О спорт — ти... політика,

Збіг подій, які відбуваються у світі і в нашій Україні, думаю, не залишить байдужими нікого. Про панамські папери свою думку скажуть спеціалісти цього профілю, «Україна молода» це питання, бачу, тримає на контролі. Останні тижні переповнені дуже важливими подіями: Лондон, Берлін, Стокгольм і, само собою, політичні й футбольні справи. Було б навіть сумно, якби всі ці події мислячі люди не пов’язували з одним поняттям — патріотизмом. Я як уболівальник футболу з солідним стажем висловлю думку про наш, український, чемпіонат із футболу, який закінчився, не претендуючи на глибокий аналіз, думаю, його зроблять фахівці. Газета «Україна молода», за що я вдячний, надає відповідну інформацію про цей чемпіонат, що дозволяє нам, уболівальникам, робити свої висновки і давати оцінку не лише результатам перемог і поразок тієї чи іншої команди, а й змогу аналізувати стан патріотичного виховання у тому чи іншому футбольному клубі.

Успіх співачки Джамали підтвердив мої висновки, що мистецтво, спорт не можуть бути відокремлені від політики. Нам, хто живе в Україні, потрібно зробити висновки: успіх України на Євробаченні став трагедією для «старшого брата». Як бачимо, наша перемога — українців — у мистецтві, спорті викликає злобу і ненависть до нас із боку путінської Росії, яка воює проти нас не лише зброєю.

Роблячи такий маленький огляд подій останнього періоду, хочу нагадати всім нам, що ми маємо бути насамперед патріотами нашої держави. І тут мимоволі повертаюся до матеріалу, надрукованого в «Україні молодій» 5 травня ц. р., «Провокація з підтекстом» і низки інших публікацій про футбол. У зустрічах київського «Динамо» і «Шахтаря» мене не цікавить результат, а найбільше турбує морально-психологічний стан виконавців цієї «вистави». Річ у тім, що всі, ну майже всі, «актори» цієї «вистави» виступали під прапором України.

Хочу нагадати всім, що зустріч на «Арені-Львів» 1 травня 2016 р. відбулася рівно 30 років відтоді, як київське «Динамо» у 1986 р., перемігши «Атлетико» (Мадрид) із рахунком 3:0, завоювало Кубок кубків 1985-86 рр. Це була друга перемога «Динамо» в Кубку кубків і третя — Суперкубків. Увесь склад «Динамо» представляли наші хлопці, без «варягів». Це була українська патріотична команда. Спостерігаючи за грою команд Німеччини, Англії, Іспанії, знаходжу підтвердження своїх висновків: не все продається. Головним вважаю патріотизм, повагу і любов до держави, яку ти представляєш.

І тут мимоволі зачіпається політика. Пригадую події, коли на стадіоні в Донецьку з’являвся Янукович, як керівництво «Шахтаря» разом із присутніми торжествувало. Складалося враження, що присутніх на стадіоні нічого, крім Януковича, не цікавило. Ми говоримо про футбол, а яку ж позицію займала команда «Шахтаря» під час виборчих кампаній, коли було два кандидати в президенти — Ющенко і Янукович?

Порівнюю цю кампанію і згадую агітацію на Донбасі: усміхнений Янукович на всіх вулицях і вздовж усіх доріг, який обіцяв блага, і маса бруду проти Ющенка. Незважаючи на шалену антиющенківську агітацію, народ наш мудріший, у чому ми переконались. Ми, група офіцерів запасу у відставці, були спостерігачами в Кіровоградській області. Потрібно було бачити, з якою радістю нас зустрічало залякане владою Януковича населення області. Складалося враження, що люди боялися навіть дихати, не те що висловити свою позицію. Незважаючи на шантаж, підкуп, залякування з боку команди Януковича, перемогу на нашому окрузі (Олександрія), та й не тільки, отримав Віктор Ющенко. Зазнавши поразки на виборах, команда Януковича робила все для того, щоб скомпрометувати Президента Ющенка, а шахтарський край у цьому активно їм допомагав. 

Усі події, які відбувалися за президентства Януковича, було направлено проти патріотів України. Обікравши державу, Янукович зі своєю командою втік до сусідньої країни, залишивши мешканцям Донбасу війну. Зате Президент Ющенко, якого всі на Донбасі так боялись і не любили, надалі з нами, вболіває за Україну, за її народ. Це вже історія, і її усім нам, спортсменам, артистам, пересічним громадянам, слід знати і пам’ятати, що тільки любов до своєї країни, патріотизм, який зараз проявляють наші бійці на сході України, рятуючи в тому числі і стадіон «Шахтар», а не вороже ставлення один до одного, сприяють успіху. А про яку любов і дружбу з боку футболістів «Шахтаря» можна говорити, коли, як писала «Україна молода», по дорозі зі Львова до Києва «гірники» під проводом свого капітана спаплюжили динамівський гімн та ще й виклали це відео в інтернеті. А провокаційна заява перед зустріччю «Шахтар» — «Динамо» головного тренера «Шахтаря», що без перемоги над його командою чемпіонство «Динамо» буде неповноцінним!

Хочу порівняти перемогу в першості Англії маловідомої до цього часу команди «Лестер», яка стала чемпіоном, і спокійну реакцію головних тренерів знаменитих команд «Арсенал», «Манчестер Сіті» та інших на цю перемогу — ніяких образ. А далекий від футболу прем’єр-міністр Великобританії Девід Кемерон, як писала ваша газета, надав чітку і влучну оцінку перемозі «Лестера» і назвав її екстраординарною, але цілком заслуженою. То чому ж головний тренер «Шахтаря» вважає, що без перемоги над його командою «Динамо» буде неповноцінним чемпіоном? Цікава логіка.

Немає виправдання футболістам усіх команд, які поводять себе не по-спортивному. А головному тренерові збірної України варто нагадати, що немає незамінних футболістів, а є тільки незайняті. Останні ігри «Зорі», «Чорноморця», «Ворскли», «Дніпра» показали прекрасних виконавців. Тож поки що не все продається...