Стратегічні перспективи Brexit

Я не поділяю майже суцільно приречено-розчарованої реакції на результати референдуму Brexit, що відбувся минулого четверга у Великій Британії.

 

Голосування за вихід Великобританії з ЄС, безумовно, носить доленосний характер. Водночас, як і багато епохальних подій в історії, ця подія несе значний як негативний, так і позитивний потенціал для майбутнього, в даному разі і самої Великобританії, і Європи, і України. Багато буде залежати від інтерпретації, осмислення та використання наслідків цієї події як елітами, так і пересічними громадянами усієї Європи, зокрема і України.

 

Щодо негативних наслідків, то про них уже багато говорилося як перед референдумом, так і в «гарячих» коментарях за його результатами. Однак вважаю: при належному осмисленні глибинних причин демократичного волевиявлення британців щодо виходу з ЄС негативи будуть мати радше тактичний (короткостроковий) характер, а позитиви мають стратегічний вимір.

 

Зокрема, головним спіль­ним негативом для Європи та України є подальше ослаблення (зокрема, після кризи єврозони та провалу політики щодо мігрантів) нинішньої версії об’єднаної Європи у вигляді Європейського Союзу, що може остаточно перевести проблему російської агресії на сході Європи у питання другого плану. Чим, безумовно, спробує скористатися Росія як для повного скасування економічних санкцій ЄС проти себе, так і для посилення всебічного тиску на Україну, в тому числі військового, з метою домогтися стратегічних політичних поступок з боку ЄС та України.

Тому, як я вже наголошував, у короткостроковому плані єдиною адекватною відповіддю для ЄС для його самопорятунку було б розширення на схід. Передусім в Україну і Грузію. 

 

А тепер по-суті тих стратегічних перспектив, які може принести цей референдум, зокрема й для України. Я б виділив три основні блоки.

 

Почну з того, що цим референдумом пересічні громадяни однієї з національних держав, як грім серед ясного неба, нагадали європейським елітам та «техно­кратичній» бюрократії Брюс­селя про своє існування та про своє право самим вирішувати свою долю і долю своєї країни. Зверніть увагу, що головними гаслами британських прихильників виходу з ЄС були: «Ні» демократичному дефіциту» (тобто дедалі більшій втраті громадянами впливу на політику у своїх національних державах через централізацію влади та диктат бюрократії у ЄС) та «Повернемо собі назад нашу країну». 

 

Це відображає загальну тенденцію у багатьох країнах Європи та США (свідченням цього є й нинішня президентська кампанія) дедалі більшого роздратування середнього класу відірваністю глобалізованих еліт та бюрократії від інтересів та потреб своїх народів. Тобто відчуття громадянами «зради еліт» як бізнесових, так і політичних і технократичних, які, зi свого боку, не знаходять іншої відповіді своїм громадянам, як навішувати на їхню природну реакцію захисту своїх інтересів ярлик «популізму».

 

Той факт, що громадянський рух на захист демократії та національної ідентичності та незалежності у Великобританії очолила частина традиційної британської еліти — значна частина консерваторів, робить їй велику честь і свідчить про потужність демократичного коріння в країні, що є батьківщиною європейського парламентаризму. В певній мірі це пояснюється і давньою британською традицією успішної боротьби з авторитарними континентальними імперіями, зокрема Наполеона і Гітлера, які обидві прикривали свої експансіоністські дії позірними гаслами «об’єднання Європи» та «нового порядку».

 

Тож переконаний, що частина британської еліти дає приклад європейським елітам, зокрема й українській, щодо подолання прірви з народом та єднання зі своїми громадянами.

Наступний стратегічний висновок, який варто зробити, є більш українсько орієнтованим. Від часів кінця СРСР і до останнього Майдану українські демократи боролися за майбутнє України під гаслом «Повернемо Україну додому в Європу» (з московської Орди). Водночас життя вчить нас переходити від євроромантизму (початку 90-х) та єврооптимізму (2000-х) до єврореалізму та прагматизму, але ми жодним чином не повинні впасти у євроскептицизм.

 

Просто слід усвідомити, що повернення до Європи означає передусім відновлення нашого законного і гідного місця в європейській цивілізації, в якій безумовно залишається і Великобританія після свого виходу з ЄС. І наявність або відсутність членства в ЄС не визначає успішності на цьому шляху.

Більше того, радикальний вчинок британців щодо виходу з ЄС насправді привідчиняє двері для можливого альтернативного розвитку європейської цивілізації. І це третій стратегічний наслідок для нас.

 

Централізована євразійська імперія на базі російсько-комуністичної ментальності — СРСР — проіснувала близько 70 років. Нинішнє суперцентралізоване і забюрократизоване об’єднання Європи у вигляді ЄС, започатковане майже 70 років тому на базі порозуміння і домінування Франції (політичного) і Німеччини (економічного), так само, схоже, може не витримати викликів сучасності. 

 

Припускаю, що референдум у Великобританії — це перша ластівка процесу, який зрештою (в стратегічній перспективі) може призвести до фундаментальної реорганізації політичного і економічного простору Європи в напрямку більш гнучкого та оптимального об’єднання країн європейської цивілізації в новому проекті Європи як «сім’ї народів», вільних і водночас солідарних, об’єднаних не стільки елітами і бюро­кратією, скільки спільним розумінням громадянами і народами спільних цінностей, долі та майбутнього. Яка буде організаційна форма такого об’єднання Європи, визначить саме життя і її народи.

 

І без Великобританії та України на різних географічних кінцях Європи таке якісно нове, життєздатне об’єднання європейських народів неможливе. І в ньому Україна вже не буде «затурканим бідним родичем» на периферії.

 

Однак це вимагатиме нового покоління європейських лідерів — мудрих і водночас сміливих і рішучих, здатних давати адекватну відповідь на новітні виклики. Європа віками була попереду завдяки саме таким лідерам — від філософії і науки до політики і економіки. 

 

Вірю в те, що Європа ще не втратила свій історичний драйв і нові лідери вже на підході. Так само і в Україні.