Достигання вітрів поета: у Києві читали вірші Юрія Кириченка

12.07.2016
«Достигання вітрів» — називався творчий вечір в пам’ять про українського Поета і Громадянина Юрія Кириченка, який нещодавно провів «Конгрес літераторів України» у Києві, у бібліотеці імені Ошера Шварцмана. 
 
Захід розпочався показом документального фільму «Чуття Вітчизни» від Дніпропетровської студії телебачення у стрічці 2005 року. Юрій Кириченко читав свої вірші: «Чуття Вітчизни», «Ходіння за три мрії», «Хай буде злагода!»: Ніколи світ добра не стане на коліна, // Його не спопелить, не осквернить, не вбить. // Чого я був би варт, якби не Батьківщина, // Що в серці у моїм сопілкою болить...
 
Модератор творчого заходу — Галина Шевченко, член «Конгресу літераторів України», журналіст, літературний критик, біограф, редактор-упорядник і видавець книг, продовжила творчий вечір, запропонувавши вшанувати пам’ять Юрія Кириченка — автора понад 50 поетичних книг, лауреата багатьох всеукраїнських та міжнародних літературних премій, кавалера орденів Святого рівноапостольного князя Володимира Великого та святих Кирила і Мефодія, убитого як лицаря української честі та гідності у Дніпропетровську (нині Дніпро) в ніч із четвертого на п’яте грудня 2015 року, хвилиною мовчання.
 
Звучало багато віршів Юрія Кириченка. Галина Шевченко прочитала напам’ять «Баладу про шаблю і серце Морозенка» із восьмої книги поета «Серце в сорочці з любистку» (1993): Шабля моя, пане-брате, не годна зітхати, // Але, гейби наречена, годна світ кохати. // Шабля моя кров’ю мита, кров’ю полоскана, // Заступниця для голоти, нещадна — до пана...
 
Хто став героєм поезії? Станіслав Мрозовицький, а в народі Морозенко походив iз шляхетського польського чи галицько-волинського роду, мав дві вищі європейські освіти (Краківський і Падуанський університети), служив при дворі польського короля Владислава IV — потім записався в реєстрові козаки і подався в повстанську Україну 1638 року до війська Богдана Хмельницького. Автор балади художньо виважено і точно передав образ звитяжця, який свідомо відмовився бути яничаром, у нього прокинулись українські ґени.
 
Гість вечора iз Санкт-Петербурга, голов­ний редактор альманаху «Синь апельсина» Ольга Соколова, привезла з собою і презентувала восьмий номер збірника, де під рубрикою «Светоч неистомный...» надрукована балада лауреата міжнародної літературної премії імені Тумаса Транстремера (2015) Юрія Кириченка, присвячена цьому ж таки нобелівському лауреату, «Три змроки, схожі на триптих, що — з німоти». Літератор ділилася з присутніми в залі враженнями про проведені творчі вечори пам’яті Юрія Кириченка в Санкт-Петербурзькому будинку письменників і в рамках XI Санкт-Петербурзького книжкового салону, де літературний критик Олексій Філімонов презентував книги Юрія Кириченка.
 
«Тривалі оплески лунали в невеликому комфортному залі, а ведуча вечора все читала і читала вірші поета, лицаря духу, українця Юрія Кириченка: «Балада з провулка чекістів», «В час Голгофи», «Перехожий», «...Поетів їдять живими...», «...Поети не змагаються з охранкою...», «Балада з присвятою вкраденому тиражу», «Балада про вбивцю світочів», «Молитва для вічних потреб», інші.
Про гідність людини, мову, культуру, книги, про потребу в поетичних книгах Юрія Кириченка не тільки на сході, а й на заході говорив того вечора Володимир Іванович Шевченко — професор, директор Науково-дослідного центру проблем гуманітарної стандартизації НАКККіМ.