Фіаско континентального масштабу

Звісно, за провальний результат, як це заведено в командних видах спорту, відповідальність доведеться нести головному тренеру. Хтось, розчищаючи дорогу для нового керманича «синьо-жовтих», уже готовий повісити на Михайла Фоменка всі провини, утім, як відзначав свого часу наставник, він є лише посередником між футболом та футболістами. А вони (його підопічні) на Євро-2016, якщо й не валяли дурня, то, точно, зіграли нижче своїх можливостей.

 

Артем Федецький так і сказав: «Ми не мали права так грати! Адже знаємо свої можливості, знаємо, як можна грати сильніше».

 

Навіть у поєдинку з поляками, який можна умовно назвати найкращим матчем «синьо-жовтих» на турнірі, склалося враження, що наші збірники недопрацювали. Начебто й старалися, шукали щастя біля чужих воріт. »По базових елементах  у мене зауважень немає. Тактика, техніка, дисципліна — все було на рівні», — відзначив Фоменко. Але результату як не було, так і не з’явилося. 

 

«Чекав перемоги. Єдині, хто сьогодні виклався на всі 100 — це вболівальники», — у своєму «Фейсбуці» написав Президент України Петро Порошенко, який на трибунах «Велодрому» спостерігав за матчем збірної проти Польщі. За великим рахунком, історія української збірної на Євро залишилася нерозкритою. Футбольна Україна так і не зрозуміла, за чим їздила до Франції збірна України. «Нас усі хвалили, коли ми подолали кваліфікаційний «плей-оф» і пробилися на Євро. Але тепер на нас спустили всіх собак», — обурювався критиці, що вилилася на збірну, її лідер Євген Коноплянка. А чи могло бути інакше? Відбір на ЧЄ-2016 українські збірники пройшли мотивованою та згуртованою командою, тоді як у Франції підопічні Фоменка постали розбалансованим та недієздатним колективом.

 

«Іще коли ми грали (у березні) товариські матчі з Кіпром і Уельсом, було видно, що щось відбувається. Наприкінці чемпіонату сталися відомі конфліктні ситуації, що не додало нам колективізму. Що б ми не робили, яких би дій не вживали, але за такий короткий час це виправити не вдалося», — головний тренер «синьо-жовтих» визнав, що однією з причин французького фіаско став не найкращий мікроклімат у збірній.

І дарма, що перед початком підготовки до Євро ключові виконавці збірної «гірник» Тарас Степаненко та динамівець Андрій Ярмоленко, котрі побилися під час українського «класико», публічно оголосили про примирення. Повернути все на попередні позиції, «як було раніше», тренерському штабові, як видно, не вдалося.

 

Не допоміг у залагодженні гучного конфлікту між представниками вітчизняних грандів і авторитет Андрія Шевченка, котрого на початку поточного року «в екстреному порядку» було зроблено помічником Михайла Фоменка. Зрештою, бажання досягти якогось спортивного результату на головному футбольному форумі Старого світу наші хлопці не продемонстрували.

 

На відміну від решти вітчизняних спортсменів, стипендії та зарплати яких напряму залежать від результату їхніх виступів на континентальних та планетарних форумах, українські футболісти можуть дозволити собі стати найгіршою збірною Євро.

 

Після поєдинку з поляками, в якому очільник «синьо-жовтих» дав можливість вперше зіграти на турнірі Кучеру, Бутку та Ротаню, останній, на правах капітана, журився, що збірній знову не вдалося продемонструвати своє справжнє обличчя.

 

Щоправда, яке воно — їхнє істинне обличчя, — досі так ніхто й не зрозумів. В Україні наші провідні збірники ходять, високо задерши ніс. А от в Європі вони — автори футбольних антирекордів. Завдяки майстровитим легіонерам тут, на Батьківщині, українські виконавці «Шахтаря» та «Динамо» змогли наро­стити «прошарок зірковості». Натомість французький чемпіонат Європи розставив усе по своїх місцях, умить здувши з них ілюзорний наліт. 

 

«У Франції гравці та тренерський штаб здобув неоціненний досвід, який повинен допомогти зупинити падіння українського чемпіонату», — наголосив Михайло Фоменко.

 

Думається, найбільше, чого б хотілося українським шанувальникам футболу, побачити у виконанні вітчизняних команд відкритий атакувальний футбол. Аби всією командою захищати власні володіння, багато футбольного таланту не потрібно. Інша справа — створювати й забивати, даруючи таким чином уболівальникам яскраве футбольне видовище.

 

Навчаться наші футболісти грати для глядачів, тоді навряд чи їм доведеться червоніти за свої скромні атакувальні здібності на чемпіонатах Європи. Зможе тоді широко варіювати складом і тактикою й очільник нашої збірної. Поки ж українським «головнокомандувачам» доводиться робити ставку на захисну модель гри, адже оборонятись, нападаючи, наші футболісти поки що не готові. Три матчі за участі наших футболістів на Євро-2016 чітко показали, що в атаку вони йдуть з острахом, бояться проявляти ініціативу й лякаються порожніх воріт суперника.  

 

До речі, першим і останнім українцем, якому вдалося відзначитися у фінальній частині Євро, є Андрій Шевченко. У 2012 році, в стартовому матчі дебютного для збірної України чемпіонату Європи нинішній тренер «синьо-жовтих» двічі «розписався» у воротах шведів. 

 

Тим часом учора на ЧЄ-2016 визначилися всі учасники 1/8 фіналу. Однією з найцікавіших дуелей першого раунду «плей-оф» стане протистояння збірних Італії та Іспанії. Ранній зустрічі фаворитів турніру, які на минулому ЧЄ змагалися у фіналі, посприяла поразка чинних чемпіонів континенту хорватам. Вона не дозволила «Червоній фурії» виграти свою «пульку». Примітно, що до числа учасників «матчів на виліт» з третього місця в групі, маючи при цьому в своєму активі лише три очки, потрапила й збірна Північної Ірландії, якій наші збірники програли доленосний поєдинок за «місце під сонцем». 

 

З НАРОДНОї  ТВОРЧОСТІ