Не так давно довелося проїхатися північними районами Рівненщини. Тими, де бурштин... Скажу чесно, видовище грандіозне і практично незабутнє!
Ось що знає про сучасну бурштинову лихоманку пересічний українець? Що риє землю там «і стар, і млад», а ще — «прикордонники затримали чергову рекордну партію нелегального бурштину». На місці ж усе значно цікавіше! Тут можна побачити, як в одному з найбідніших українських регіонів з’являється прошарок ну дуже багатих людей! На тлі саморуйнації цього регіону.
Прості друзі-односельчани тепер діляться на дві великі підгрупи: хто копає і хто не копає. За визначенням перших, це поділ на розумних і дурних. За твердженням других — на тих, хто вліз, і хто не хоче бруднитися... Перші вважають, що не по-пацанськи зібратися ввечері в кафе і не мати на кишені хоча би трьох тисяч доларів. Інші заробляють півтори-дві тисячі гривень у місяць. І якщо влада не зуміла ввести туди Нацгвардію, то варто послати хоча би свого Джека Лондона — на цю нову українську Аляску!
...На подвір’ї сільської школи «Лексуси» і «Рейнджровери». Це приїхали на заняття одинадцятикласники. Успішні — це фізично сильні хлопці, які можуть працювати з лопатою і помпою.
— От скільки ти заробляєш у своєму Києві як журналіст? Ну тисяч 50 гривень максимум, правда?
— Це дуже хороша зарплата для журналіста, — ковтнувши слину, політкоректно відповів я.
— Во! А хлопцям це платять за тиждень роботи!
Власники обладнання для гідровимивання — найбільш шановані люди. Недавній випадок. На перехресті — невелика ДТП. Зіткнулися сам заступник начальника районного СБУ і місцевий дядько. «Ти знаєш, хто я?!» — пішов в атаку силовик. «Та шо мені твоє есбеу?!! Та у мене три помпи працює!» — другий одразу ж переміг у цій словесній перепалці.
Утім і його життя непросте. І головна загроза — старателів намагаються кришувати. «Приїхали до нас п’ять джипів iз бандюками. Вийшли з автоматами. А назустріч кілька сіл із родичами і сусідами. Тисячі півтори людей. Із лопатами в руках. Хтось у натовпі як крикне на весь голос: «Слава Україні!». Усі півтори тисячі: «Героям Слава!» — і лопата до лопати, джух-джух-джух. І на них, повільно так, iз лопатами... Ті по джипах — і додому», — розповідає місцевий мешканець Олександр. Із тих, хто не копає.
Але це не означає, що бандити не з’являться завтра. Але вже локально. «До одного приїхали вночі. Двері виламали, підняли його з ліжка — били по голові гумовим молотком. Забрали машину і з хати 35 тисяч доларів. Але казав, що грошей, на щастя, не знайшли», — розказують у магазині.
— А міліція що? — запитую. — Чи то як поліція...
— А шо міліція? Тоже хоче кришувати!
— А Нацгвардія? Були ж тут, здається? — уточнюю далі.
— Та були... Пару днів так постояли, а потім взяли лопати — і собі почали копати.
В Україні існує лише одне підприємство, яке видобуває бурштин офіційно. Кілька тонн у рік. Його нелегальні конкуренти — за деякими оцінками, кілька тисяч тонн. Викопували поліщуки свій жовтий камінь споконвіку, але останнім часом, коли світова ціна на нього зросла, а доходи українців суттєво впали, Олевський, Володимирецький райони перетворилися на Клондайк. Кілограм бурштину фракціями від 20 грамів продають у Польщу за 4 тис. доларів. Ті — у Китай за 7 тис. Отак повз державну кишеню проходять мільярди доларів. Але народ, той, який не постраждав від гумового молотка по голові, — дуже навіть задоволений.
— Нарешті ми відчули, як шуршать оці комірці в американських президентів — на банкнотах-сотках! — каже веселий чоловік напідпитку в придорожньому кафе. Ще п’ять років тому поліщуки розпалювали бурштином печі: застигла деревна смола горить дуже добре.
— Це красиве життя таке тимчасове, — парирує Олександр. — А ті молоді, що раптом стали з грішми — іноді такі дурні! Купив один БМВ Х5. Із салону. 60 тис. доларів віддав. Ввечері обмивав. Друзі, дівчина його з училища. Неповнолітня. Після ресторану навіть не пам’ятає, що було... Але вранці дівчина написала заяву. Шили 152-гу, зґвалтування, причому групове. До кінця дня пацан продав свою «беху» — за 8 тисяч доларів. Грошей треба було терміново! І знаєш: усі задоволені! І дівчина, і її мама, і той, що купив так дешево машину. І навіть той, що продав — бо відірвалися на повну... А той, що купив «беху» так дешево, вже передок устиг розбити. Буде продавати... Гроші йдуть поміж пальці...
У когось це тисячі, у державному масштабі, кажуть, — мільярди. Профукуємо весело, феєрично, з усмішкою і хорошим настроєм. На заздрість тим, хто не зміг купити помпу, отримує свою «мінімалку» і страждає від невирішених соціальних проблем у регіоні.
Шоу має тривати! — як сказав один відомий артист. До повного, треба розуміти, винищення запасів вітчизняного бурштину. Одного, кажуть, із найякісніших у світі.
