«Доля» і свій шлях широкий: Юрій Скорупський підкорив Америку

Важливим кроком у кар’єрі молодого художника стали роки навчання. Він закінчив три спеціалізовані на мистецтві заклади: спершу Івано-Франківське училище художньої різьби по дереву, потім Московський народний університет образотворчого мистецтва. Згодом — уже в 1987 році, під час навчання у Львівському державному інституті прикладного митецтва, — Юрій Скорупський організовує своїх однодумців-студентів і навіть деяких учителів в арт-групу під назвою «Доля». І дійсно, доленосно складається шлях українських митців — у 1989 році вони беруть участь у проекті з обміну досвідом між студентами Університету Медісон-Вісконсин (США) та студентами Львівського державного інституту прикладного мистецтва. Під час відвідання Сполучених Штатів наші митці показали свої творчі здібності на багатьох виставках, мали нагоду особисто по­знайомитися з американським світом мистецтва та творчістю митців із діаспори. За активну діяльність під час міжнародного обміну досвідом Скорупський нагороджений грамотою «Дружба народів» фундації «Мідфест». 

 

Разом із кількома друзями та своєю дружиною, обдарованою мисткинею Ерікою, Юрій приймає рішення збудувати нове життя у Чикаго. Далі головним завданням молодих митців є адаптація в країні, що живе за іншими правилами та керується принципами жорсткої конкурентної боротьби — лише віра, власний ентузіазм і талант стають запорукою виживання в США. Юрій не тільки пише картини, а й готує публікації про своїх друзів iз «Долі», шукає можливості співпраці з музеями та галереями, приймає замовлення на станкові твори та монументальні розписи у церквах, побудованих діаспорою. З 1993 року він бере активну участь у групових та персональних виставках, також організує мистецькі аукціони в «Українському інституті модерного мистецтва» міста Чикаго. 

 

Важливо те, що Юрій постійно тримав міцний зв’язок із Батьківщиною — його імпресіоністичні краєвиди зберігаються в колекції Львівського художнього музею ім. Андрея Шептицького та у Рава-Руському музеї, у приватних українських колекціях та численних збірках в Естонії, Польщі, Чехії, Нiмеччинi, Канадi, Великобританії та США. Про доробок митця писали поважні видання: журнал Національної спілки художників України «Образотворче мистецтво», American Art Review Magazine, Southwest Art Magazine та інші. Світова спадщина та досвід інших майстрів значано вплинули на його особистий світогляд: за останні роки він зібрав власну колекцію картин сучасних художників i класиків світового та українського мистецтва.

Саме в живописі нам відкривається справжня натура митця — його романтичність і здатність до ідеалізації краси жінки та природи, романтичне сприй­няття всіх особливостей, миттєвостей швидкоплинного життя. Колористичний дар Юрія можна оцінити в серіях краєвидів, де митець щиро надихається красою західноукраїнського степу, карпатських лісів, а також американського озера Мічіган та узбережжя Флориди. Він із захопленням пише розкішні панорами із зображенням квітучих водяних лілій, що відзеркалюються у воді. Пензель майстра віртуозно та впевненно дописує форму ніжних квітів, що її спершу утворено за допомогою мастихіну. Кольорові імпровізації дарують глядачам свіжі й життєрадісні пейзажі: у пастельних тонах Юрій зображує пейзажі з Гудзоновою затокою, гори в Санта-Барбарi, експресивно змальовує скелі на узбережжі Каліфорнії.  

 

Проте, як це не дивно для чоловіка, найулюбленiшим, головним персонажем його картин завжди залишаються квіти: витонченні іриси та палаючі червоні маки, а інколи — навіть і зовсім прості «польові красуні». Характерно, що навіть в Америці, на такому далекому від нас континенті, він продовжує з натхненням писати суто українські мотиви: ранок на полі з пшеницею, ромашки на лісовій галявині, сумний i похмурий, майже повністю занесений снігом ліс зi старими ялинами в Карпатах. Художній дар Юрія Скорупського сформувався в Україні, розвивався в Америці, а найкращі зразки свого творчого доробку він демонстрував на численних виставках в обох країнах. 

 

Для багатьох українських художників його ім’я є символом не лише професійних досягнень, а й надзвичаної любові до своїх колег: ніхто навіть не згадує, як важко було йому самому в перші роки творчості, але коли наша країна поступово виходила з кризи за часи перебудови та в перші роки нашої Незалежності, Юрій щиро допомогав нашим митцям, які перебували в дуже скрутному фінансовому становищі: дарував фарби, пензлі, арт-альбоми, навіть продукти та лікарські засоби, щиро опікувався долею не тільки художників, а й їхніх близьких. Він допомагав й у творчому плані, організовуючи групові та персональні виставки для обдарованих живописцiв, графіків та скульпторів по музеях та галереях за кордоном, даруючи надію в ті часи, коли ніхто інший неспроможний був це зробити. І сьогодні, коли вже минув певний час, стає зрозумілим, яким насправді непростим був шлях Юрія: адже з юності він покладався тільки на себе, не маючи протекцій, грошей, родинних зв’язків — самотужки, своєю вірою, терпінням, працьовитістю та здатністю зрозуміти іншу людину він торував професійний шлях у майбутнє, став поважною і шанованою людиною, яка завжди готова підставити плече другові, або навіть і незнайомій людині, яка опинилася у скрутному становищі. 

 

Сьогодні його багаторічна діяльність має для українців велику цінність та викликає щиру повагу до його особистості. Юрій Скорупський є учасником Художньої коаліції міста Чикаго та почесним членом американської Спілки  художників-живописців, почесним членом Національної спілки художників України, його ім’я внесено до американської енциклопедії видатних професіоналів, а також у національний довідник Who is Who. Внесок пана Скорупського в духовну скарбницю також заслуговує на пошану, адже митець розписав українську греко-католицьку церкву Непорочного зачаття Св. Діви Марії (в Пейлос-Парку, США). У православній церкві Святої Трійці в Чикаго він допоміг оновити фрески у кіотах, створив сюжети «Христос у Гефсиманському саду» та «Воскресіння дочок Іоіра» та відтворив деякі дерев’яні різьблені предмети церковного начиння для богослужіння — Юрій отримав за свої професійні навички золоту медаль і почесне звання: «Майстер Золоті руки».