Змова навколо бареля

Світові ціни на нафту, продовжуючи, як їм і належить, коливатися, знову неприємно для нас «коливнулися» вгору. Вчора на світових ринках подорожчання навіть прискорилося: на торгах ціни нафтових ф’ючерсів зростали щохвилини. На момент, коли цей номер готувався до друку, вартість бареля Brent перевищила вже 48,4 долара.

Подайте нафтовикам на окраєць хліба

Експерти та учасники ринку назагал єдині у своїх оцінках: невдовзі нафта може злегка стати дорожчою. Скажімо, до 50 доларів за барель. Аби дати змогу видобувачам зробити ковток свіжого повітря і злегка зализати рани від фінансових втрат. Не виключають і подальшого здешевлення, як і, можливо, подорожчання вище від позначки «50 доларів», але у будь-якому випадку, ціна не може, як прогнозують росіяни, наблизитися до колишніх показників у межах 100 доларів за барель. Принаймні найближчим часом.

Аналітики стверджують: світові ціни на нафту ростуть, відіграючи дані американської нафтосервісної компанії Baker Hughes, що свідчать про скорочення кількості бурових установок у США. Згідно з оприлюдненими даними наприкінці минулого тижня, загальна кількість бурових установок у США скоротилася на 9 одиниць, або на 2,17%, і становила 406 одиниць. У річному вираженні показник знизився на 482 одиниці, або на 54,3%.

Кількість нафтових бурових установок знизилася на 10 одиниць, або на 3% — до 318 одиниць, а газодобувних при цьому зросла — на одну одиницю, до 87 штук. Відтак у галузі, яка нині активно мріє про колишні, докризові, прибутки, починає царювати непереборний оптимізм. Підіграє цьому і дослідження Goldman Sachs про те, що на нафтовому ринку закінчився дворічний період надлишку пропозиції і зараз ситуація рухається до дефіциту.

«Підніжку» з боку Америки можна пояснити доволі просто: аналітики вже давно прогнозували, що дешева нафта може спричинити значне скорочення видобутку, який у такій ситуації автоматично стає малоприбутковим. І власники компаній скорочуватимуть виробництво, що, у свою чергу, сприятиме підвищенню цін. Що ми, схоже, і почали спостерігати.

Десять найбільших незалежних нафтопереробних заводів США за перший квартал нинішнього року отримали прибуток 994 млн. доларів. Це на 2/3 менше, ніж за аналогічний період минулого року. Компанії нині можуть лише підтримувати виробництво у належному стані, про будь-яку модернізацію не йдеться взагалі. А це, мовляв, несе загрозу для цілої виробничої галузі однієї наддержави.

Експерти, утiм, великої загрози тут не вбачають і пояснюють: це компанії таким чином «грають на жалість» і вибивають в уряду гроші на субсидії та держпідтримку. «Повірте, рівень технологічного забезпечення у них такий, що багатьом і не снилося», — сказав на умовах анонімності один з аналітиків галузі.

Від ф’ючерсів до ембарго

Утiм власники нафтовидобувних компаній намагаються донести до вух влади і громадськості свою правду у цифрах: ціни, вищі за 50 доларів, зможуть сприяти зростанню видобутку і забезпечать необхідний імпульс для грошових потоків. Так, при вартості у 45 доларів промисловість скорочувала витрати, аби залишатися конкурентоспроможною, а от при ціні у 53 долари півсотні найбільших публічних компаній у світі зможуть зупинити втрату грошей.

«За кожні 5 доларів, на які підвищується ціна нафти при базовому рівні у 37 доларів, наша компанія отримує близько 200 мільйонів доларів доходу», — пояснив цю тенденцію у цифрах головний операційний директор Continental Resources Inc Джек Стар.

Утiм самі компанії заявляють, що навіть таке підвищення не змусить їх кинутися, зламавши голову, нарощувати обсяги видобутку чорного золота. Мовляв, дочекаємося стабілізації, а потім будемо вирішувати. За їх словами, попит і пропозиція мають зрівноважитися до кінця цього року. І, як сподіваються нафтові компанії, рівня 50 доларів вони мають досягти.

Експерти вбачають у нафтовому цінозростанні й політичні відтінки. «Можна допустити, що підвищення вартості бареля нафти перекликається зi зростанням кількості країн, які виступають проти економічних і політичних санкцій до Російської Федерації, — зазначає «УМ» екс-уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський. — Адже, суто з економічного боку, падіння цін на нафту нікому з видобувачів не вигідне».

На думку Богдана Соколовського, новий орієнтир у межах 50 доларів за барель є цілком iмовірним. «Але малоймовірно, що нафта буде суттєво дорожчою за цю цифру, — продовжує він. — Адже це тисне на споживача і стимулює пошук альтернативи».

«За нас» де-факто грає і ОПЕК. Ситуація у цій структурі, навпаки, виглядає оптимістично для шанувальників дешевих енергоресурсів. Організація країн-експортерів нафти у квітні збільшила видобуток нафти в порівнянні з березнем на 188 тисяч барелів на день — до 32,44 мільйона барелів на день. Таким чином, ОПЕК продовжила перевищувати власну квоту на видобуток, яка формально складає 30 мільйонів барелів на день. Видобуток нафти в основному збільшився в Ірані та Іраку, тодi як скоротився в Кувейті і Нігерії. Попит на нафту, відтак, усе одно не сягне рівня пропозиції, яка нині утворилася на ринку. Так, за прогнозами експертів організації, в 2016 році попит зросте на 1,8 мільйона барелів на день — до 31,5 мільйона барелів на день. Це, звичайно, більше, ніж минулорічні 29,7 мільйона барелів на день, але таки менше, ніж 32,44, що видобувається станом на сьогоднішній день.

Наслідки цієї ситуації для України — суперечливі. З одного боку, ми отримаємо підстави для подорожчання бензину та дизельного пального, а це, у свою чергу, сприятиме зростанню основних цін. З іншого боку, підвищення вартості нафти на світових ринках зазвичай спричиняє паралельне здорожчання металу, інших сировинних товарів, у тому числі й продукції сільського господарства. А це саме та номенклатура, яка приносить головну частину наших надходжень від експорту. Адже Україна, попри всі численні декларації, продовжує залишатися сировинною державою. А дорожчий метал і зерно дозволить Україні краще заробити.

Утiм чи не головний аргумент у цій дилемі знаходиться далеко за межами чистої економіки: дорожча нафта принесе більше грошей Росії, і це дозволить їй ефективніше реалізовувати свої загарбницькі плани.