина платить внески до пенсійного фонду з чотирьох тисяч, а отримує сто-двісті тисяч заробітної плати. А потім йде на пенсію й отримує 80% своєї заробітної плати як пенсію. Чи це справедливо? А той, хто тяжко пропрацював 40 років, сплачував внески, тепер отримує жалюгідну пенсію...
— Як вам у парламенті працюється у фракції Радикальної партії?
— А яке то має значення? Якщо хочеш працювати, то будеш всюди працювати.
— Вам комфортно в цій фракції? Олега Ляшка нерідко звинувачують у популізмі і в тому, що він не живе так, як пропагує...
— Питання не в тому, що він говорить, популізм чи не популізм, а що людина робить. Те, що він турбується про зниження тарифів на житлово-комунальні послуги, — правильно. Він вимагає створення тимчасової слідчої комісії стосовно вищих посадових осіб — правильно. Ми маємо знати, як керівництво нашої держави живе, за що і як.
— Тобто ви поважаєте Олега Ляшка за те, що він робить?
— Поважаю.
— А чи радиться Ляшко з вами щодо якихось рішень?
— Я ж буваю на фракції, де ми обговорюємо питання, ставлення до тих чи інших законопроектів, голосувань. Тож я відчуваю свій внесок.
