Відповідне рішення на користь позивача — Сергія Омельченка Солом’янський райсуд столиці під головуванням судді Коробенка С. В. ухвалив ще 4 березня 2016 року. Ще певний час пішов на те, щоб рішення суду набуло законної сили, а також на те, щоб відповідач — керівництво Солом’янського райвідділу ГУ Державної міграційної служби в м. Києві нарешті виконало його.
Згідно з рішенням суду, яке є у розпорядженні «УМ», відповідач зобов’язаний був внести в графу паспорта «Особливі відмітки» (на сторінці 8) дані в такій редакції: «Національність — Українець» та завірити вказаний запис підписом повноважної посадової особи і відповідною печаткою. Відповідний запис було внесено до паспорта позивача вже у квітні.
Як пояснює сам Сергій Омельченко (син народного депутата кількох скликань, Героя України Григорія Омельченка), адміністративний позов він подав до суду в рамках реалізації правозахисного проекту з питання внесення на вимогу громадянина України запису про його національність до внутрішнього паспорта. Тим більше, що спочатку (у жовтні 2015 року) він письмово звертався до керівництва районного підрозділу столичного Главку ДМСУ з проханням внести дані про його національність до паспорта громадянина України, але отримав відмову з посиланням на один iз наказів МВС про порядок заповнення внутрішніх паспортів.
У позові вказано, що пан Сергій бажав запису про національність «за місцем свого народження на українській землі, за принципом крові свого роду, згідно зі своїм внутрішнім переконанням і світосприйняттям». Серед іншого позивач також бажав «реалізувати своє право на індивідуальність, яке полягає у збереженні своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності».
Суд підтримав позов Сергія Омельченка, посилаючись на верховенство права, адже найвищу юридичну силу мають Конституція і закони України, а не приписи і накази МВС. Відтак судова перемога Сергія Омельченка є правовим прецедентом: тепер кожен українець чи представники інших національностей, які є громадянами України, можуть вимагати від органів Державної міграційної служби, щоб до їхніх паспортів вносили записи про їхнє етнічне походження.
Багато років складалася парадоксальна ситуація: y країні, де одна єдина державна мова українська, багато високопосадовців та чиновників розмовляють іноземною — російською мовою. Якщо дехто з урядовців намагався хоч якось зв’язати два слова докупи, то виступи колишнього Прем’єр-міністра Миколи Азарова радше нагадували знущання над мовою, ніж бодай мінімальне володіння нею. >>
Після піврічного затишшя тема варварського видобутку бурштину на Поліссі знову стала топовою. Спровокували її два фактори. Спочатку в інтернеті з’явився черговий репортаж активістів Автомайдану, які заїхали на поліську глибинку і зняли з безпілотника сотні людей, які бабраються в болоті в пошуках «сонячного каменя». >>
Подружжя Михайла та Ольги Шкаровських зізнається, що, коли вони вперше почули від полтавського міського голови Олександра Мамая обіцянку подарувати їхньому численному сімейству просторий автомобіль, у якому кожен мав би своє сидіння, по-справжньому зраділи. >>
Шевченківський районний суд Києва арештував 94,67 гектара землі поблизу столиці, яка опосередковано належить українському бізнесменові Віктору Поліщуку, передає «Радіо Свобода». Особа Поліщука в українських бізнесових колах завжди виглядала одіозно. Він як олігарх із сумнівною репутацією відзначився у кількох журналістських розслідуваннях. >>
Уже більше дев’яти місяців у самому центрі Києва, в будинку з «елітною» адресою — вулиця Леонтовича, 5 — триває конфлікт між двома структурами: створеним за наказом екс-Прем’єра Миколи Азарова Центром світової економіки та Інститутом всесвітньої історії НАН України. >>
Її викрадали, судили, 116 днів вона провела в СІЗО, де жінку ледь не вбили, та й досі її залякують. Ситуація, в яку потрапила львів’янка Галина Донець, здається неймовірною, проте таке може статися чи не з кожним. >>
