А що там у «Квадраті»?

Вам досі не дає спокою таємниця, яку вклав у свій знаменитий «Чорний квадрат» Казимир Малевич? Мандрівник і фотограф-художник Іван Кугно ніби замкнув кут цієї геометричної фігури, відкривши днями у приміщенні Канівського музею народного декоративного мистецтва четверту за ліком персональну виставку робіт «Українсько-грузинський ранок» із девізом: «Робімо світ кращим. Я і Ти».

До слова, саме Іванова своєрідна інтерпретація «Чорного квадрата» є в доброму сенсі цвяхом не такої вже великої за кількістю творів, але насиченої справжніми знахідками виставки. Утім «Квадрат» українського митця впав йому не зі стелі — фотограф вихопив його, кинувши погляд на ледь осяяний ліхтарем вигин-поворот рідної канівської вулиці, яка тягнеться угору берегом такого ж рідного Дунайця… І хай це суто його «Квадрат», але він не абстракція якась, що над нею треба сушити голову, а цілком реальна річ, яка вабить, запрошує у свій чарівний, фантастичний світ…
 

— У подібному стилі виконано й такі роботи, як «Бакен», «Осінні яблука», «Фасад», — зазначила присутня на відкритті виставки художниця Любов Міненко. — Це, безумовно, щось нове у творчості Івана Кугна. Чи побажання нас, друзів, чи події в Україні останніх років, чи порівняно недавня поїздка до Грузії, а може, все разом спонукало й появу справжніх портретів. Тобто на художніх фотографіях з’явилися люди. Не «доповненнями до пейзажів», а яскравими самодостатніми образами. Це «Різо і Зейнаб» із грузинської серії, «Захисники Щастя» тощо. Мені як маляру як ніколи схотілося щось позичити в Івана щодо композиційних рішень, кольорових поєднань і контрастів…
 

До знахідок-перлин проситься «Білизна» — куточок сучасного Батумі — звичайний начебто будинок, вікна і балкони якого майже не видно за мотузками, завішеними мальовничими простирадлами, сорочками, сукнями… Вигадати таке — не вигадаєш, а життя, невгамовна жага мандрівок, вражень, спілкувань підкидають отакі сюжети. «Зелені мандарини», «Інтер’єр храму Святої Діви Марії в Гелаті, поблизу Кутаїсі» — список можна продовжити.

Майстер художньої фотографії поїздив дорогами братньої країни не даремно. Дехто, як, наприклад, автор цих рядків, стоячи біля світлин, згадав дні армійської служби у Грузії, а дехто, вперше відкривши для себе «Сільмаг — культурний центр» чи «Батумський пляж з одиноким відвідувачем», захотів і собі побувати у цих краях... 
 

Ще одна новація четвертої виставки Івана Кугна — дотепні поетичні підписи до робіт. Є серед них у стилі японських хоку, сповнені філософії, а є не позбавлені іронії чотиривірші... Усе залежить від теми і мети, яку ставить перед собою автор.
 

Начальник департаменту культури Канева Галина Заболотна, однокласники, друзі й сусіди Івана Кугна відзначали його відданість рідному краю, патріотизм місцевий, що органічно поєднується з патріотизмом національним, українським. «Дніпро у ранковій димці» — канівці з приємним здивуванням впізнають знайомі з дитинства обриси берегів і круч, та хіба не близький цей пейзаж будь-якому українцеві — «від Сяну до Дону»?

До речі, частину експозицій попередніх виставок Іван Кугно подарував музеєві — вони прикрашають стіни обабіч сходів. Переважно це краєвиди Канівщини, інших куточків Черкащини і Київщини.
 

У своєму заключному слові на відкритті митець завважив, що його місцевий патріотизм — не самоціль. Якщо його роботи комусь цікаві, якщо становлять вони художню цінність (а ніхто з присутніх цей факт під сумнів не взяв), то ласкаво просимо до Канева! Іван Кугно подякував також колективові видавничого дому «Еко-інформ» (директор — Валентина Максименко), громадському діячеві Павлу Філю та іншим особам і організаціям, які всіляко підтримували і підтримують його діяльність.

Виставка у Каневі триватиме місяць.