Нас хочуть примусити працювати більше

Здається, саме так розмірковували розробники нової редакції Трудового кодексу України, які пропонують офіційно обмежити тривалість нашого з вами робочого дня до 12 годин.

До речі, робоча група з підготовки нової редакції Кодексу законів про працю планує ще до кінця поточної сесії внести проект документа на розгляд парламенту в другому читанні. Якщо парламент ухвалить кодекс без відповідних зауважень, дивись, уже восени 8-годинний робочий день залишиться для багатьох приємним спогадом.

Арифметика експлуатації

Однак давайте поспілкуємося з першоджерелом. За словами заступника керівника робочої групи Сергія Українця, у проекті нового Трудового кодексу не встановлюється тривалість робочого дня. Йдеться про тривалість робочого тижня — 40 годин.

— Проблема в тому, що нині не існує максимального обмеження робочої зміни, — говорить Сергій Українець. — Люди в офісах можуть працювати і 10 годин, і 12, а їм у табелі ставлять вісімки. Водії «маршруток» на лінії працюють по 18 годин. Тому в проекті кодексу йдеться про максимальну тривалість робочої зміни 12 годин при 40-годинному робочому тижні. Тобто якщо людина сьогодні відпрацювала 12 годин, завтра вона повинна працювати 4 години, щоб у сумі за 5 днів тижня виходило 40 годин. Усе, що перевищуватиме 40 годин ( за згодою самого працівника), вважатиметься понаднормовою роботою і повинно буде оплачуватися в подвійному розмірі.

Прекрасно. Виходить, якщо раніше людина і її роботодавець знали, що 12-годинна праця — то нахабна експлуатація найманого працівника і фактичне порушення трудового законодавства, то тепер працівник повинен буде мовчки гнути голову, а роботодавець качатиме права. Заплутана бухгалтерія з обліком робочого часу в межах 40 годин на тиждень передбачає абсолютну довіру і прозорість стосунків між роботодавцем і працівником. Хтось у неї вірить? Та й чи піде роботодавець на такий заплутаний облік?

Це запитання я поставила кільком приватним підприємцям, у яких працює за наймом від 10 до 50 осіб. Відповіді — очікувані: та який там облік, якось будемо домовлятися, свої ж люди. Сьогодні мої робітники підуть мені назустріч, завтра я їм. А два підприємці у відповідь поставили мені своє запитання: якщо профспілки (а той самий Сергій Українець є заступником голови «Укрнафтогазпрофспілки») погоджуються на такий варіант, то чого в нас, роботодавців, повинна боліти голова з цього приводу?

А й справді, чого? Чому роботодавці повинні бути більш соціально відповідальними, ніж профспілки? Вони ж за означенням прагнуть збагачення у будь-який спосіб.

Звичайно, є ще третя сторона — держава. Вона може наполягти, обмежити, визначити коло осіб, які в жодному разі й за жодних умов не працюватимуть більше восьми годин на день. Однак давайте подивимося, як вона робить це зараз. Існує такий документ — лист Мінсоцполітики від 20. 07. 2015 р. N 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік». У ньому, зокрема, йдеться про те, що «скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда». Тобто роботодавцеві пропонують працювати фактично собі на збиток. Де гарантія, що в умовах 12-годинного робочого дня Мінсоцполітики не обмежиться аналогічним листом? Правильно, немає гарантії.

Варто зазначити, що пропозиції щодо 12-годинного робочого дня аж ніяк не в’яжуться з європейськими орієнтирами України. Тому що в розвинених країнах Європи, навпаки, йдеться про скорочення тривалості робочого дня. В середньому жителі країн ЄС мають працюювати 38,6 години на тиждень. Але є ще й менші показники: французи, наприклад, працюють сiм годин на день, шведи віднедавна експериментують із шестигодинним робочим днем.

А Сєченов попереджав!

Чому так? Тому що в економічно розвинених країнах нові законодавчі акти базуються на здобутках науки, говорить старший науковий співробітник Державної установи «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України» Наталія Бобко. За її словами, у країнах, що розвиваються, на науку ресурсів здебільшого не вистачає, а роботодавці не обтяжені відповідальністю за втрату здоров’я їхніми працівниками.

— У гонитві за швидкою і легкою наживою вони намагаються збільшити робочий час — тобто підвищити коефіцієнт експлуатації людини, — зазначає Наталія Бобко. — Я не буду говорити про економічні наслідки цієї тенденції. Скажу про інші — про погіршення здоров’я, тривалості та якості життя працюючих людей, про зниження народжуваності та кількості населення. Подовження робочого дня викликає багато суспільних проблем. На жаль, сучасним роботодавцям (і найманим працівникам також!) не вистачає елементарної освіти, знань законів розвитку суспільства й виробництва, історії, не кажучи вже про знання законів гігієни та фізіології праці.

Наталя Бобко відсилає прихильників 12-годинного робочого дня до результатів досліджень відомого фізіолога Івана Сєченова. Свого часу він довів, що оптимальне співвідношення в циклі «робота—відпочинок» закладене самою природою в роботі серця людини, де тривалість систоли і діастоли (скорочення і розслаблення серцевого м’яза) мають співвідношення 1:2. Завдяки цьому серце працює практично без перевтоми протягом усього життя людини.

— Таке співвідношення — це схема функціонування живої тканини, — говорить Наталя Бобко. — Воно дає підстави вважати, що протягом 24-годинної доби фізіологічно обґрунтованою є 8-годинна тривалість роботи, яка і закріплена в чинних законодавчих документах. А щоб людина, крім роботи, мала час на свої соціальні й особисті потреби, їй гарантовано вихідні дні протягом тижня. У зв’язку з чим у нашому КЗпП iз 1993 року узаконений 40-годинний п’ятиденний робочий тиждень — на вимогу відповідної Конвенції Міжнародної організації праці.

Зарплата проти законів природи

Фізіолог розповідає, що ще у 20-х роках минулого століття український учений-гігієніст Володимир Підгаєцький довів негативний вплив подовженого робочого дня на стан здоров’я людини. Він проводив дослідження з групами буряківників і з’ясував, що в разі збільшення тривалості робочої зміни з 8 до 10 і 12 годин продуктивність їхньої праці різко падала, знижувалася вага тіла робітниць, зростала втома. І це відбувалося попри те, що зарплата в групі буряківників з 12-годинним робочим днем майже вдвічі перевищувала розмір виплати в групі з 8-годинним робочим днем. Тобто людина отримувала певний зиск і психологічно була задоволена.

— Ніяка зарплата не в змозі змінити закони природи. Вона тільки може змушувати людину продовжувати працювати на тлі виснаження ресурсів організму, — зазначає Наталія Бобко. — Тим самим прискорюється зношення організму, старіння і втрата працездатності. На жаль, дослідження показують, що працююча людина є нечутливою до поступового погіршення свого стану. Саме ця особливість робить, зокрема, можливим приховане формування серцево-судинних патології. А вона, як відомо, і є однією з основних причин смертності населення.

Роботодавці можуть зауважити, що сучасні технології звільнили людину від важкої фізичної праці. Однак фізіологи на це відповідають: сучасні технології забезпечили людину нервово-емоційним напруженням, необхідністю роботи з великими обсягами інформації, з машинами, комп’ютерами і програмами, що постійно оновлюються. І все це — в умовах дефіциту часу й при високій особистій відповідальності за кінцевий результат.

Дані численних сучасних наукових досліджень свідчать, що подовжений робочий час призводить до збільшення патології серцево-судинної, центральної нервової і ендокринної систем, опорно-рухового апарату, до передчасного виходу на пенсію з інвалідності. У реальних виробничих умовах результатом втоми стають помилкові дії, які призводять до аварій, травм, втрати працездатності, навіть до фатальних наслідків. За даними, наприклад, дослідників із США, у разі збільшення робочого дня до 12 годин і більше ризик виробничого травматизму зростає на 37% у порівнянні з 8-годинною тривалістю робочого дня. Крім того, різко падає якість продукції.

— Фізіологи, гігієністи сьогодні одностайні в тому, що 8 годин — це максимальна тривалість можливого напруження в роботі серця протягом 24-годинного добового циклу без шкоди для його функціональної активності, — говорить Наталя Бобко. — Після цього необхідний подвоєний період часу для відновлення витрачених ресурсів. Отже 8 годин — максимально допустима тривалість робочого дня. Все, що перевищує цей показник, пов’язане з відвертою експлуатацією людини і збільшенням потенційних ризиків для її здоров’я.