Коли стало відомо, що Мірча Луческу залишає «Шахтар», головний футбольний критик країни Віктор Леоненко сказав: «Тепер чемпіонат України стане зовсім нудним». Завдяки своєму тренерському хисту, помноженому на ігровий талант бразильських підопічних, румунський спеціаліст змусив «гірників» грати в яскравий та видовищний футбол. Водночас у національної збірної, як і у решти вітчизняних клубів, можливості із залучення до свого складу «чарівників м’яча», які б могли урізноманітнити та зробити цікавою власну гру, мінімальні. Кілька років тому у ФФУ навіть проробляли питання з натуралізації бразильського півзахисника Тайсона, втім далі розмов справа не пішла.
Тим часом очільник нашої національної збірної Михайло Фоменко, вирішуючи поставлені перед ним завдання, акцентовано робив ставку на командну гру та максимальну самовіддачу підопічних. Не секрет, що подібна стратегія вимагає від футболістів демонстрації своїх найкращих морально-вольових якостей, але робити з себе кожного разу «вичавлений лимон» здатен не кожен виконавець. Цікаво, що «жертовна» модель гри «синьо-жовтих» виявлялася більш продуктивною в поєдинках з європейськими грандами, натомість у двобоях iз приблизно рівними за класом опонентами українським збірникам доводилося більше «страждати», ніж грати. Зіштовхуючись iз масованим захистом суперника, наші футболісти опинялися перед складним ребусом, з розгадкою якого часом виникали серйозні труднощі.
Яскравим підтвердженням неспроможності старої ігрової схеми «синьо-жовтих» стали два березневі товариські матчі з командами Кіпру та Уельсу, в яких підопічні Фоменка хоч і здобули мінімальні перемоги, проте змістовної гри абсолютно не продемонстрували.
Грати в три «опорника» з Іспанією чи, пак, iз Німеччиною, можливо, й варто, а от суперникам, які не звикли діяти першим номером, Михайло Фоменко має пропонувати щось абсолютно інше. Тим паче, коли в твоєму розпорядженні є Євген Коноплянка та Андрій Ярмоленком. До останнього часу свій атакувальний потенціал зіркові українці могли продемонструвати хіба що в матчах проти відвертих аутсайдерів континентального футболу. Натомість суперник класом вище доволі легко блокував наших «вінгерів» на їхніх улюблених флангах, перетворюючи їх на «самотніх пасажирів на різних берегах переправи».
У своїх останніх «товарняках» перед Євро-2016 — проти збірних Румунії та Албанії — тренерський штаб «синьо-жовтих» випробовував дві тактичні схеми. У перших таймах цих поєдинків Михайло Фоменко використовував стару модель гри — з трьома опорними півзахисниками. А після перерви українська команда починала вже грати в доволі незвичний для себе атакувальний футбол. Щоб кардинально змінити ситуацію на полі, очільнику «синьо-жовтих» достатньо було включити в гру футболіста з креативним мисленням. У матчі з румунами таким мозковим центром у складі українців став 19-річний півзахисник російської «Уфи» Олександр Зінченко, а у протистоянні з албанцями розворушити партнерів на «великі атакувальні подвиги» зміг 20-річний «гірник» Віктор Коваленко.
Поява в національній збірній напередодні старту Євро-2016 плеймейкерів не може не тішити, от тільки часу, аби молоді футболісти вписалися в давно зіграний колектив, не так уже й багато. В останніх двох матчах чітко було видно, що перехід на видовищну модель гри викликає в роботі оборонної ланки «синьо-жовтих» збій. Але Михайло Фоменко обіцяє провести змістовну роботу над помилками. «У хлопців є бажання досягти результату — це важливо. Однак потрібно не просто виходити на поле, а чітко дотримуватися принципів побудови гри, які ми обговорюємо на тактичних заняттях», — каже очільник української збірної, наголошуючи, що поява нових облич у національній збірній суттєво підвищила конкуренцію за місце в «основі».
ТАБЛО
Товариський матч. Україна — Албанія — 3:1 (Степаненко 8; Ярмоленко 49; Коноплянка 87 — Садіку, 12; У: П’ятов, Ракицький, Гармаш (Бутко, 46), Хачеріді, Федецький, Сидорчук (Ротань 66), Шевчук (Коваленко, 46), Коноплянка, Зозуля (Селезньов, 62), Ярмоленко (Зінченко, 77), Степаненко (Тимощук, 90)).
