Якими будуть наслідки референдуму у Великій Британії 23 червня 2016-го для ЄС, Великої Британії, а головне — України, ще неможливо точно прорахувати. Зрозуміло одне: послаблюється ЄС, що однозначно не може бути позитивним для України, якщо ми не виявлятимемо активності на цьому напрямку. На жаль, у цьому контексті, наша держава не має багато варіантів. Однак одна давня стратегічна ідея може суттєво підвищити значимість учасників її реалізації, зокрема України. Йдеться про об’єднання держав у Балто-Чорноморський союз для вирішення важливих проблем регіону та світу. Історія цього проекту сягає в глибину кількох минулих століть і завжди була пов’язана з двома основними гравцями — Україною (УНР) і Польщею. Спроби його реалізації винятково на політичній основі завжди наштовхувались на колосальний спротив як зі Сходу, так і з Заходу, який практично був непереборним. Єдиний вихід — спробувати реалізувати цей проект для виконання конкретного завдання.
Найближче до реалізації подібного проекту в рамках організації міжнародного співробітництва був так званий проект Каспійсько-Чорноморсько-Балтійського енерготранзитного простору (КЧБП), який пророблявся у 2007 — 2008-му роках за ініціативою тодішніх президентів України і Польщі Віктора Ющенка і Леха Качинського. Його підтримали всі Балтійські країни, Азербайджан і Грузія. Виявили інтерес Туреччина, Румунія та ЄК. На жаль, тоді проект не вдалося реалізувати. Зокрема, через зовнішній спротив.
Тепер, у середині 2016-го, після референдуму у Великій Британії про її вихід з ЄС, враховуючи агресію РФ проти України, ситуація дещо змінилася. Зокрема, вплив (а відтак і допомога) ядерних держав США і Англії логічно мав би трохи зміститися від країн Західної Європи до країн Центральної і Східної Європи, які потенційно можуть входити до Балто-Чорноморського союзу (БЧС). Тобто кількість і якість його прихильників зростає. Слід також врахувати, що свою прихильність до проекту минулого року висловив Анджей Дуда — нинішній Президент Польщі.
Словом, чи не вперше склалася унікальна міжнародна ситуація, сприятлива для реалізації проекту БЧС. Тут слід наголосити, що зараз, окрім усвідомлення важливості енерготранзиту та інших цінностей, актуальним для всієї Європи, і навіть світу, є нейтралізація російської ядерної зброї, що насамперед було б логічним вирішувати в рамках БЧС за участю інших сторін. Тут насамперед бачиться об’єднання наукового та інженерного потенціалу країн Балто-Чорноморського союзу для виконання згаданого конкретного завдання за можливою участю інших зацікавлених країн та міжнародних організацій. Очевидно, що йдеться про велику суму витрат на проект нейтралізації — принаймні співмірну з витратами на Манхеттенський проект у США. Жодна країна у світі самостійно, без відчутного збитку, не здатна його реалізувати. А об’єднання наукових зусиль, технологій, фінансів тощо в міжнародному форматі може дати бажаний ефект.
Згаданий цілком логічний проект із нейтралізації російської ядерної зброї сприяв би впорядкуванню та консолідації науково-технічного потенціалу задіяних країн, що винятково важливо, зокрема для України. Крім цього, навіть підготовка до реалізації такого проекту (не кажучи про саму реалізацію) безвідносно до результату відволікли б значні ресурси агресора і могли б привести до призупинення його агресивних дій, що тепер винятково актуально насамперед для нашої держави. Також це сприяло б виявленню та знешкодженню його «п’ятої колони» в усіх причетних країнах.
На завершення варто наголосити на двох аспектах. По-перше, попереднє пророблення і проголошення ініціативи про нейтралізацію російської ядерної зброї в рамках Балто-Чорноморського союзу за потенційної участі США та інших країн і організацій обмежена в часі — вони можуть бути ефективними лише доти, поки світ розгублений результатами референдуму у Великій Британії щодо її виходу із ЄС. По-друге, згадана ініціатива може бути ефективною лише за умови професійного підходу на всіх рівнях і у всіх питаннях. По-третє, реалізація Балто-Чорноморського проекту можлива лише за умови конкретних дій насамперед із нашого боку.
