Навіть отримувати прибуток... заборонили
«На сьогоднішній день у Дніпропетровській області відбувається систематична атака на одне з ключових підприємств ракетно-космічної галузі й оборонної сфери України — Павлоградський хімічний завод. За допомогою структур і чиновників, підконтрольних олігархам, руками Національного космічного агентства менеджмент підприємства намагаються визнати неефективним для його подальшого зміщення, а сам завод — приватизувати», — про це заявляє на повен голос генеральний директор підприємства Леонід Шиман. На його переконання, це робиться з метою отримання контролю над фінансовими потоками підприємства шляхом «посадки» на кредитну залежність від одного з найбільших українських банків.
При цьому Леонід Шиман прозоро натякає на структури, пов’язані з олігархами з Івано-Франківської та Дніпропетровської областей, хоч конкретні прізвища і не називає. Гендиректор заявляє про надуманий борг перед одним із комерційних банків, з приводу якого вони судяться вже протягом 15 років.
За сценарієм наїзду, планується прибрати з Павлоградського хімзаводу дві ключові фігури, на місце яких Національним космічним агентством будуть призначені контрольовані люди, які отримають контроль над фінансовими потоками підприємства. І таким чином завод буде змушений визнати неіснуючий борг, узяти величезний кредит у банку і на цій кредитній «голці» міцно засісти.
Отож Леонід Шиман заявляє про інформаційну атаку, у ході якої їх у чому тільки не намагаються звинувачувати. І в 1,3 мільйона детонаторів, завезених в Україну контрабандним шляхом, і в постачанні вибухівки неіснуючим фірмам-посередникам, і ще в бозна-чому.
«Більше того, Національне космічне агентство видає наказ № 30, яким забороняє Павлоградському хімічному заводу отримувати прибуток із комерційних контрактів, які ми на сьогодні маємо. Це фактично інструмент тиску на підприємство, щоб його можна було «покласти», щоб воно з прибуткового перейшло до розряду збиткового, і на цій підставі надалі прийняти рішення про неефективний менеджмент, змістити керівників, поставити на фінансові потоки своїх людей і знецінені активи приватизувати», — переконаний Леонід Шиман.
На заводі від таких серйозних звинувачень намагаються відбиватися всіма можливими шляхами. Щодо тих же детонаторів іще у 2006 році порушувалася кримінальна справа, яку закрили у 2009-му, а тепер намагаються «реанімувати».
Те ж саме і з вибухівкою, яку завод не постачав узагалі, а виконував буро-вибухові роботи на нерудних кар’єрах залізничного підприємства, отримавши перемогу на відкритому тендері.
«Чому так повернуто справу? Тому що наші конкуренти, а саме компанії «Інтервибухпром», «Західвибухпром», які належать громадянину України Носову, раніше домовлялися про перевагу на тендерах. Зараз, коли на Укрзалізницю прийшли нові керівники, провели нові тендери, де наші ціни були на 20-30% нижчими, аніж у конкурентів. Зрозуміло, це їх дратує, тому що вони втрачають ринки», — заявляє Леонід Шиман.
А візитною карткою Павлоградського хімзаводу останнім часом стали його справді наполеонівські наміри налагодити виробництво високоточної зброї. Це питання на сьогодні є особливо нагальним. Коли передові країни світу воюють за допомогою зброї, якою керують за тисячі кілометрів, наші солдати мусять гинути з автоматами і гвинтівками безпосередньо на передовій.
«Ніяка анексія Криму не була б можливою»
І саме Павлоградський хімзавод на сьогодні є одним із підприємств, де займаються розробкою високоточних озброєнь. Більше того, разом із дніпропетровським конструкторським бюро «Південне» тут за власні кошти почали проектувати оперативно-тактичний комплекс. І коли вже вийшли на фінішну пряму, надзвичайно важливі для нашої держави роботи фактично зупинилися. Леонід Шиман знову ж у цьому насамперед звинувачує керівництво Національного космічного агентства України і зазначає, що якби ми подібний комплекс створили у 2007-2009 роках, як планувалося раніше, то і ніяка анексія Криму не була б можливою.
На Павлоградському хімзаводі заговорили і про перспективу створення комплексу стратегічного, який не несе ядерної загрози, але матиме дальність до 10 тисяч кілометрів. І якщо з ворожої до нас Росії полетить «продукт», який руйнує все, а від неї чекати можна всього, то з нашого боку полетить іще страшніший.
«Не дай Бог, щоб довелося це робити, але ми повинні змусити превентивно себе поважати», — заявив тоді Леонід Шиман.
Однак у відповідь зі столиці стала звучати ідея перенесення заводу з виробництва точної і високоточної зброї до Івано-Франківської області... через його наближеність до передової. На Павлоградському хімзаводі від такої перспективи буквально схопилися за голови. Адже для будівництва такого заводу на голому місці знадобиться щонайменше 10 років, до 2,5 мільярда доларів США і близько тисячі фахівців, що мають 7—10-річний досвід роботи в галузі.
Переймаються на хімзаводі і ще низкою амбітних проектів. Як-от розробка системи залпового вогню «Град». Наявна сьогодні в українській армії стріляє на 20 км. Павлоградський хімзавод разом із дніпропетровськом конструкторським бюро «Південне» за власні кошти вирішили створити таку систему свою, здатну долати удвічі більшу відстань.
Також спільно з КБ павлоградці втілюють у життя ідею запуску цивільних космічних апаратів із мікросупутниками масою до півтори тонни з повітряного старту. Тобто не знадобляться космодроми і ступені ракет не падатимуть... Якщо 12—16 таких супутників запустити, то вони здатні накрити всю територію Землі, що дозволить бачити все, що відбувається внизу, до номерних знаків на автомобілях.
Але для цього на Павлоградському хімзаводі спершу мусять довести, що менеджмент у них ефективний.
Завжди категоричний у своїх висловлюваннях Леонід Шиман навіть в інтерв’ю одному з інтернет-сайтів із нагоди Дня космонавтики не проминув нагоди кинути такого собі камінця в город нового очільника Державного космічного агентства України, який пропрацював на новій для себе посаді всього вісім місяців: «Пам’ятаєте, як вісім місяців тому він піарився й урочисто розповідав, як домовився з «Боїнгом» і «Південмаш» буде завантажений роботою під зав’язку — виготовлятиме двигуни для ракетоносіїв «Боїнга»? Як ми бачимо, підприємство перейшло на екстремальний режим роботи — з чотириденки на одноденку. Як і багато інших підприємств космічної галузі», — наголосив тоді Леонід Шиман.
Отож справді доводиться згадувати про косу, яка найшла на камінь. Тим паче особливо прикро це констатувати щодо сфери, від якої залежить обороноздатність і військова могутність нашої держави.
При цьому Павлоградський хімзавод на Дніпропетровщині став уже не першим підприємством, де ця коса на камінь найшла у взаєминах із Національним космічним агентством України. Як уже писала наша газета, спершу така доля спіткала доволі успішно працююче конструкторське бюро «Південне». У січні цього року Національне космічне агентство України в односторонньому порядку змінило його статут, ліквідувавши посаду генерального конструктора-генерального директора, якої таким чином позбувся Олександр Дегтярьов, що пропрацював на ній із 2010 року. Також НКАУ поспіхом прийняло рішення про можливість без погодження з трудовим колективом КБ продавати його соціальні об’єкти — бази відпочинку, профілакторії, дитячі табори тощо.
Тоді у Дніпропетровську на повний голос заговорили про прагнення влади сісти на фінансові потоки прибуткового підприємства ракетно-космічної галузі, тобто таку ж схему, про яку нині заявляють і на Павлоградському хімічному заводі.
Щоправда, довкола КБ «Південне» на сьогодні пристрасті дещо вгамувалися, адже рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Олександра Дегтярьова на своїй посаді вже поновлено. А довкола Павлоградського хімзаводу вони ще тільки розгоряються. Пристрасті, які, без перебільшення, мають загальнодержавне значення...
ДОВІДКА «УМ»
Державне підприємство «Науково-виробниче об’єднання «Павлоградський хімічний завод» — єдина в Україні вертикально інтегрована державна компанія з виготовлення вибухових речовин, засобів ініціювання та проведення буро-вибухових робіт. Засноване у 1929 році як підприємство з виготовлення вибухових речовин та боєприпасів. Серійний випуск продукції розпочався у 1932 році. Під час Другої світової війни завод був евакуйований, а в 1943 році — відбудований у Павлограді. У 1945 році освоєно технологію утилізації боєприпасів вітчизняного та німецького виробництва, у 1961 р. створено виробництво сумішного твердого ракетного палива.
Уже у 80-х роках підприємство стало одним із найбільших виробників промислових вибухових матеріалів і випускало понад 100 тисяч тонн за рік промислових вибухових речовин, виготовляло і споряджувало сумішним твердим ракетним паливом двигуни ракет усіх класів, від «Стріли» до стратегічних ракетних комплексів, володіло єдиним в СРСР автоматизованим виробництвом для спорядження авіаційних бомб великого калібру, бойових частин ракет, торпед та мін, виробляло товари народного споживання в широкому асортименті. Поступово завод сконцентрував свою діяльність на роботі з вибуховими матеріалами та утилізації боєприпасів і ракет.
