Любити ворогів?
Любити ворогів? До серця — всіх?
Смертельних — теж? Загарбників країни?
Як їхня церква вчить — любити їх?..
Женімо їх в три шиї з України!
Хай любить пекло їх або тюрма,
Чи влада та, що ворогів наслала,
А в серці в мене місця їм нема,
Людей найкращих більше б зогрівало...
Бог бережених береже, дід дяк
Учив. Вчив не загарбників любити,
А батька вимолить живим з атак,
Щоб міг і нас він, і Берлін звільнити...
Яких же ворогів любить? Своїх,
Своїх, як Богом сказано в Завіті.
Якщо б хто зло в собі хоч переміг —
І то б на зло поменшало б у світі.
За ворогів своїх, кажу берись,
Щоб спільну борозну знайти для плуга.
На знану доброту в них обіпрись,
Щоб обертати ворога на друга...
І з ворогом країни миру слід
Нам досягти, й за це молю я Бога.
Хоч спасу Божого я жду від бід,
Виборювати мушу Перемогу!