Версію, ніби різке підвищення ціни на гречану крупу — картельна змова її постачальників, Антимонопольний комітет поки що не підтверджує. Тим часом компетентні фахівці стверджують, що об’єктивні підстави для подорожчання гречки є. Передусім — скорочення її виробництва у минулому році.
У 2015 році ми зібрали на 24 відсотки гречки менше, ніж попереднього року, і було очевидним, що до кінця сезону, а точніше до нового врожаю, який ми збиратимемо у серпні-вересні, нам цих обсягів не вистачить, — розмірковує керівник експертної групи Українського клубу аграрного бізнесу Ігор Остапчук. — Скорочення посівних площ гречки і її виробництва відбувається протягом останніх років. Приміром, десять років тому збиральні площі гречки в Україні були на рівні 300-400 тис. га. Зараз — близько 130 тис. га».
Один iз керівників агропідприємства на Полтавщині, де ця культура вважається традиційною, свою відмову від використання її в сівозміні пояснив просто: «Відповідь на запитання «сіяти чи не сіяти?» диктує ринок. Гречка — комерційно невигідна, «балувана» культура. Мені сьогодні вигідніше зібрати тридцятицентнерний урожай пшениці на гектарі, ніж десяти- чи дванадцятицентнерний урожай гречки. Можливо, для деяких фермерів iз сертифікованим екологічним виробництвом і власною переробкою це може бути прийнятно. А якщо продавати на ринку просто вирощеним урожаєм — самі збитки. Бо навіть iз тих 50 гривень за кілограм той, хто гречку вирощує і продає зерном, отримає, в кращому випадку, 12 гривень. Бо половину одразу списують у відсів, а ще у нас «накрутять» купу витрат на переробку, транспортування, продаж. Сам по собі ринок гречки дуже непевний. Закуповують її маленькими партіями і сьогодні попит є — завтра нема. Тому жодне велике господарство не візьметься сьогодні культивувати у промислових масштабах. Хоч раніше, пам’ятаю, навіть галузева Асоціація гречки в Україні була...»
Гречка справді орієнтована винятково на внутрішній ринок, бо культура споживання цієї крупи склалася переважно в країнах СНД. Пшениця ж, кукурудза, соя, соняшник — експортно орієнтовані культури, які мають попит на глобальному ринку, де ціна встановлюється відповідно до попиту і пропозиції у світі і можна прогнозувати прибутки. Тому для виробників вони надійніші.
«Протягом останніх років в Україні відбувалась девальвація гривні, а близько 50-70% виробничих витрат становлять товари, що дуже залежні від курсу валют (добрива, пальне, засоби захисту рослин), — пояснює ринкову ситуацію Ігор Остапчук. — Але ж виробники не можуть різко підвищити ціни втричі, бо споживачі не зможуть купувати товар. На світовому ринку ціни встановлюються в іноземній валюті (доларах, євро), і у випадку девальвації виробник має більшу впевненість щодо покриття своїх витрат. Протягом минулих років скорочення посівів «вирівнювалося» збільшенням урожайності (10 років тому вона була на рівні 0,7 т/га, а останніми роками 1-1,2 т/га) та скороченням внутрішнього споживання (190-200 тис. тонн у 2004—2006 роках проти 130—150 тис. тонн зараз). Але такі можливості не безкінечні».
У 2011 році ціни на гречку в магазинах сягнули 25-30 грн./кг також через суттєве скорочення виробництва — на 30 відсотків. Виходів у такій ситуації є два: імпорт гречки або підвищення внутрішніх цін. За 2015-2016 маркетинговий рік в Україну завезуть максимум до 10 тис. тонн гречки. Обсяг імпорту за липень 2015 — травень 2016 року становив 6,5 тис. тонн. Навіть попри війну з Росією переважна більшість крупи (90-95%) надійшла саме звідти. Однак імпорт становитиме лише 8-10% від загального продовольчого споживання, тож значно на ситуацію не вплине. Завозити дешеву гречку немає звідки. У Китаї вона виробляється в основному на корм худобі і нам не підійшла. Та й немає жодного економічного сенсу закуповувати гречку в Китаї по 0,6-1 дол./кг, заплатити за доставку, 20% мита, 20% ПДВ, понести витрати на доробку, фасування і в результаті вийти на рівень нинішніх внутрішніх цін. А в Україні ця крупа чи не найдешевша, особливо порівнюючи з Європейським Союзом чи Сполученими Штатами. Там це нішевий продукт, переважна частина якого також споживається вихідцями з СНД.
Перспектива цін на гречку, за словами експерта УКАБ Ігора Остапчука, не виглядає оптимістичною до кінця сезону. Підвищуючи ціни, учасники ринку не дають можливості утворитися дефіциту, оскільки це стимулює зменшення споживання. З іншого боку, подальше зростання цін на внутрішньому ринку може зумовити активізацію імпортерів. І тоді активніше надходження імпортної продукції стримає рівень цін. Якщо провести аналогію з 2011 роком, то за схожої ситуації за кілограм просили 25-30 гривень — це 3,12-3,75 дол. Імпортна продукція, що зайшла на ринок, обвалила ціни до 2-2,5 дол. Наразі ціни на гречку коливаються в межах 1,4-2 долари. Тобто потенціал для росту ще є. І якщо споживачі створюють достатній попит навіть в умовах зростання ціни — це сигнал ринку, що ціну можна піднiмати далі. «В Києві хоча і є гречка по 50 грн., але так само є і по 35-40 грн., тобто розбіжність цін досить велика, — звертає увагу Ігор Остапчук. — Однак у серпні-вересні, коли почнуть збирати врожай цього року, ціни повинні знизитися».
