Ще в радянські часи нам постійно твердили, що сім’я — «ячейка» суспільства. Важко не погодитися і з тим, що саме сім’я, в першу чергу, формує дитину як особистість, а не садочок, вулиця чи школа. І можна лише здогадуватися, яких душевних травм завдає дитині розлучення батьків... (Знаю це з гіркого «досвіду» своєї мами — в шестирічному віці її покинула рідна мати).
Проблема аліментів у всі часи стояла дуже гостро. Адже не всі «половинки» (а здебільшого це чоловіки, що залишили дружин) — свідомі люди, які хоча б грошовою компенсацією готові «загладжувати» свою провину перед покинутими дітьми.
За підрахунками уповноваженого Президента України з прав дитини Миколи Кулеби, сума заборгованості з аліментів на утримання дітей становить близько 1 млрд. гривень!
Чиновник скаржиться, що неможливо стягнути аліменти, хоча їх розміри й мізерні. Боржники їздять на дорогих авто, а аліментів не платять — ось у чому полягають проблеми, з якими звертаються до нього батьки. «Разом з юристами з «Асоціації адвокатів України» ми працювали над пропозиціями змін до законодавства в частині стягнення аліментів. Уже відбулося перше слухання комiтетом ВР підготовленого нами законопроекту», — ділиться планами у «Фейсбуці» пан Микола.
Ось основні запропоновані нововведення:
— при встановленні аліментів брати до уваги не лише доходи, а й витрати платника (це дозволить уникнути ситуацій, коли офіційний дохід платника, наприклад, 1000 грн., але при цьому він їздить на розкішних авто і відпочиває на дорогих курортах);
— заборонити в’їзд в Україну/дозволити видворення з України іноземців, які не сплачують аліменти;
— посилити відповідальність за несплату додаткових витрат на дитину;
— першочергове вирішення судової справи про встановлення аліментів, навіть якщо між батьками йде інший судовий спір (зараз у такому випадку вирішення питання може припинятися, що часто призводить до навмисного затягування процесу);
— надати стягувачу право самостійно відсудити нерухоме майно у злісного неплатника аліментів (зараз цю функцію покладено на Державну виконавчу службу, що є неефективним);
— аліменти визначити власністю дитини (а не власністю батьків, як це є зараз). Батьки ж повинні розпоряджатися цими коштами за цільовим призначенням та винятково в інтересах дитини;
— збільшити мінімальну суму виплати аліментів до 50% від прожиткового мінімуму дитини відповідного віку (зараз ця сума становить 30%);
— проводити індексацію аліментів, враховуючи рівень інфляції (наприклад, 500 грн., які були призначені два роки тому, сьогоднішні становлять уже більше 1000 грн.);
— обмежити право виїзду боржника аліментів (резидента) з України;
— дозволити стягувачеві не платити судовий збір у справах про додаткові витрати на дитину, сплату та індексацію аліментів;
— надати стягувачу право претендувати на більшу частину майна боржника, якщо той ухиляється від сплати аліментів (зараз часто спершу відбувається поділ майна, потім — встановлення аліментів, пропонується — навпаки).
Нагадаємо, що спочатку чиновники керувалися постановою КМУ від 26 лютого 1993 року №146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб». Згодом у цю постанову були внесені зміни новою постановою Кабміну від 26 листопада 2014 року №651 «Про внесення змін до переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб». Але це не завадило «успішно» не виконувати недолугим i безсовісним батькам «цінну вказівку» згори — про це красномовно свідчать майже 672 тисячі позовів щодо примусового стягнення аліментів, які накопичилися в судах із цього приводу i з яких виконано, включаючи рішення іноземних судів, лише... кожне п’яте провадження.
Тож є надія, що запропоновані нововведення врегулюють це болюче питання в чинному законодавстві й найближчим часом будуть затверджені Кабміном, а мами-тата, які самостійно виховують дітей, нарешті отримають такі необхідні їм кошти.