Пенсіонер — інвестор?

      За нині чинної солідарної системи пенсійного забезпечення ніхто особливо не переймається інвестуванням зібраних внесків. Причина проста — їх левову частку одразу ж розподіляють. Інша справа, коли почнуть діяти другий і третій рівні пенсійного забезпечення. Тобто, коли настає доба недержавних пенсійних фондів. Уже сьогодні про це починають говорити не тільки законодавці, а й фінансисти, фахівці фондового ринку. Передбачається, що здійснюватимуть виплати з недержавного та накопичувального фондів. Саме в них люди збиратимуть і зберігатимуть кошти на старість протягом тривалого часу. Ці кошти потрібно буде не тільки надійно зберігати, а й вигідно вкладати, щоб отримати прибутки. Як це зробити, розповідали фахівці фондового ринку на засіданні Національного прес-клубу реформ.

      З підготовкою законодавчої бази і розробкою механізмів інвестування пенсійних внесків баритися не варто, вважає член Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку Сергій Бірюк. Адже третій (недержавний) рівень пенсійного забезпечення вже почав функціонувати, а другий запровадять приблизно в 2007 році. «Утім моментальної віддачі очікувати не варто, —пояснює пан Бірюк. — До пенсійних фондів слід ставитися як до довгострокового проекту економічної розбудови України. На першій стадії ці фонди будуть збитковою справою. Лише ті люди, кому сьогодні не більше тридцяти п'яти, можуть розраховувати на певний зиск у майбутньому».

      Тож, аби на старті система не пробуксовувала, фахівці радять: своє плече має підставити держава. Вона повинна випустити свої боргові цінні папери, спеціально передбачені для інвестування коштів пенсійних фондів. Нинішні облігації для цього не призначені, адже запозичені за ними кошти вкладають здебільшого у споживання, а не в економіку. Та й доходність державних облігацій тримається на рівні 9—11 відсотків. Її майже всю «з'їдає» інфляція. «Зрозуміло, що в такі цінні папери ніхто пенсійні кошти не вкладатиме, — робить висновок віце-президент компанії КІНТО Анатолій Федоренко. — Їх слід наділити додатковими механізмами захисту і належною прибутковістю, яка б формувалася не на адміністративних, а на ринкових засадах. До того ж усі нині чинні напрями, за якими можна розміщувати пенсійні накопичування, слід вдосконалювати задля зниження ризиків».

      Є ще один варіант інвестування — випуск цінних паперів, які мають механізми деномінації у валюті. Поки існує загроза знецінення гривні, бажано, щоб частина коштів розміщувалася за такими облігаціями, якi мають валютну дохідність. Тобто, щоб у разі потреби їх можна було продати і отримати проконвертовану гривню. А ще варто зробити так, аби відсотки з довго- та середньострокових цінних паперів були не фіксованими, а сплачувалися на рівні інфляції, і до них додавали б нормативний відсоток прибутку. Такі державні облігації будуть привабливими для пенсійних фондів. Як, до речі, й муніципальні цінні папери, якщо їх забезпечити майном — землею чи об'єктами комунальної власності.

      Що ж до вкладення пенсійних заощаджень в акції вітчизняних підприємств, то з цим дуже багато проблем. Нині в Україні чимало скандалів через недотримання прав дрібних акціонерів. Пенсійні фонди можуть втрапити в таку ж халепу, адже вони, власне, також є дрібними акціонерами. Утім їхні права можна і потрібно гарантувати. У законопроекті «Про акціонерні товариства», який ніяк не може затвердити Верховна Рада, ці права передбачено. Зокрема, йдеться про те, що в міноритарія викуповують акції за справедливою ціною. Є й інший варіант захисту його інтересів. Той, хто придбав контрольний пакет акцій, зобов'язаний викупити й решту, щоб потім не ігнорувати права дрібних власників. Передбачено й механізм розподілу дивідендів.

      Ясна річ, для розв'язання проблем, пов'язаних з інвестуванням активів пенсійних фондів у корпоративні права, одного Закону «Про акціонерні товариства» замало. Очікується, що, коли приймуть Закон «Про іпотечні цінні папери» та внесуть зміни до Закону «Про цінні папери і фондову біржу», це також зрушить з місця весь процес. Наразі ж пенсійні кошти мало впливають на розвиток фондового ринку. «Така ситуація є характерною для періоду становлення недержавних пенсійних фондів, коли відбувається накопичення капіталів, — зазначає директор Українського інституту розвитку фондового ринку Дмитро Леонов. — Аби ці структури швидше зміцніли, слід зацікавити роботодавців та кредиторів. Скажімо, вони можуть викупити боргові папери підприємств із певним зиском для себе, а далі наповнювати недержавні пенсійні фонди. Щоб відбулося саме так, система корпоративного управління має бути прозорішою і контрольованішою». Але поки що ці побажання фахівців сприймаються, швидше, як моделювання ринку, який може з'явитися не раніше як за кілька років.

Лариса ДАЦЮК.