Битва за командирів

Це лише одна з чималої кількості «справ», які шиють чи не «білими нитками» добробатівцям різних мастей. Їх звинувачують у всіх смертних гріхах i «пресують» по повній, вимагаючи зізнатися у «протиправних» діях. Але не варто забувати, що йде війна! Саме війна, а не офіційне АТО. І якщо через фронтовi обставини хтось у когось узяв на тимчасове користування для військових потреб авто, чи хтось комусь дав лишнього копняка, то чи варто інкримінувати людині злочин i садити на роки в буцегарню? Але чому тоді різноманітну «братію», яка реально підтримувала сепаро-окупантську наволоч, якщо й затримують, то суди відпускають на другий-третій день тихо й спокійно, без ажіотажу?!

 

Щодо справи Лихоліта, то в певний момент судової «епопеї» пан прокурор «прозрів», заявивши, що не проти зміни запобіжного заходу. Свою думку він змінив «лише» після того, як дізнався про наявність в обвинуваченого нагород від Президента Петра Порошенка. Але в таку нібито «необізнаність» юриста мало віриться. Впевнений, що перелом у справі настав завдяки наполегливості побратимів комбата, які фактично ультимативно заявили, одразу дізнавшись про обрання запобіжного заходу «Баті» у вигляді тримання під вартою до 28 серпня, що не відступляться, й не дозволили силовикам вивести Лихоліта із зали суду — вимагаючи негайно відпустити командира на волю. Дивним було лише те, що перший комбат «Айдара» Сергій Мельничук (який у 2014 пішов у нардепи) їх не підтримав, ба більше, став на бік звинувачення. Хоча в «айдарівців» саме до нього назбиралося чимало запитань (на котрі рано чи пізно пану Сергію доведеться відповідати), пов’язаних із загибеллю багатьох бійців «Айдара» й не в одній бойовій операції, через злочинно-непрофесійні накази Мельничука. 

 

Нагадаємо, що ще зранку в суботу чимало ветеранів АТО з колишніх батальйонів «Донбас», «Азов» і «Київська Русь» перекрили Хрещатик, встановили посеред дороги військовий намет і збиралися протестувати довго, запасаючись бутербродами, водою та печивом. Російські журналісти вже ­встигли акцію підтримки «Баті» назвати «військовим повстанням».

 

 

Паралельно з установленням намету на Хрещатику 10 автомобілів улаштували автопробіг до будинку Петра Порошенка у Кончі-Заспі, щоб пришвидшити розгляд справи колишнього начальника штабу батальйону «Айдар» Валентина Лихоліта. У селі Козин маєток Порошенка посилено охороняла Нацгвардія у бронежилетах, ворота перекрили великим автобусом. Учасники акції, що тривала 30 хвилин, висловили обурення такою значною охороною, сказали кілька промов на підтримку справедливого судового розгляду у справі Лихоліта й поїхали від маєтку. 

До підозрюваного «Баті» також «завітали» дехто з нардепів i Генпрокурор України Юрій Луценко. Всі вони перебували у Печерському суді на Хрещатику. Засідання проводили в режимі відеоконференції між Апеляційним судом Києва та Печерським райсудом столиці.

 

То за що ж судять Лихоліта? Нагадаємо, що ввечері у п’ятницю, 1 липня, за постановою Печерського районного суду Києва, зарештували на два місяці колишнього начальника штабу батальйону «Айдар» Валентина Лихоліта та Ігоря Радченка. Їм інкримінують бандитизм, створення злочинної групи серед бійців «Айдара», викрадення людей із позбавленням їх волі тощо. Зокрема Лихоліту в сукупності загрожує до 15 років позбавлення волі. Але обвинувальних доказів у слідства, й це видно неозброєним оком, явно не вистачає!

 

Сам Лихоліт лише сміється з таких звинувачень. «Прокурори і суддя думають, що я зранку прокидаюся і думаю, в кого «мобільник» вкрасти. Вони навіть не уявляють, що таке воювати на Донбасі. Скільки ночей я не спав, відправляючи наших убитих хлопців додому. Я воював проти сепаратистів. І вважаю, що ті, хто були сепаратистами, а тоді стали українцями, дуже небезпечні, від них не знати, чого чекати. Всіх сепаратистів треба розстрілювати», — чекаючи на суд, вголос розмірковував Лихоліт. 

 

Не дивно, що заявниками й «потерпілими» у даній справі є екс-«регіонали»: мер Сiверськодонецька Валентин Казаков, його заступник та інші особи, які підтримували сепаратизм. І чи не варто прокуратурі зацікавитися саме цими «товаришами» та їхньою «діяльністю» в часи Януковича?

 

До речі, Валентин Казаков здавав бойовикам «ДНР» оргтехніку та кабінети в будівлі виконкому Сiверськодонецької міськради. Також необґрунтовано звинувачував українських військових в обстрілі міста. Свого часу він побував під арештом батальйону «Айдар» після звільнення міста, (і, вочевидь, зачаїв образу на добровольців), щоправда, згодом таки повернувся у своє крісло. Тепер Казаков із сепаратиста перекваліфікувався на патріота-українця, адже Сiверськодонецьк — тепер знову українське місто, а не під «ДНР».

Валентин Лихоліт із депутатами майже шість годин чекали на позачергове засідання Апеляційного суду. «Ніде не можуть знайти третього суддю», — пояснював Семен Семенченко. Тим часом біля суду чергувало майже 20 автобусів із поліцією та спецназом. Упродовж дня вони мирно несли службу, не перешкоджаючи активістам. Та вже ввечері не пропускали людей у зал суду. 

Пізніше з’ясувалося, що охорона активізувалася перед прибуттям до суду Генпрокурора Юрія Луценка. Ще кілька годин перед тим в ефірі телеканалу «112» Луценко заявив, що депутатам, які заблокували Печерський суд, краще зосередитися на законі про амністію. 

 

«Народні депутати, які творять піар навколо суду, повинні були зосередитися на законі про амністію, який я ініціював у ВР і провів у першому читанні. Цей закон передбачає амністію всіх бійців Збройних сил і добровольчих батальйонів, які у складних умовах повинні були організувати оборону країни. У другому читанні цей закон досі не прийнято. Я б переніс активність депутатів до стін Верховної Ради», — зазначив Луценко.

 

Однак уже ближче до вечора Генпрокурор, як і військовий прокурор, змінив думку, і сам приїхав «творити піар навколо суду»  над Лихолiтом. Надто великого розголосу набрала справа. Семенченко регулярно виходив із залу суду до активістів, і передавав «привіт» Юрію Луценку. Напевне, це теж вплинуло на думку Генпрокурора. 

 

Лихоліту та активістам Луценко пояснив ситуацію з позовом мера-сепаратиста Сiверськодонецька Казакова : «Якби бійці вчинили насильство по відношенню до дружини, дочки, дітей — мене б тут не було. Те, що ви у них забрали автомобіль, у цивільному житті розцінюється як грабіж, а у прифронтовій смузі і в цих обставинах — слідство повинно буде ще раз попрацювати над матеріалами. Я готовий пред’явити такі звинувачення бійцям паралельно з обвинуваченням цим керівникам місцевого самоврядування в сепаратизмі».

Валентин Лихоліт у суді розповідав Луценкові про несправедливість свого затримання і висловив позицію, що клопотання прокурорів про арешт на два місяці сфабриковано.

 

«Безхмарне» майбутнє?

 

Ще до звільнення «Баті» нардеп Ігор Мосійчук заявляв, що «якщо сьогодні все вирішиться добре — на цьому справа не завершиться. Адже близько 8 тисяч учасників АТО утримують за ґратами, і для їх звільнення прийнято рішення створити координаційний штаб».

 

І дійсно, навіть після звільнення комбата більше тисячі активістів, зустрівши його на виході з суду оплесками, не закінчили акції й залишалися під стінами Печерського суду на Хрещатику. Вони скандували: «Свободу всiм політв’язням!» 

 

Як повiдомив згодом депутат Андрій Лозовий, він забрав «Батю» із суду. «Пси-тушки Мельничука пом’яли машину й порізали колесо. В машині зі мною були «Батя», Валентин Лихоліт — iз дружиною, колега Ігор Мосійчук та його помічник. І, незважаючи на всі неприємності, це — маленька перемога. І це лише початок! Тому що в лапах режиму ще сотні добровольців з «Айдара», «Торнадо», «Донбаса», «Правого сектору» та інших формувань. І звільнити їх — справа честі для кожного добровольця!» — емоційно каже депутат.